Міністерство освіти і науки України
Київський коледж комп`ютерних технологій та економіки
Кафедра радіотехніки
Звіт
з виробничої практики
Виконав студент групи Р-640-31
Коричева Юрія
1 Розглянемо організацію роботи підприємства „Бронетанковий завод ".
Під час проходження виробничої технологічної практики я ознайомився з функціональними обов'язками спеціалістів та апарату управління заводу.
Генеральний директор підприємства - керує підприємством, приймає остаточні управлінські рішення, налагоджує зв'язки з іншими підприємствами.
Заступники директора, що керують окремими службами і напрямками діяльності підприємства (узгоджено з генеральним директором).
Заступник директора по збуту - керує службою збуту готової продукції підприємства.
Служба збуту - займається питаннями збуту готової продукції підприємства та її успішного просування на нові ринки України та закордон.
Заступник директора по економіці керує ФЕС (фінансово- економічна служба).
Фінансово економічна служба нормує, розраховує вартість виробів, які випускає підприємство, дає рекомендації економічного характеру, в тому числі і цеховим фінансистам, вираховує доцільність економічних змін напрямку діяльності підприємства та отримання цільового фінансування на нововведення та інноваційні пректи.
Виробничо - диспетчерське бюро цеху (ВДБ) забезпечує виробництво деталями та складальними одиницями. Слідкує за своєчасністю передачі деталей на цехи, з метою унеможливлення простоїв на виробництві.
Служба матеріального забезпечення (СМЗ) забезпечує виробничі дільниці матеріалами і покупними виробами, що не виготовляються на підприємстві, вивчає наявні на ринку новітні матервали з метою надання пропозиції на їх впровадження на виробництві, завдяки чому забезпечується випуск більш точної та дешевої за собівартістю продукції.
Служба маркетингу (СМ) проводить роботу по вивченню попиту виробів, які робить підприємство у межах держави, та закордоном, дає рекламу виготовленої продукції в ЗМІ. Виходить на нові ринки збуту підприємства.
Бухгалтерія- проводить розрахунки з банками, налагоджує документооборот з суміжними організаціями та підприємствами, а також з постачальниками матеріалів та комплектуючих до виготовляємої продукції.
Крім того бухгалтерія нараховує та видає заробітну плату робітникам цехів, відділів та заводоуправління. Цим відділом керує головний бухгалтер.
Конструкторським бюро керує головний конструктор.
Конструкторське бюро відповідає за розробку конструкторської документації і підпорядковується головному інженеру завода, який її корегує, випускає повідомлення на корекцію конструкторської документації, супроводжує виробництво у цехах.
Служба головного технолога, яка також підпорядкована головному інженеру. Керує службою головний технолог.
Технологи відповідають за технологічну дисципліну, розробляють технологічну документацію, вирішують питання які виникають у процесі виробництва зв'язані з технологічністю виготовляємої продукції підприємства.
Відділом технологічного контролю керує головний контролер. Контролери стежать за правильним і якісним виконанням норм технологічної та конструкторської документації, в цехах підприємства.
Функціональні дільниці складального цеху заводу:
1.дільниця слюсарного збирання.
2.монтажна дільниця.
3.дільниця комплектування.
4.дільниця гравіювання
5.дві дільниці настройки.
Начальник цеху відповідає за виробництво продукції, в цьому йому допомагають заступники.
Майстер цеха відповідає за дільницю, в якій виготовляється продукція, за її якістю та стежить за нормуванням робіт і виконанням норм техніки безпеки.
Цехові нормувальники, вироби тільки нормують, вони підпорядковані
ФЕС.
ПДВ - це структура, яка знаходиться у структурі цеху. Вони забезпечують виробничі ділянки деталями. Слідкують за своєчасним постачанням деталей із заготівельних цехів.
Технологічне бюро цеху слідкує за виконанням технології на дільницях, а також також розробляє технологічні процеси та іншу технологічну документацію.
Бюро технологічного контролю слідкує за якістю деталей, які надходять з інших заготівельних цехів, слідкують за якістю продукції яку виготовляє цех.
