Антон брукнер

(1824-1896)

А. Брукнер народився 4 серпня 1824 року у селі поблизу Лінци. У дитинстві грав на фортепіано, скрипці, органі. У 13 років Брукнер співав у хорі та поступив на курси народних вчителів.

З 1845-1855рр. Брукнер проживає у Санкт-Флоріані, в цей період написав 40 творів ( хорові, органні, фортепіанні.) У 1856 році його запрошують в Лінц на посаду соборного органіста.

У 1861 року Брукнер здав вступні екзамени до Віденської консерваторії. Вчителі Брукнера – Симон Зехтер ( теоретик ), Отто Кицлер ( диригент і композитор ). У Лінці Брукнер написав більше 40 творів. З 1863-64 рр. закінчив 2 симфонії ( f-moll і d-moll ), симфонія c-moll ( 65-66рр). У 1864-67 пише 3 меси ( d-moll, e-moll, f-moll ).

Перший авторський концерт Брукнера відбувся в Лінці у 1864 році, який мав великий успіх.

У 1868 р. Брукнер їде до Відня, де і живе до кінця своїх днів. Перша симфонія прозвучала у Відні. На початку 90-х років здоров’я Брукнера погіршується хворба (водянка ). Брукнер помирає 11 жовтня 1896 року.

Творчий шлях

Музична спадщина налічує близько 120 творів ( світські кантати, хори, сольні пісні, духовні твори ). Лише один твір – струнний квінтет F-dur ( 1879 ) Брукнер присвятив камерно-інструментальному жанру. Центральне місце у його спадщині займають 9 монументальних симфоній.

Симфонії Брукнера- гігантські епопеї. Рапсодичність викладу, йде від стилю органних імпровізацій. Тематизм- сильна сторона музики Брукнера. Він майстер довгих розвиваючих, тематичних образів. Великий вплив на Брукнера мав початок 9 симфонії Бетховена. Розробив свою оригінальну симфонічну концепцію. ( У динамічному нагромадженю та у зміні образів є логіка епічного розкладу,широко розширені ліричні сцени ). У більшості симфоній Брукнера Г.П. підготовлює звучання тонічного тризвука. Друга група тем П.П.- становить ліричний розділ. Третя група - новий контраст, вриваються танцювальні або маршові ритми, які набувають загрозливого іноді демонічного складу. Його симфонії 4- частинні. Кожна частина виконує свою функцію. Ліричний центр циклу- Adagio. У скерцо- панують стихійні сили демонічний поритв. Крайні частини написані в сонатній формі і насичені конфліктністю. У фіналі Брукнер нерідко брав теми з інших частин. Трактував фінал, як драматичний центр симфонії.

III симфонія – d-moll (1873- трагічна); найбільш масштабна VIII симфонія – c-moll, та не завершина IX симфонія – d-moll. Найбільш відомі IV та VII симфонії.

IV- симфонія Es- dur (1874) - романтична.

VII симфонія E-dur (1881-1883) - таємничий початок тремоло струних. П.П розвивається в елегійних рисах, які інколи проникали в Г.П. У розробці змінюються контрастні настрої. Друга частина – adagio – належить до кращих творінь Брукнера. Третя частина – скерцо іде в дуже швидкому темпі. Фінал – написаний у сонатній формі.

Твори брукнера Симфонії

І симфонія – c-moll,

ІІ симфонія – c-moll,

ІІІ симфонія – d-moll,

IV симфонія – Es-dur,

V симфонія – B-dur,

VI симфонія – A-dur,

VII симфонія – E-dur,

VIII симфонія – с-moll,

IX симфонія – d-moll.