- •Жанрова система епохи романтизму
- •Шляхи розвитку французького музичного театру першої половини хіх століття
- •Творчий шлях та характеристика оперного стилю мейєрбер. Джакомо Мейєрбер
- •Гектор берліоз. Характеристика стилю та творчий шлях. Огляд творчої спадщини. Гектор берліоз
- •Действие II
- •Действие III
- •Действие IV
- •Опера «Руслан і Людмила» Опера в п’яти діях на лібрето композитора в.Широкова
- •Роберт шуман творчий шлях та характеристика стилю. Вокальна лірика шумана. Інструментальна та симфонічна творчість шумана. Роберт Шуман
- •Биография
- •Характеристика стилю
- •Вокальна лірика Шумана
- •Творчість
- •Творча спадщина
- •Фридерік Франсуа́ Шопе́н
- •Біографія Дитинство і юність
- •Кар'єра в Парижі
- •Смерть і поховання
- •Риси стилю
- •Фортепіанні п'єси малих форм
- •«Польські» жанри
- •Великі форми
- •Інші твори
- •Список творів Для фортепіано з оркестром
- •Для фортепіано соло
- •Творчість
- •Спадщина Опери
- •Первое действие.
- •Второе действие.
- •Третье действие.
- •Четвертое действие.
- •Ференс ліст. Творчий шлях і характеристика стилю. Фортепіанна творчість ліста. Принцип програмності у симфонічній творчості ліста. Ференц Ліст
- •Біографія
- •«Роки мандрівок»
- •Гастролі Україною
- •Пізні роки
- •Творчість
- •Фортепіанні твори
- •Оркестрові та вокальні твори
- •Найзначніші твори Опера
- •1825 — «Дон Санчо або замок кохання» (Don Sanche ou le Chateau d'Amour) Для оркестру
- •13 Симфонічних поем (1848—1861)
- •Для фортепіано з оркестром
- •Для фортепіано
- •Ріхард Вагнер
- •Вільгельм Ріхард Вагнер
- •Біографія
- •Визнання
- •Завершення кар'єри
- •Особливості драматургії
- •Лейтмотиви
- •Вибір сюжетів
- •Інші музичні твори
- •Значення творчості
- •Симфонічні твори
- •Фортепіанні твори
- •Літературні твори
- •Опера Ріхарда Вагнера «Тангойзер»
- •«Лоенгрін» Опера в трьох діях Ріхарда Вагнера на лібретто композитора
- •История создания
- •«Трістан та Ізольда» Опера в трьох діях Ріхарда Вагнера на либретто композитора
- •Джузе́ппе Фортуні́но Франче́ско Ве́рді
- •Біографія Дитинство
- •Початок композиторської діяльності
- •Розквіт творчості
- •Пізні роки
- •Твори Опери
- •Для хору
- •Камерна, інструментальна і вокальна музика
- •«Ріголетто»
- •Опера в трьох діях на лібрето Франческо Марії п’яве, за драмою Віктора Гюго «Король забавляється».
- •Час дії: XVI століття. Місце дії: Мантуя. Перше виконання: Венеція, театр Ла Феніче, 11 березня 1851 року.
- •История создания
- •«Трубадур»
- •Опера в чотирьох діях на лібрето Сальваторе Каммарано
- •История создания
- •«Травіата»
- •Опера в трьох діях на лібрето Франческо Марії п’яве, основане на п’єсі Олександра Дюма-сина «Дама з камеліями».
- •Опера в чотирьох діях на лібрето Антоніо Гісланцоні.
- •История создания
- •«Отелло» Опера в четырех действиях Джузеппе Верди на либретто (по-итальянски) Арриго Бойто, основанное на трагедии у. Шекспира.
- •«Фальстаф» Опера в трех действиях Джузеппе Верди на либретто Арриго Бойто, основанное на комедии у.Шекспира «Виндзорские проказницы»
- •История создания
- •Йоганес брамс
- •Характеристика стилю
- •Камерно-вокальна творчість брамса
- •16 П’єс для фортепіано в 4 руки
- •Фортепіанна творчість
- •Особливості симфонізму брамса
- •I симфонія
- •IV симфонія
- •Антон брукнер
- •Творчий шлях
- •Твори брукнера Симфонії
- •Духовні твори
- •Модест Петрович Мусоргський
- •Олександр порфір’євич бородін
- •Біографія
- •Симфонічна творчість бородіна
- •Камерно-вокальна та інструментальна творчість бородіна
- •Микола андрійович римський-корсаков
- •Музично-громадська діяльнісь
- •Характеристика стилю
- •Тематика творчості
- •Симфонічна та камерно-вокальна творчість
- •Список творів Опери:
- •Для оркестру:
- •Кантати
- •Царева наречена
- •Третя дія: Вдома у Собакіна Ликов і Грязной в очікуванні.
- •Золотий півник
- •Петро ілліч чайковський
- •Глава Московської композиторської школи. Опоненти кучкісти.
- •Симфонічна творчість
- •Четверта симфонія
- •П'ята симфонія
- •Шоста симфонія
- •Ромео і джульєтта
- •Франческа да ріміні
- •Балетна реформа чайковського
- •Друга дія
- •Третя дія
- •Творчий шлях
- •Симфонічна творчість глазунова.