На заготівельній дільниці робочі отримують необхідні для виконання роботи деталі і матеріали.
На монтажній дільниці формують елементи які отримані на заготівельній дільниці, встановлюють їх на плати та проводять монтаж, паяльником чи механізованими засобами такими як „хвиля - припою". Слід зазначити, що разом з цим на підприємстві застосовується поверхневий монтаж.
На складальній дільниці проводиться складання складальних одиниць у блоки і прилади, їх пакування і відвантаження на склад готової виробленої продукції. Гвинти, гайки інструменти та матеріали - робітники цехів отримують на заготівельній дільниці згідно з технологічним процесом та комплектувальними картами.
На дільниці лакування (згідно КД) проводиться лакування друкованих плат інших деталей, при цьому значна увага привертається на дотримання робітниками норм техніки безпеки при виконанні цих робіт, через їх надмірну шкідливість для організму.
Маркувальні роботи проводяться згідно з конструкторською та технологічною документаціями на цій же дільниці, або у деяких випадках на складальній дільниці, на робочому місці обладнаною витяжною вентиляцією.
В лабораторії регулювальні роботи проводяться згідно з „інструкціями на виріб", робітниками найвищого розряду інструментом і обладнанням у відповідності з технологічним процесом і паспортами на вироби.
Після кожної операції робочі заповнюють маршрутну карту з підписом робітника за виконання кожної операції.
2 Розглянемо організацію та зміст роботи конструкторського відділу, основні принципи та технологію проектування PEA з застосуванням прискорених та автоматизованих методів проектування, конструкторську документацію, стандарти ЄСТД.
У конструкторському відділі розробляєтья документація по розробляємому приладу, а також його подальшій експлуатації та ремонту.
У відділі широке застосування знаходять стандарти ЄСКД, а також інші міждержавні та міжгалузеві стандарти, особливо ті, що стосуються виконання схем.
До конструкторських документів належать текстові документи, що містять дані необхідні для розробки і виготовлення, контролю експлуатації та ремонту виготовлення. КД поділяють на проектні та робочі. Проектні документи містять дані, що необхідні для розробки виробу. До складу робочої документації можуть входити: а) крерслення деталі; б) складальне
3 В технологічному відділі: вивчити питання організації роботи. Навчитись розробляти техпроцеси збирання, електромонтажу та регулювання функціональних вузлів в залежності від типів виробництва, вибирати технологічне обладнання, оснастку, інструмент. Вивчити типові технологічні процеси, технічні картки.
Розробка технологічної документації: Порядок розробки необхідного комплекту технологічної документації зборки, монтажу, контролю:
1 Вихідні дані для розробки техпроцесу;
1.2Креслення деталей, складальних одиниць;
1.3Специфікація;
1.4Загальні технологічні умови;
1.5Технічні умови;
1.6Технічні умови на комплектувальні вироби;
1.7Програма випуску;
1.8Існуючі стандарти;
1.9Таблиця з'єднань.
2 Розробку техпроцесів виконують на основі типових процесів, інструкцій, каталогів оснащення, типових карток та інших документів, виданих в переліку 506.25000.00404.
3 Дотримуючись правил розробки групового технологічного процесу ГОСТ 14.303-75.
4 На вимоги розробника виробу потрібно застосувати директивну технологію.
5 Дотримуючись правил розробки типового технологічного процесу ГОСТ 14.303-75.
6 При розробці техпроцеса технолог в першу чергу повинен оформити карту технологічної інформації на деталь якій зазначити:
6.1 Код матеріалу;
6.2 Код одиниці вимірювань;
6.3 Технічні зміни на поле ескізу.
7 Розробити документацію для розрахунку норм витрат основних і допоміжних матеріалів у відповідності з СТП 506 - 848 - 87.
8 Якщо на кресленнях, загальних технічних умовах та інших конструкторських документах на виріб присутні посилання і вказівки на старти, то в технологічному процесі потрібно надавати посилання на ці документи.
9 При розробці техпроцесів необхідно вказувати спеціальні вимоги.
