16 П’єс для фортепіано в 4 руки

Вальси- по характеру наближені до лендлера, пронизані народними інтонаціями, вплив віденської побутової культури.

Венгерські танці- відчутне захоплення венгерським фольклором.

Концерти для дві віолончелі, 3 для скрипки.

Фортепіанна творчість

- Брамс збагатив світову фортепіану літературу.

- Був добрим піаністом.

Улюблені фортепіанні прийоми у творчості:

-рух паралельними інтервалами в терцію, сексту чи октаву;

-мелодія в середньому голосі;

-складні ритми – синкопування, поєднання парних метрів з непарними.

Пізніше виробився ряд інших характерних прийомів: винахідливе використання повнозвучної акордової техніки, сміливі стрибки.

ФОРТЕПІАННІ ЖАНРИ:

• 3 сонати

• 5 варіаційних циклів

• 5 балад

• 3 рапсодії

• 27 невеликих п’єс: - побутового плану для домашнього музикування на ф-но в 4 руки.

-всесвітньо популярні, перекладені для багатьох інструментів.

Також етюди по п’єсах Баха, Вебера, Шуберта, Шопена. 51 вправа для ф-но.

Особливості симфонізму брамса

В період широкого розвитку романтично-поемного симфонізму Брамс розробляє класичні закономірності сонатно-симфонічних жанрів. Симфонічній творчості характерно поєднання емоційності з дисципліною мислення, внутрішня стриманість.

На симфонізм Брамса мали вплив: Бетховен – драматизм, форма, Шуберт- опора на побутову пісенність- танцювальні жанри, Шуман – пристрасний тон розповіді.

В симфонічний стиль вносить риси камерності.

Симфонічні твори: 2 серенади, варіації на тему Генделя, увертюри, 2 ф-ні концерти, скрипковий концерт D-dur, 4 симфонії: -патетична; - пасторальна; -героїчна; - трагічна;

Подвійний концерт для скрипки і віолончелі a-moll.

I симфонія

Відчутна емоційна неврівноваженість внаслідок душевної болі. Крайні частини – різкі злети і падіння, чуються відзвуки титанічного бетховенського образу. Середня частина – інтимна, лірична. Музична мова – драматизм, зосередженість, стриманість, використовуються мотивні переклички звідси єдність симфонії.

IV симфонія

І-частина – ГП – елегійний романс, ПП – пристрасна мелодія, розробка- стиснута і напружена.

ІІ- частина- романтичне начало, написана в дусі старовинного ромасу.

ІІІ – частина – карнавальна веселість.

IV – частина – суворий хорал, духові інструменти звучать, як невмолимий жорстокий вирок долі.

Брамс – видатний представник німецької культури. Виступає, як продовжувач класичних традицій, збагатив їх досягненнями німецького ліризму. Вважав, що програмність в музиці не потрібна. Писав у всіх жанрах крім опери. Симфонізація камерної музики.

Брамс – майстер розвивати мелодичну думку.

Форми – сонатна, варіаційна (романтизм), старосонатна, concerto grosso, пасакалія. Синтез національних традицій та австрійських.

ОСОБЛИВОСТІ СИМФОНІЗМУ А.БРУКНЕРА. ОБРАЗНИЙ ЗМІСТ, ДРАМАТИЧНА МУЗИЧА МОВА (7 СИМФОНІЯ ).

У творчості Брукнера втілилися характерні риси австрійського романтичного симфонізму – зв’язок з побутом, використання пісенно-танцювальних інтонацій і ритмів, схильність до ліричного самозаглиблення.

Брукнер захоплювався ново німецькою школою: Лістом і Вагнером.