Йоганн Штраус

Народився у Відні в 1825 році.. Оркестр батька часто репетирував на дому, і маленький Йоганн уважно стежив за подіями. Він рано став вчитися на фортепіано, співав у церковному хорі. Вже в шість років він награвав свої власні танці. Однак ні батько, ні мати не бажали музичного життя своїм дітям.. Офіційно він числився в Політехнічному училищі, проте потай продовжував займатися музикою: заробляючи гроші викладанням гри на фортепіано, він віддавав їх за уроки гри на скрипці. Спроби ж батьків прилаштувати його до банківської справи успіху не мали. Нарешті у свої дев'ятнадцять років Йоганн Штраус зібрав невеликий ансамбль і отримав у віденському магістраті офіційне право заробляти на життя диригуванням. Його дебют відбувся 15 жовтня 1844 року в якості капельмейстера і композитора в знаменитому казино в передмісті Відня. Публічний виступ молодого Штрауса з власним оркестром стало для віденської публіки справжньою сенсацією.

Восени 1849 року батько несподівано помирає, і для сина все разом змінилося. Знаменитий оркестр Штрауса-батька без зайвих розмов обрав Штрауса-сина своїм диригентом, і майже всі розважальні заклади столиці відновили з ним свої контракти. 1852 року він вже грав при дворі молодого імператора.

У Влітку 1854 року маестро отримав запрошення виступати разом зі своїм оркестром у розкішному Павловському вокзалі і в парку, де розташовувалися палаци царя і великого князя Костянтина. 18 травня 1856 почався його перший сезон під російським небом. Публіка відразу ж була підкорена його вальсами і польками. На його концертах бували члени імператорської сім'ї. У Відні ж Штрауса не без успіху замінював його брат - Йозеф, теж талановитий диригент і композитор. 1852 року він вже грав при дворі молодого імператора.

У 1870 році віденські газети повідомили, що Штраус працює над оперетою. На це його надихнула честолюбна дружина. І справді, Штраусу набридло "цигикання" вальсів і він відмовився від посади "диригента придворних балів". Цю посаду займе третій його брат - Едуард Штраус. Першу оперету Штрауса під назвою "Індиго і сорок розбійників" публіка прийняла на ура. Третьою ж оперетою композитора стала знаменита "Летюча миша". Поставлена ​​навесні 1874 року, вона відразу ж полюбилася вінців. Композитор здолав ще один Олімп. Тепер він був визнаний у всьому музичному світі, однак продовжував працювати в гарячковому темпі і з величезним напруженням. Успіх і слава так і не врятували його від страху, що одного разу муза покине його, і він більше нічого не зможе написати. Відмова від придворного диригування не завадив Штраусу і далі гастролювати по країнах і селах, з успіхом виступати Санкт-Петербурзі та Москві, Парижі та Лондоні, Нью-Йорку та Бостоні. Доходи його ростуть, він входить в еліту віденського суспільства, будує свій "міський палац", живе в розкоші. Смерть дружини і невдалий другий шлюб на деякий час вибили Штрауса зі звичної колії успіху, але через кілька років, будучи вже в третьому шлюбі, він знову на коні. Після оперети "Ночі в Венеції" він пише свого "Циганського барона". Прем'єра цієї оперети 24 жовтня 1885 напередодні шістдесятиріччя композитора стала для віденців справжнім святом, а потім почалося її тріумфальний хід по всіх великих театрах Німеччини та Австрії. Але Штраусу вже й цього було мало - душа його вимагала іншого музичного простору, іншої сцени - оперної. Він уважно стежив за музичними тенденціями свого часу, навчався у класиків, дружив з такими маестро, як Йоганн Брамс і Ференц Ліст. Йому не давали спокою їх лаври, і він вирішив здолати ще один Олімп - оперний. Від цієї затії його не без праці відрадив Брамс. І все-таки для Штрауса це був крах якоїсь мрії. Після цього творчість композитора різко пішло по низхідній. Його нова оперета "Віденська кров" не сподобалася публіці і витримала лише декілька подань.. Сам же Штраус чудово розумів, що це всього лише ностальгія за старими добрими часами, від яких в повітрі майже нічого не залишилося. Останні роки життя Штраус провів відокремлено, Останній виступ Штрауса виявився для нього фатальним - він застудився і захворів. Почалося запалення легенів. 3 червня 1899 Штраус помер. Як колись його батькові, Відень влаштувала йому грандіозний похорон

167