10 У відповідності з ГОСТ 3.1119 - 53 технологічність визначає ступінь деталізації опису техпроцесу: маршрутний, маршрутноопераційний.
11 Технологічні операції, пов'язані з обов'язковим виконанням вимог по технологічним рішенням, що забезпечують якість випускаємої продукції і техніки безпеки праці, маршрутному опису праці не підлягають.
12 При виготовленні деталей із кольорових металів до складу технологічного процесу необхідно внести операції по збиранню технологічних відходів.
Визначення засобів технологічного оснащення.
Під час розробки технологічної документації значну увагу приділяють описанню інструменту, що використовується при виробництві деталей. Тому у процесі технологічної підготовки виробництва технолог на ряду зі складанням ТП визначає засоби оснащення. Незважаючи на широкий вибір відчизняних і імпортних інструментів, деякі процеси потребують використання не уніфікованих інструментів.
У такому випадку технолог оформлює карту замовлення на проектування і виготовлення технологічного оснащення в котрій вказує обладнення і інструмент, що потрібно виготовити і для яких цілей. Цю карту направляють в конструкторське бюро 3-4 місяці, щоб до початку випуску виробів робітники були оснащені необхідним інструментом. КБ займається розробкою замовленого технологічного інструмента, оформлює документацію і передає її на виробничі дільниці для виготовлення потрібного нестандартного інструмента.
4 В відділі технологічного контролю: вивчити принципи браку, організацію бездефектної здачі продукції.
Головне завдання ВТК - здійснення контролю за якістю і комплектністю випускаємої продукції у відповідності з вимогами стандартів і технічних умов, конструкторської і технічної документації. Основна увага ВТК повинна бути спрямована на контроль і всебічні випробування готової продукції.
Види і причини браку.
Брак - це продукція, що виготовляється з відхиленням від технологічної документації.
Брак може виникнути на будь якій стадії виробництва продукції:
а) При видачі задачі можуть бути допущені або неуточнені специфічні вимоги;
б) При проектуванні виробу можуть бути допущенні помилки при розрахунках;
в) При розробці техпроцесу невірно можуть бути вказані час виконання, матеріали, методи перевірки.
В контакно - зборчому виробництві брак зводиться до характерних для цього виробництва випадків:
1 При збиранні радіоапаратури — невірна установка корпуса радіоелемента.
2 При монтажних роботах радіоапаратури - відхід від вимог (радіоелементів) їх неправильна установка.
3 При регулюванні радіоапаратури виявленні збої вихідних параметрів пристрою.
З метою зменшення кількості бракованих деталей, на підприємстві постійно проводять консультації персоналу та роз 'яснення, щодо того як робітнику зменшити кількість випускаємих ним бракованих деталей. При монтажу і збірці космічної продукції зменшення браку досягається:
1 Залученням до роботи лише робітників з найвищею кваліфікацією
2 Багаторазового контролі та випробування на проміжних етапах виготовлення пристроїв
3 Максимально можливе застосування автоматизації розробки, а особливо виробництва виробу (наприклад застосування устаткування для поверхневого монтажу)
5 Вивчити організацію роботи заготівельного цеху,
цеху вузлового збирання та електромонтажу, регулювання та випробовування PEA. Ознайомитися з обладнанням цеху.
Вивчити економічні показники цеху.
Організація роботи заготівельного цеху.
Заготівельний цех підприємства займається виготовленням заготовок, тобто подрібнює листовий матеріал на частини потрібної форми, які можуть бути застосовані для виконання штампування деталей і складальних одиниць.
Загалом із листового матеріалу виготовляють заготовки для механічних цехів. Налагодження власного заготівельного виробництва значно розширює можливості підприємства у плані виготовлення корпусів та механічних конструкцій приладів, що виготовляється, без залучення зовнішніх виробників.
Основним призначенням заготівельного цеху є - виготовлення заготовок із сортового матеріалу.
Основні операції, що виконуються у цеху:
а) попередня розрізка сортового матеріалу;
б) правка сортового матеріалу;
в) центрування сортового матеріалу;
г) обробка сортового матервалу.
