Петро ілліч чайковський

(1840-1893)

Глава Московської композиторської школи. Опоненти кучкісти.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛЮ ЧАЙКОВСЬКОГО

- Типовий романтик, традийіоніст;

- Представник психологічного реалізму в російській музичній культурі ІІ половини ХІХ століття. Відображає глибини людських переживань;

- дві образні сфери: тема фатуму, тема щастя;

- композитор – драматург ( мав талант режисера );

- конфліктний тип драматургї – зіткнення двох образних сфер;

- провідні жанри: симфонія, опера;

РИСИ СТИЛЮ

- Глибокий сенс набуває тема любові;

- Трагічне начало у творчості 80-90-х рр.;

- Посилюється увага до почутів і переживань людини (психологічний реалізм );

- Ідея народності мистецтва;

- Виникає глибокий органічний синтез двох начал: ліричного, народного;

- Симфонічний метод мислення;

- Композитор – методист;

- Новатор в області лірико-психологічної музичної драми;

- Створив новий тип симфонії: симфонія-драма і симфонія-трагедія; розвинув жанр одночастинної програмної увертюри і симфонічної поеми; основоположник російського класичного балету; вніс новий вклад в область фортепіанного і скрипкового концерту;

Чайковський написав: 10 опер, 3 ба, лети, 6 симфоній, програмна симфонія «Манфред», 4 симфонічні сюїти, ряд програмно-симфонічних увертюр, фантазії, інструментальні концерти, більше 100 романсів, велику кількість фортепіанних творів.

Б І О Г Р АФ І Я

Петро Ілліч Чайковський народився 25 квітня 1840 року в с. Воткінськ, в сім’ї інженера. Мама грала на фортепіано. В ранньому віці почав грати на фортепіано. В десять років його віддали вчитися в Петербурзьке училище право ведення.

Роки навчання в училищі та Петербурзькій консерваторії.

Після закінчення училища 1859 рік вступив на службу чиновника. Осінью 1861 року займався організацією РМТ в Петербурзі. У консерваторії займався під керівництвом Рубінштейна та Заремби, також грав на флейті та органі. 1864 рік – перший програмно-симфонічний твір – увертюра «Гроза».

Московський період (1866-1877рр.)

Професор московської консерваторії з 1866 по 1878 рік.

В 60-х та 70-х рокахЧайковський встановлює зв’язки з композиторами «могучої кучки»: Балакірєвим, Римським-Корсаковим. У цей час формувався реалістичний музичний стиль Чайковського. До московського періоду відноситься влика кількість творів: опери- «Воєвода», «Ундіна», «Опричник», «Кузнєц Вакула»; балет – «Лебедине озеро», три перші симфонії, декілька програмних увертюр-фантазій для оркестру «Ромео і Джульєта», «Франческа да Ріміні», три квартети, перший фортепіанний концерт, варіації для віолончелі з оркестром на тему «Рококо», музика до казки Островського «Снігуронька», цикл фортепіанних п’єс «Пори року», також почав роботу над 4-ю симфонією та оперою «Євгеній Онєгін».

Протягом дванадцяти років викладав у Московській консерваторії. Виступав як критик в московських газетах. Твори цього періоду набувають трагічних рис глибокого філософського змісту.

Період 1878-1893рр.(роки подорожей).

У Італії була завершена 4-та симфонія і опера «Євгеній Онєгін». В кінці 80-х на початку 90-х років Чайковський звертається до нової тематики, нових образів, нових музичних жанрів і форм. Після ліричної опери «Євгеній Онєгін» він створює у 1879 році героїко-патріотичну оперу «Орлеанська діва», опера «Мазепа» (1883 рік), опера «Чародійка» (1887 рік) – лірико- трагічна і водночас народно-побутова опера. У 1890 році написав «Пікову даму» по Пушкіну. У 80-х роках пише велимку кількість симфонічних і камерних творів. Звертається до жанру симфонічної сюїти. Програмна симфонія «Манфред» (1885р.), 5-та симфонія (1888р.), 1812 рік «Гамлет» - увертюра.

Пише «Італійське капріччо» для симфонічного оркестру, тріо (ф-но, скрипка, віолончель), велика кількість романсів, дитячих пісень, пише балет «Спляча красуня». Піся «Пікової дами» він пише струнний секстет «Спогади про Флоренсію». Протягом 1891-1892рр. написана опера «Іоланта» і балет «Лускунчик». У 1893 році пише 6-ту симфонію «Патетична» - вершина його симфонічної творчості.

В ніч з 25 на 26 жовтня 1893 року Чайковський помер.