- •Берджрик сметана
- •Біографія
- •Характеристика творчості
- •Особливість оперної драматургії
- •Каміль сен-санс
- •Характерні риси
- •Творча спадщина Опери
- •Вокально-симфонічні і хорові твори
- •Твори для оркестру
- •Камерні твори
- •Вокальні твори
- •Сеза́р Франк
- •10 Грудня 1822, Льєж — 8 листопада 1890, Париж
- •Біографія
- •Творча спадщина
- •Творчий шлях та характеристика стилю гріга. Огляд творчої спадщини. Едвард гріг
- •Характеристика творчості та стилю дворжака. Музична спадщина. Антонін жворжак
- •Ж. Бізе. Історичне значення, оперна садщина ( опера «кармен») жорж бізе
- •Життєвий та творчий шлях
- •Шарль гуно і його творчий внесок в жанр ліричної опери ( опера «фауст»). Шарль Гуно
- •«Фауст»
- •Дійові особи
- •Інтродукція
- •Йоганн Штраус
Йоганн Штраус
Народився у Відні в 1825 році.. Оркестр батька часто репетирував на дому, і маленький Йоганн уважно стежив за подіями. Він рано став вчитися на фортепіано, співав у церковному хорі. Вже в шість років він награвав свої власні танці. Однак ні батько, ні мати не бажали музичного життя своїм дітям.. Офіційно він числився в Політехнічному училищі, проте потай продовжував займатися музикою: заробляючи гроші викладанням гри на фортепіано, він віддавав їх за уроки гри на скрипці. Спроби ж батьків прилаштувати його до банківської справи успіху не мали. Нарешті у свої дев'ятнадцять років Йоганн Штраус зібрав невеликий ансамбль і отримав у віденському магістраті офіційне право заробляти на життя диригуванням. Його дебют відбувся 15 жовтня 1844 року в якості капельмейстера і композитора в знаменитому казино в передмісті Відня. Публічний виступ молодого Штрауса з власним оркестром стало для віденської публіки справжньою сенсацією.
Восени 1849 року батько несподівано помирає, і для сина все разом змінилося. Знаменитий оркестр Штрауса-батька без зайвих розмов обрав Штрауса-сина своїм диригентом, і майже всі розважальні заклади столиці відновили з ним свої контракти. 1852 року він вже грав при дворі молодого імператора.
У Влітку 1854 року маестро отримав запрошення виступати разом зі своїм оркестром у розкішному Павловському вокзалі і в парку, де розташовувалися палаци царя і великого князя Костянтина. 18 травня 1856 почався його перший сезон під російським небом. Публіка відразу ж була підкорена його вальсами і польками. На його концертах бували члени імператорської сім'ї. У Відні ж Штрауса не без успіху замінював його брат - Йозеф, теж талановитий диригент і композитор. 1852 року він вже грав при дворі молодого імператора.
У 1870 році віденські газети повідомили, що Штраус працює над оперетою. На це його надихнула честолюбна дружина. І справді, Штраусу набридло "цигикання" вальсів і він відмовився від посади "диригента придворних балів". Цю посаду займе третій його брат - Едуард Штраус. Першу оперету Штрауса під назвою "Індиго і сорок розбійників" публіка прийняла на ура. Третьою ж оперетою композитора стала знаменита "Летюча миша". Поставлена навесні 1874 року, вона відразу ж полюбилася вінців. Композитор здолав ще один Олімп. Тепер він був визнаний у всьому музичному світі, однак продовжував працювати в гарячковому темпі і з величезним напруженням. Успіх і слава так і не врятували його від страху, що одного разу муза покине його, і він більше нічого не зможе написати. Відмова від придворного диригування не завадив Штраусу і далі гастролювати по країнах і селах, з успіхом виступати Санкт-Петербурзі та Москві, Парижі та Лондоні, Нью-Йорку та Бостоні. Доходи його ростуть, він входить в еліту віденського суспільства, будує свій "міський палац", живе в розкоші. Смерть дружини і невдалий другий шлюб на деякий час вибили Штрауса зі звичної колії успіху, але через кілька років, будучи вже в третьому шлюбі, він знову на коні. Після оперети "Ночі в Венеції" він пише свого "Циганського барона". Прем'єра цієї оперети 24 жовтня 1885 напередодні шістдесятиріччя композитора стала для віденців справжнім святом, а потім почалося її тріумфальний хід по всіх великих театрах Німеччини та Австрії. Але Штраусу вже й цього було мало - душа його вимагала іншого музичного простору, іншої сцени - оперної. Він уважно стежив за музичними тенденціями свого часу, навчався у класиків, дружив з такими маестро, як Йоганн Брамс і Ференц Ліст. Йому не давали спокою їх лаври, і він вирішив здолати ще один Олімп - оперний. Від цієї затії його не без праці відрадив Брамс. І все-таки для Штрауса це був крах якоїсь мрії. Після цього творчість композитора різко пішло по низхідній. Його нова оперета "Віденська кров" не сподобалася публіці і витримала лише декілька подань.. Сам же Штраус чудово розумів, що це всього лише ностальгія за старими добрими часами, від яких в повітрі майже нічого не залишилося. Останні роки життя Штраус провів відокремлено, Останній виступ Штрауса виявився для нього фатальним - він застудився і захворів. Почалося запалення легенів. 3 червня 1899 Штраус помер. Як колись його батькові, Відень влаштувала йому грандіозний похорон