Складання та монтаж PEA.
Складанням називається поєднання окремих деталей та матеріалів з метою забезпечення їх взаємного розміщення.
Установкою називається закріплення деталей і матеріалів в необхідному положенні.
Монтажем називається технологічний процес що містить у собі складання та установку.
Основні документи для складання радіоелектричних деталей:
а) галузеві стандарти;
б) норми виконання робіт;
в) загальнотехнічні умови, в яких викладені загальні вимоги до виробів, матеріалів, дотримання основних правил складання.
Етапи монтажу PEA.
1 Заготівельні роботи;
2 Установка і закріплення деталей і блоків;
3 Укладка і механічне кріплення монтажних проводів до виробів;
4 Контактування монтажних з'єднаннь.
Регулювання та випробування PEA.
Розглянемо методи настройки приладів.
Контроль апаратури є невід'ємною частиною технологічного і виробничого процесу. Розрізняють технічний контроль та випробовування.
Технічний контроль радіоелектронної апаратури - перевірка відповідності продукції чи процесу, від якого залежить якість продукцій встановленим технічним вимогам.
Випробовування - експериментальне визначення кількісних і якісних характеристик об'єкту при його функціонуванні в результаті взаємодії на нього різних факторів проводять у відповідності з технічною інструкцією на виріб. Завдання випробовування полягає у первірці якості матеріалів, деталей, елементів, складальних одиниць виробу, контролю точності і стійкості технологічного процесу, перевірці працездатності апаратури при зовнішніх взаємодіючих факторах. Випробовування є завершальним етапом виробництва.
Технічний контроль ділять на ряд видів, які застосовують в процесі виробництва мікроелектронної апаратури: вхідний, операційний, прийомний, суцільний, періодичний, по контрольному зв'язку, візуальний та інші.
Радіотехнічна апаратура, як правило, підлягає суцільному візуальному контролю. При виробництві сучасної апаратури важливе місце відводиться вхідному контролю електрорадіоелементів. Це пояснюється тим, що в одному виробі, може нараховуватись до декількох тисяч компонентів. Надійність апаратури в цілому залежить від надійності кожного елементу. Тому для забезпечення заданої надійності апартури передбачається вхідний контроль ЕРЕ.
По строкам проведення випробування ділять на прискоренні і нормальні.
По методу проведення випробування розрізняють руйнуючі і неруйнуючі.
Розрізняють випробування зразків і апаратури, виготовленої серійно.
У дослідному виробництві проводять попередні, державні, міжвідомчі і відомчі випробування.
Вироби, що виготовляються серійно, зазвичай підлягають наступним видам випробувань: прийом — здаючим, періодичним (контрольним) і типовим (перевірочним).
По призначенню випробовування поділяють на електричні, механічні і кліматичні.
Обладнання та випробування радіоелектронної апаратури.
Для проведення електричних, механічних та кліматичних випробувань розроблена велика кількість спеціального обладнання, що дозволяє штучно відтворювати потрібні впливи і вимірювати основні електричні параметри радіоелектронної апаратури.
Механічні випробування проводять на спеціальних стендах. Випробування на віброміцність і вібростійкість використовують механічні і електричні вібростенди. Механічні в свою чергу поділяються на центробіжні і кривошипно — штучні.
Для високих і середніх частот застосовують вібростенди електродинамічного типа.
Випробування на вплив багатократних ударних навантажень проводять за допомогою спеціальних установок основними параметрами яких є вантажопідйомність (максимальна), прискорення (максимальне), тривалість ударного імпульсу, число ударів за хвилину, допустима тривалість неперервної роботи, розміри робочого стола і допустимі розкиди параметрів ударних прискорень.
Для випробування ударних навантажень застосовують механічні та електродинамічні установки.
Випробування на вплив одиночних ударів проводять за допомогою наступних установок: з вертикальним спрацюванням по навантажуючим, з вільним падінням.
Випробування на вплив лінійних прискорень проводяться на спеціальних установках - центрифугах, що створюють в горизонтальній площині радіально - направлені прискорення.
