Шарль гуно і його творчий внесок в жанр ліричної опери ( опера «фауст»). Шарль Гуно

Ш. Гуно — автор всесвітньо відомої опери «Фауст» . Він війшов в історію музики як один із основоположників нового напрямку в оперному жанрі, яка пізніше отримала назву «лірична опера». Гуно більше відомий як оперний композитор, він написав 12 опер, крім того ним написані хорові твори (ораторії, меси, кантати), 2 симфонії, інструментальні ансамблі, фортепианні п’єси, більше 140 романсів і пісень, дуети, музика для театру.

Гуно народився в сім’ї художника. Вже в дитинстві проявилися його здібності до маювання і музики. Після смерті батька освітою сина займалася мати. Теорію музики Гуно вивчав у А. Рейхи. Вчителями Гуно в Паризькій консерваторії були великі музиканти Ф. Галеві, Ж. Лесюер и Ф. Паер. Тільки після третьої спроби в 1839 р. Гуно став власником Великої Римської премії за кантату «Фернан».

Ранній період творчості. В 1843-48 рр. Гуно був органістом і регентом церкви Іноземних місій в Парижі. Перша опера «Сафо» быула поставлена в Парижі в Grand Opera 16 серпня 1851 р. Гловна партія була написана спеціально для Поліни Віардо. Однак опера не втрималася в театральному репертуарі і після сьомої вистави була знята.

В наступні роки Гуно пише опери «Кривава монахиня» (1854), «Лікар поневолі» (1858), «Фауст» (1859). В першій редакції опера мала рзмовні речитативи і діалоги. Лише в 1869 р. для постановки в Grand Opera вони були покладені на музику, був також вставлений балет «Вальпургієва ніч». Після Фауста появилися «Філемон і Бавкіда» (1860), «Цариця Савська» (1862), «Мірейль» (1864). Другою вершиною оперної творчості Гуно стала опера «Ромео і Джульєтта» (1867). Написанні після «Ромео і Джульєтти» опери «П’яте березня», «Дань Замори» (1881) не мали великого усріху. В останні роки життя композитор звертається до жанрів хорової музики — пише ораторію «Смерть і життя» (1886).

«Фауст»

Опера в чотирьох діях Шарля Гуно на лібретто Жюля Барбє і Мішеля Карре.

Дійові особи

ФАУСТ, дохтор філософії (тенор) МЕФІСТОФЕЛЬ, спокусник (бас) ВАЛЕНТИН, солдат (баритон) МАРГАРИТА, його сестра (сопрано) ЗІБЕЛЬ, юнак, закоханий в Маргариту (меццо-сопрано або сопрано) МАРТА, сусідка Маргарити (меццо-сопрано) ВАГНЕР, студент (баритон)

Інтродукція

Оркестровий вступ починається з повільної, тихої музики в мінорній тональності і в поліфонічному стилі. Затим в зовсім іншому стилі звучить мелодія каватини Валентини "Бог всесильний, бог любові!". Закінчується інтродукциія декількома тактами "релігійної" музики.

Дія I

Сцена 1 Кабінет вченого. Біля великого готичного вікна стіл, завалений книжками. Дія відбувається у середньовічному Віттенберзі. Фауст вкладає угоду з дияволом-Мефістофелем. Старий вчений, сидить в своєму кабінеті, і думає про те, що всі його знання нічого йому не дали. Він готовий випити яд, щоб померти. В цей момент він чує за вікнами свого кабінету, як дівчата славлять Господа. У відчаї Фауст прикликає диявола, являється Мефістофель, одітий як вельможа XVI століття. В перший момент Фауст відвертається від нього, але, коли Мефістофель пропонує йому виконати, все, що він захоче, Фауст викрикує своє ажання, щоб до нього повернулася його щаслива молодість! Нема нічого простіше для Мефістофеля .Він показує старому видіння чудесної молодої дівчини, Маргарити, і філософ майже вже готовий підписати договір. На землі Мефістофель буде служити йому у всьому. Але після смерті господарем буде він, диявол. Швидко підписаний договір, швидкодіюче магічне зілля і... Фауст перевтілюється в квітучого юнака у витонченому костюмі. Сцена завершується дуєтом, який вони співають,відправляючись на пошуки пригод- звичайно, любовних.

Сцена 2 переносить нас на ярмарок у міських воріт в Лейпцігу XVI ст. Зліва - підвал, на вивісці якого зображена винна бочка і бог вина Бахус. Святковий шум. Весело святкують люди. Валентин, брат Маргарити, в більш серйозному гуморі. Він йде на війну, і його хвилює доля сестри. Маргарита підходить до Валентина і вручає йому свій медальон; він вішає його на шию і відходить до друзів. Теперь Вагнер, студент, піває псню про мишу,але входить Мефістофель і перериває його, заявляє, що знає кращу пісню. Потім Мефістофель проколює шпагою намальовану на вивісці винну бочку, і з нього чарівним способом виливається чудове вино, набагато краще, ніж те, яке вони всі п’ють . Тоді він пропонує тост за Маргариту. Валентин в ярості, що прозвучало ім’я його сестри. Він нападає на незнайомця, але в цей момент у нього ламається шпага. Мефістофель своею шпагою малює навколо себе коло і тоді невидима сила утримує всіх наступаючих на нього. Тепер всі догадуються, з ким вони мають справу. Повідомлені Валентином, всі піднімають над головами хрестоподібні рукоятки своїх шпаг,що символізує святий хрест, що рятує їх від пекла. Вони співають свій хорал про спасіння через святий хрест. Мефістофель, зразу втративши силу, падає на землю. Коли всі, крім Мефістофеля, йдуть , появляється Фауст; він вимагає зустрічі з Маргаритою, і диявол знову стає самим собою. Звучить відомий вальс. В самий розпал танцю на сцені появляеється Маргарита. Фауст пропонує їй руку; Маргарита стидливо ухиляється від його пропозиції і йде. Фауст зачарований і засмучений: дівчина не відповіла йому взаємністю... Вальсом закінчується ця сцена.

