Творчий шлях

Глазунов народився в Петербурзі 10.08.1865 року в сім’ї книговидавця. Батько грав на скрипці, мама на фортепіано, брала уроки по композиції у Балакірєва.

У 12 років Глазунов займався у Еленковського (ф-но, композиція).

У 1880 році займається у Римського-Корсакова.

1881 рік – автор «Шести венгерських танців» для скрипки та ф-но, декількох романсів, п’єс для симфонічного оркестру, фортепіанних творів.

1882 рік – у концерті безкоштовної музичної школи була виконана перша симфонія Глазунова. Цього ж року стає членом Біляєвського кружка – пише ряд творів для оркестру і струнного квартету. Увертюра на грецькі теми, оркестрова елегія «пам’яті героя», перший квартет, серенаду, сюїту.

1883 рік – поступив у Петербурзький університет на історико-філософський факультет, але скоро його покинув.

1885 рік – Глазунов представив симфонічну поему «Степан Разін» присвячена Бородіну.

1886 рік – завершив дргу симфонію, написав симфонічну фантазію «Ліс».

Завершив з Римським –Корсаковим оперу Бородіна «Князь Ігор». У кінці 80-х рр. написав тетій струнний квартет, третю симфонію.

90-ті рр. – період розквіту. Закінчується формування його творчого стилю.

1890-1896 рр. пише свої кращі симфонії, сюїти, концертні п’єси для ф-но, четвертий струнний квартет, квінтет, балети «Райманд», 98-99рр. одноактний балет «барення-служанка», «пори року» - розширив симфонічну сторону балетної вистави. У 1899 році – професор Петербурзької консерваторії по класу читання партитур.

1905 рік – Глазунов пише «Ей, ухнем» для симфонічного оркестру з хором. Осінню 1905 року стає директором Петербурзької консерваторії.

На початку 20-го століття Глазунов пише дві останні симфонії: 7-у і 8-у; починає роботу над 9-ю, але не закінчив. Програма симфонічна сюїта «із середніх віків»; концерт для скрипки з оркестром, дві фортепіані сонати, два фортепіанних концерта, «Карельську легенду» для симфонічного оркестру, музика до драми Лєрмонтова «Маскарад», 6-й струнний квартет.

1928 році виїхав на лікування закордон. Помер у Парижі 21.03.1936 році.

Симфонічна творчість глазунова.

Симфонічна творчість Глазунова ділиться на три періоди:

• Перший період – 80-ті роки – перша та друга симфонія, увертюри на грецькі теми, програмно-симфонічна поема «Степан Разін» і твори для оркестру.

• Другий період – 90- ті роки – період творчої зрілості Глазунова, симфонії – 4,5,6-та, твори для оркестру – два концертні вальси «Карнавал», «Фантазія», багато частинні сюїтні цикли, програмна сюїта «Кремль», «Балетна сюїта».

• Третій період – 20-те століття – грандіозні драматичні симфонії – 7,8; скрипковий і два фортепіанні концерти.

Перша симфонія (E-dur)-1881-1882 рік вплив Римського-Корсакова і Бородіна. У тематичному матеріалі використав польські народні мелодії, а свої теми створив в характері російських пісенно-танцювальних жанрів.

Друга симфонія (fis-moll) – 1886. Відчутній вплив героїко-епічного симфонізму Бородіна.

Симфонічна поема «Степан Разін» (h-moll) 1885 рік – стиль симфонічної поеми – монументальний розмах, краса образів, картинність музики, епічний характер. Форма сонатне allegro зі вступом і кодою.

Третя симфонія (D-dur) – 1890 р – опора на народно-пісенні жанри,на національні образи. Фінал стає грандіозним завершенням циклу, який оснований на варіаційних і ритмічних перетвореннях теми.

Четверта симфонія (Es-dur) – 1893 р – складається з трьох частин. Побудова циклу – принцип монотематизму шляхом варірування тем.

П’ята симфонія (B-dur) – 1895 рік – героїчна. Симфонія – цикл із 4-ох частин:

• Перша частина – характер монументальний, героїчні образи.

• Друга частина – скерцо (у складній 3 ч. формі).

• Третя частина “Andante” – проникнена глибоким ліризмом.

• Фінал – картини масового народного свята.

Шоста симфонія (c-moll) 1896 рік – перша частина – страсна патетика, друга частина – тема з варіаціями. Варіації складають маленьку сюїту – скерцо, вальс, фугатто, ноктюрн; третя частина – «Інтермеццо» - замінює в циклі традиційне скерцо – стилізування побутового танцю – менуету і вальсу. Фінал – грандіозні двійні варіації в сонатній формі.

Пізні симфонії – 7 і 8 – складні і монументальні по формі твори. Майстерність поліфонічного і варіаційно-симфонічного розвитку досягає вищої точки. Оркестровий стиль більш масивний, розвивається принцип монотематизму.