Творчий шлях та характеристика оперного стилю мейєрбер. Джакомо Мейєрбер

(1791 – 1864)

Якоб, Ліман, Беєр – ім’я Джакомо Мейєрбер. Його кумиром був Россіні , тому він бере собі схоже ім’я до Джоакіно – Джакомо.

Мейєрбер – єврей по крові народився в Німеччині. Там здобув дуже хорошу освіту, вчився писати оперу в Італії, однак європейську славу здобув у Парижі. Тому він відомий, як французький композитор, авто французьких опер. Берліоз, Гейне, Гетте – високо його цінували. Вебер, Вагнер – погано ставились до нього.

1791 – 1816 роки перший період – німецький період. Здобув освіту в Цейтера (теорія), Клементі ( фортепіано), Абат Фоглер ( композиція ). 1813 рік опера « Клятва Ієфая», «Два каліф» - ці опери не мали особливого успіху. 1814 рік їде у Відень до Сальєрідля вдосконалення.

1816 – 1824 роки – італійський період – вивчає твори Россіні, в опері – культ співу Belcanto. Там пише оперу « Христоносець в Єгипті» - 1824 рік.

1827 рік – їде в Париж на запрошення Россіні, вивчає французьку культуру, відкриває музичний салон, знайомиться зі Скрібом.

ОПЕРИ:

1831 рік – опера «Роберт диявол»

1836 рік – опера «Гугеноти»

1849 рік – опера «Пророк»

1859 рік – опера «Дінора» - комічна

1864 рік – опера «Африканка»

ХАРАКТЕРИСТИКА ОПЕРНОГО СТИЛЮ МЕЙЄРБЕРА

1. звернення до історичної тематики – вмів передати дух епохи: розгорнуті масові жанрові сцени.

2. Зв'язок з драматичним мистецтвом, вплив драматургії на оперу. Наявність двох ліній в опері: історична лінія і лінія лірична головних персонажів.

3. Йому притаманна яскрава театральність: декорації, костюми, складні сольні партії, великі хорові сцени, започатковує в опері – балетну сюїту (театральність).

4. Створює оперний канон – велика французька опера для якої характерна п’ять дій:

• Перша дія – зав’язка ; в кінці показ конфлікту.

• Друга дія – балетна сцена; поглиблення конфлікту.

• Третя дія – виявляється соціальний конфлікт, тут найбільше масових сцен.

• Четверта дія – ліричний центр.

• П’ята дія – розв’язка.

Опера «Гугеноти» поставлена у 1836 році – кращий твір композитора. Сюжет опери – з французької історії – боротьба між католиками та протестантами в ХVІ столітті. В операх Мейєрбера конфлікт виражений подібно драмам Гюго безпосередністю двох планів, які взаємно переплітаються історико-соціальні і ліричний плани. Значну роль у формуванні оперного стилю Мейєрбера відіграв Скріп – блискучий драматург.

Мелодрама – новий театральний жанр, який сформувався на межі ХVIII – ХІХ століття. В операх Мейєрбера розкривається тема кохання в тому числі і стосунки Рауля і Валентини у « Гугенотах». Його музика відмічається контрастністю і протиставленням художніх рішень. Сильних художніх ефектів він досягнув в багато численних масових сценах (картина кривавої битви « Варфоломіївської ночі»). В інструментовці – драматичне відчуття. Поряд з старовинною інструментовкою Мейєрбер використовує саксофон. Вводить орган для досягнення більшої сили звуку, використовує тромбони і фаготи. Музика «Гугенотів» основана на різних стилістичних джерелах (італійське Bel canto, французька декламація, німецький симфонічний розвиток). Риси художньої індивідуальності Мейєрбера проявилися в його комічній опері «Дінора». Народні сцени побудовані на фольклорних елементах. Історично – героїчні образи мейєрберівських творів, їх драматична композиція, яскрава театральність і музична ефективність, зробили великий вплив на сучасних композиторів і музикантів наступних поколінь.