Для проведення випробувань на влив звукового тиску розроблені спеціальні учстановки, що створюють спеціальний звуковий тиск в межах від 90 до 170 дБ в діапазоні частот 60-10000Гц.
Для випробування на теплостійкість застосовують спеціальні термокамери або комбіновані термобарокамери, термовологокамери.
Випробування на вологостійкість проводять на порівняно простих установках, що представляють камери, в середині яких створюється потрібна вологість і утримується на заданому рівні певний час.
Випробування на вплив атмосфеного тиску при нормальній температурі проводяться у барокамерах, тиск в робочому об'ємі яких знижується вакуумними насосами.
Для випробування на водозахищенність і водонепроникненість використовують спеціальні камери дощу.
Для проведення випробувань на влив пилу використовують камери пилу, для випробування на пилозахищеність чи випробувань на пило стійкість.
Випробування на дію сонячної радіації проводять опроміненням апаратури джерелами світла по спектральному складу і інтенсивності, близькими до сонячного світла.
1 Вимоги стійкості до механічних та кліматичних впливів:
1.1 Міцність при транспортуванні в упакованому вигляді:
а) прискорення - 15г
б) продовжувальність ударного імпульса - 1 Імс
в) кількість ударів — не менше 1000
1.2 Теплостійкість:
а) робоча температура - 40°С
б) обмежена температура - 55°С
1.3 Знижений атмосферний тиск:
а) атмосферний тиск - 70 кПа
1.4 Холодостійкість:
а) робоча температура - 40°С
б) обмежена температура - (-40°)
1.5 Вологостійкість:
а) вологість 93% при температурі 25°С
1.6 Вимоги до надійності РЕА:
а) безвідмовність: Тср=4200 години
б) час відновлення працездатного стану: Тв=10хвилин
в) коефіцієнт готовності: кг=0,99
Розробити техпроцес збирання та монтажу плати виробу.
Техпроцес на виріб, який проектується, розроблений на бланках ф.2 таф.1б і прикладається до звіту.
Скласти технологічне планування ділянки по збиранню та монтажу плати виробу.
При організації робочого місця радіомонтажника необхідно забезпечити безпеку і здорові умови праці. Планувати роботу необхідно таким чином, щоб робота виконувалась з мінімальними зусиллями і мінімальними затратами часу.
До обладнання робочого місця відноситься спеціальний стіл для розміщення монтажуємого пристрою, деталей, інструментів і приладдя, а бути передбачені шухляди, для зберігання інструменту, матеріалів та приладдя. З метою запобігання псування приладу, верхню частину столу необхідно покрити лінолеумом, гумовою підстилкою. У стола має бути бортик, щоб мілкі деталі не випадали з стола.
Для освітлення робочого місця радіомонтажника, застосовується освітлювальна лампа шарнірного типу. Найкраще виконувати монтажні роботи при денному або розсіяному світлі.
До робочого місця необхідно підвести шину електроенергії для живлення паяльника, вимірювальних приладів і приладу, що монтується. На столі має бути пристрій для контролю та підтримування температури жала паяльника, підставка для паяльника з ваночками для флюсу та припою, підставка для монтуємого пристрою і щітка.
Комплектація робочого місця приладами, пристосуваннями та інструментом за номенклатурою та розміром, визначається сладністю монтажних робіт і технологією монтажу. При великосерійному і масовому виробництві набір інструменту визначається кількістю операцій, що виконує монтажник. Перелік інструменту в цьому випадку визначається за технологічними картами.
При індивідуальному виробництві, набір інструменту повинен забезпечити виконання всього монтажу в повному об'ємі.
При індивідуальноиу виробництві радіоапаратури, робоче місце необхідно укомплектувати авометром типу Ц - 20 або Ц - 56, а також іншою контрольно вимірювальною апаратурою. Номенклатура контрольно-
вимірювальної апаратури визначається специфікацією налагодження монтуємого пристрою.
Безпека праці на робочому місці монтажника визначається наступними мірами:
а) заземлюють контрольно вимірювальну апаратуру
б) використовують розетки, вилки призначені для підключення радіоапаратури різної напруги живлення, що виключає можливість зплутання джерел живлення.