ДІЯ ІІ

Друга дія починається зі знаменитої сцени в саду Маргарити. З ліва - павільон з піднависом, під яким зображена Мадонна і чаша з водою. Зібель - юнак, закоханий в Маргариту. Під час співу він зриває квіти, які миттю в’януть - дія прокляття диявола. Нарешті Зібель омиває руки святою водою, і тим самим зникає прокляття. Він швидко рве квіти і кладе букет у двері Маргарити, де вона не може йго не побачити, після чого швидко йде. Появляється Мефістофель - він приніс шкатулку з прикрасами. Він ставить шкатулку поряд з букетом Зібеля. Коли ці двоє чоловіків йдуть, в сад входить Маргарита. Вона знаходить з початку букет Зібеля, потім шкатулку з прикрасами. Вона відкриває шкатулку, квіти в цей момент випадають з її рук.

Тепер до Маргарити приєднюється її сусідка, Марта, а ще через мить в саду появляются Фауст і Мефістофель. І поки Мефістофель фліртує з Мартою, Фауст і Маргарита ближче знайомляться один з одним. Насуваються сутінки, і Мефістофель звертається до ночі .Він надіється що бідна Маргарита не встоїть перед чарами кохання. Мефістофель зникає. Входять Фауст і Маргарита. Вони залишаються одні. Фауст, відчуває деяку провину, розуміючи, що зваблює невину дівчину, в кінці кінців погоджується піти, щоб повернутися наступного дня. Але диявол надто добре знає своє діло. В той самий момент, коли Фауст покидає сад, він зупиняєйого і показує на вікно Маргарити. Фауст кидається до вікна і пристрасно обнімає Маргариту. Вона бориться із собою, відступає, потім схиляє голову на плече Фауста. Ціль Мефістофеля досягнута. Він покидає сад з саркастичним сміхом.

ДІЯ ІІІ

Сцена 1. Маргарита одна в своїй кімнаті. Вона чує, як жінки,що проходять повз її вікон сміються над нею, що її кинув незнайомець. До Маргарити приходить Зібель: тільки він тепло відноситься до неї. Він засмучений, що Маргарита й досі любить Фауста.

Сцена 2. Площа перед храмом. Біля входу в храм молиться Маргарита. Її молитву перериває диявол, який, із-за колонни,знущаючись нагадує їй про дні її невинності. Хор демонів повторяє Мефістофеля: "Маргарита! Маргарита!" Тим часом в самій церкві під звуки органу йдет служба, і коли хор молиться, голос Маргарити проривається над ним, молячи про прощення її гріха.Але Мефістофель вигукує:"Маргарито! Нема тобі прощеня! Загинула ти!". Шокована Маргарита падає, втрачаючи свідомість. Жінки, що виходили з храму піднімають її зі сходів і ведуть додому.

Сцена 3. Вулиця перед домом Маргарити. По вулиці проходять солдати, що повертаються додому. Сред ветеранів і брат Маргарити, Валентин. Він запрошує Зібеля в дім, але Зібель, відмовляється зайти. Підозрюючи щось, Валентин входить один, і в цей час під вікном Маргарити звучить серенада. Це співає Мефістофель, аккомпнуючи собі на гітарі. Він привів з собою Фауста. Сміх, яким завершується ця серенада, виводить із себе Валентина. Теперь він знає, що сталось, поки його не було, і він негайно викликає Фауста на дуель. Починається дуель. Диявол таємно направляє шпагу Фауста, і вона попадає прямо в сердце Валентина. Поки збираються навколо люди, Мефістофель виводить Фауста. Валентин померає.

ДІЯ IV

Сцена 1. Диявол влаштовує свято в горах Гарца. Мефістофель приводить свого protege на це свято, пробуджуючи в пам’яті видіння таких античних красунь, як сицилійка Лаіса и єгиптянка Клеопатра. Неземної краси жіночі створіння танцуюють, щоб відволікти філософа. Тепер Мефістофель припідносить Фаусту чашу чарівного нектару, і той готовий її випити. Перед ним являється її видіння. З жахом він бачить червону полоску на її шиї. Видіння зникає. Фауст вимагає, щоб Мефістофель забрав його звідси. Мефістофель намагається втримати Фауста, але Фауст більше не в його власті. Рішуче відводячи Мефістофеля, він проходить повз духів, прокладаючи собі дорогу шпагою.

Сцена 2. Маргарита в тюремній камері, вона спить в кутку на соломі. Вона вбила свою дитину, і на ранок її повинні стратити. В жахливому горі бідна Маргарита втратила розум. Мефістофель і Фауст проникають в тюрму, і, поки Мефістофель йдет, щоб привести коней для їхньої втечі, Фауст будить спячу Маргариту. Вони співають про своє кохання, але раптом Маргарити бачить видіння. Їй здається, ніби вона знову на ярмарку, де вона вперше зустріла Фауста, і в саду, де вони признались один одному в коханні. Раптом знову появляється Мефістофель. Коні готові, говорить він, і треба спішити. Але тепер Маргарита впізнає диявола. "Демон, демон!" - викрикує вона і падає на коліна, шепочучи молитву. Мефістофель і Фауст вмовляють Маргариту тікати, але вона незворушно повторяє свою молитву. Сили покидають її, і вона падає замертво. Мефістофель проговорює їй проклятя. Але фінальний хор ангелів співає про її спасіння - її душа взята на небо.