3.3 Класифікаційні показники глинистих ґрунтів

Як було відмічено в лабораторній роботі № 10, глинисті ґрунти є зв’язними завдяки наявності в них глинистих частинок. Ступінь глинистості (вміст глинистих частинок) та вологість глинистого ґрунту багато в чому визначають його властивості, тому сукупність цих параметрів лежить в основі класифікації глинистих ґрунтів.

Межі пластичності і непрямо характеризують вміст в ґрунті глинистих частинок. Але більш надійною характеристикою ступеню глинистості виявилось число пластичності , яке визначається за формулою

. (3.5)

Порівнюючи природну вологість зі значеннями вологостей і , визначають стан або консистенцію ґрунту. Для цього використовують показник текучості .

. (3.6)

За числом пластичності глинисті ґрунти розділяються на супіски, суглинки та глини.

Види глинистих ґрунтів виділяють за наявністю в них інших гранулометричних фракцій (включень):

супісок, суглинок або глини з галькою (щебенем), або з гравієм (жорствою), якщо вміст (по масі) відповідних частинок, крупніших за 2 мм, складає 15 - 25%;
супісок, суглинок або глина мають назву галькові (щебеневі) або гравійні (жорствяні), якщо вміст відповідних частинок, більших 2 мм, складає 25.-.50%.

Різновиди глинистих ґрунтів в залежності від показника текучості:

для супісків:

тверді - < 0;

пластичні - 0 ≤ ≤ 1,0;

текучі - > 1,0;

для суглинків та глин:

тверді - <0;

напівтверді - 0 ≤ ≤ 0,25;

тугопластичні - 0,25 < ≤ 0,50;

м’якопластичні - 0,50 < ≤ 0,75;

текучопластичні - 0,75 < ≤ 1,00;

текучі - > 1,00.

Крім перерахованих основних класифікаційних показників існує ще ряд показників особливих властивостей ґрунтів – набухання, засоленості, мерзлого стану тощо. З цими показниками можна ознайомитись самостійно [1].