в) ізолюють викрутки призначенні для регулювання радіоприладу, при чому ізолюють не не тільки ручку,але й стержень викрутки.
г) ховають дроти,що підводяться від джерел живлення.
д) живлять паяльник від джерела, що не перевищує 36В. Для цого ставлять понижуючий трансформатор, зазвичай загальний для декількох робочих місць.
е) забезпечують видимість з робочого місця монтажнику контроль вимірювальних приладів.
Робоче місце необхідно обладнати витяжною вентиляцією, для видалення шкідливих випарів і продуктів горіння, що утворюються у процесі пайки.
Ізоляцію з кінців монтажних проводів слід знімати за допомогою обжигалки лише на спеціальних місцях, що обладнанні витяжною вентиляцією.
Для забезпечення максимальної продуктивності праці і найкращої якості виконаних робіт, небхідно щоб всі органи включення апаратури і приладів, вузли і деталі, матеріали і інструмент знаходились в зоні робочого руху рук. Вузли, деталі, матеріали, а особливо кожен інструмент, повинні мати своє робоче місце місце. Мілкі радіодеталі, варто розкладати в чарунках, пронумерованих згідно специфікації. Після кожної операції інструмент необхідно класти на своє місце. Шкали вимірювальних пристроїв необхідно розміщувати на рівні очей у вертикальній площині.
На столі не має бути сторонніх предметів. Робоче місце необхідно тримати у чистоті. Радіомонтажник має працювати у білому бавовняно - паперовому халаті, білій бавовняно - паперовій шапці або косинці. Руки монтажника мають бути чистими і сухими
Технологічний процес збирання та монтажу
«Перетворювачь вологосты газу»
З МІСТ
Введення
1. Призначення електронного вузла, умови роботи
2. Аналіз технічних умов на складання і контроль
2.1 Технічні вимоги конструктора
2.2 Лак УР-231 ОСТ 92-1468-90
2.3 Припої 61 ГОСТ 21931-76
2.4 Технічні вимоги та вимоги безпеки до типових операцій збирання і контролю блоків та вузлів на друкованих платах ОСТ 92-1042-82
2.5 Варіанти установки ЕРЕ на плату ОСТ 4.010.030-81
3. Визначення типу виробництва
4. Вибір організаційної форми зборки
5. Аналіз технологічності
5.1 Якісна оцінка технологічності
5.2 Кількісна оцінка технологічності
6. Розробка технологічної схеми складання
7. Розробка маршрутної технології
7.1 Аналіз типового технологічного процесу та вибір необхідних операцій для розробки одиничного ТП
7.2 Розробка операцій одиничного ТП, встановлення їх змісту
7.3 Вибір обладнання, пристосувань, інструменту та допоміжних матеріалів
7.4 Маршрутна технологія одиничного ТП
8. Розробка операційної технології
8.1 Вибір операції для розробки та оптимізації за трудомісткістю
8.2 Встановлення змісту переходів, варіантів виконання операцій та їх нормування
8.3 Визначення оптимального варіанта виконання операції (по трудомісткості) в залежності від числа виробів у партії
9. Нормування технологічного процесу та уточнення типу виробництва
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Технологія виготовлення приладів є невід'ємною частиною розробки певного виду виробів. Технологічним процесом складання називають сукупність операцій по з'єднанню, координування, фіксації, закріплення деталей і складальних одиниць для забезпечення їх відносного положення і рухи, необхідного для виконання функціонального призначення складальної одиниці і загальної складання приладів. На самому ранньому етапі розробляється технологія нових матеріалів, потім з нових матеріалів виготовляються деталі і тільки потім деталі збираються в готовий прилад.
Процес складання є заключним етапом виготовлення приладу, а значною мірою визначає його основні експлуатаційні якості. Виконання складальних робіт пов'язано з великою витратою часу і охоплює механічну складання деталей, складання електрорадіоелементів та монтаж паянням, наладку і регулювання, а також контрольні перевірочні операції. Під проектуванням технологічного процесу складання увазі процес підготовки технічної документації для виробництва виробів в конкретних умовах заданої програми при дотриманні технологічних та економічних обмежень. Незалежно від типу і виду виробництва проектування технологічного процесу містить у собі розробку маршрутних та операційних технологій, вибір технологічного обладнання, технологічної оснастки та інструментів, техніко-економічну оцінку варіанту технологічного процесу
1. Призначення електронного вузла і умови його роботи
Плата перетворювача вологості газу призначена для приймання, обробки сигналу з усіма подальшими обчисленнями та видачі інформації на дисплей і комп'ютер (або в будь-яку систему автоматичного регулювання). Харчування плати здійснюється від мережі. Мікросхеми живляться напругою +5 В, яке йде від стабілізатора. Вхідний сигнал надходить у перетворювач від чутливого елемента, який знаходиться в трубі з контрольованим газом. Цей пристрій знайшло застосування на опалювальних станціях, а так само на транспортувальних газових трубах.
Умови роботи електронного вузла
Вібрація: частота, Гц 10 ... 70 прискорення, g 1 ... 4
Багаторазові удари: прискорення, g 10 ... 15 тривалість, мс 5 ... 10
Одноразові удари: прискорення, g 50 ... 1000 тривалість, мс 0,5 ... 10
Температура max, K: робоча 323 гранична 380
Температура min, K: робоча 233 гранична 223
Вологість відносна,% 80 ... 93 При температурі, К 213
Акустичні шуми: рівень, дБ 85 ... 125 частота, Гц 50 ... 1000
Атмосферний тиск, Па: максимальне 10,6 * 10 4 мінімальне 5,7 * 10 4
Лінійне прискорення, g: уповільнене 2 ... 4 відцентрове 2 ... 5
Вітрова навантаження, м / с: робоча до 50 гранична до 70
2 . Аналіз технічних умов на складання і контроль
2.1 Технічні вимоги конструктора
Технічні вимоги з монтажу по ОСТ92-1042-82
Установку елементів проводити за ОСТ4ГО 010 030-81 Елементи позицій 11, 12, 13, 14, 15, 16, 20 - Варіант IIA. Елементи позицій 6, 7, 8, 9, 10, 17 - Варіант IIB. Елементи позицій 2, 3, 4, 5 - Варіант VIA.
Паяти ПОС-61 ГОСТ 21930-76
Плату після складання покрити лаком УР-231 ОСТ 92-1468-90.
* Розміри для довідок.
Таврувати плату фарбою ТНПФ-84 ТУ 29-02-889-79.
2.2 Лак УР-231 ОСТ 92-1468-90
Область застосування [1] - вузли, субблоки, блоки на мікросхемах та інших радіоелементи з об'ємним або друкованим монтажем на одношарових або багатошарових друкованих платах, виконаних різними методами. Компаундом, спеціальним лаком або фотолаком; місця розвальцьовування, керповкі; деталі кріплення, екрани, металеві корпуси і деталі приладів. Призначений для обробки та захисту металевих і неметалевих деталей і вузлів, вологозахисту і електроізоляції електрорадіодеталей, визначає їх вибір, властивості і область застосування.
Хімічний склад: суміш напівфабрикатного лаку УР-0231 або УР-0231Л і діетіленглікольуретана (ДГУ70) ДДУ (65/35) з масовою часткою 70% за ТУ 6-03-388 (кількість частин за масою = 100).
Фізико-механічні властивості:
- Водопоглощаемость після 48 годин випробувань при 20 ° С = 1%;
- Грибостійкості.
Токсикологічна характеристика:
Лаки УР - 231 є токсичними і горючими матеріалами, що обумовлено властивостями вхідних в їх склад смол, розчинників і застосовуваних для їх твердіння затверджувачів. На людину лак надає наступну дію: наркотичну дію на нервову систему, подразнюючу дію на шкіру, слизові оболонки очей і дихальних шляхів, уражає легені, викликає гострі та хронічні отруєння. Висушена плівка лаку не надає шкідливий вплив на організм людини.