Ріхард Вагнер

Вільгельм Ріхард Вагнер

(22 травня, 1813, Лейпциг — 13 лютого, 1883, Венеція) — німецький композитор-романтик, диригент, теоретик музики, письменник-публіцист. Художній напрям — «Вемарська школа». Відомий насамперед завдяки своїм операм, або «музичним драмам», як пізніше він почне їх називати. Зробив значний вплив на європейську культуру на межі століть, особливо модернізм.

Біографія

Вагнер народився в сім'ї чиновника Карла Фрідріха Вагнера. Під впливом свого вітчима, актора Л. Геєра, Вагнер в 1828 почав навчатися музиці у кантора церкви Святого Томи Теодора Вайнліга, в 1831 почав музичне навчання в університеті Лейпціга. У 1833—1842 рр. вів неспокійне життя, часто у великій скруті в Вюрцбургу, де працював театральним хормейстером у Магдебурзі, потім в Кенігсберзі і Ризі, де він був диригентом музичних театрів, потім в Норвегії, Лондоні і Парижі, де він написав увертюру «Фауст» і оперу «Летючий голландець». У 1842 тріумфальна прем'єра опери «Рієнці, останній з трибунів» у Дрездені заклала фундамент його слави. Роком пізніше він став королівським саксонським Хофкапельмейстером.

Визнання

З моменту становлення його репутації, як композитора таких популярних творів «Летючий голландець» і «Тангейзер», які були в романтичній традиції Вебера і Мейєрбера, Вагнер перетворює продуману оперну концепцію витвору мистецтва. Це дозволило досягти поєднання усіх поетичних, візуальних, музичних та драматичних мистецтв, що було втілено в серії нарисів між 1849 і 1852 р. Вагнер осмислив це поняття найбільш повно в першій половині монументальної опери циклу «Перстень Нібелунгів». Однак, Його думки про відносну важливість музики і драми з часом були змінені знову, і він знову повернув деякі традиційні оперні форми у своїх останніх декількох роботах, включаючи «Нюрнберзькі мейстерзінгери». У 1849 Вагнер переїхав в Цюріх, де він написав лібрето тетралогії «Перстень Нібелунгів», музику її перших двох частин («Золото Рейну» і «Валькірія») й оперу «Трістан та Ізольда».

Вагнер досягнув в області музичної мови екстремальність хроматики і швидкий перехід тональних центрів, що вагомо вплинуло на розвиток європейської класичної музики. Його «Трістан та Ізольда» іноді називають Символом початку сучасної музики. Він мав свій оперний театр «Театр у Байройті». Саме тут «Перстень Нібелунгів» і «Парсіфаль» здійснили свої прем'єриУ 1858 — Вагнер відвідував на короткий час Венецію, Люцерн, Відень, Париж і Берлін. У 1864 Вагнер, добившись прихильності баварського короля Людвіга II, який оплачував його борги і підтримував його і далі, переїхав до Мюнхена, де написав комічну оперу «Нюрнберзькі мейстерзінгери» і дві останні частини «Персня Нібелунгів»: «Зігфрід» і «Смерть богів». У 1872 в Байройті відбулося укладання фундаментного каменя для Будинку фестивалів, який відкрився в 1876, де й відбулася прем'єра тетралогії «Перстень Нібелунгів» 13-17 серпня 1876 року.

Завершення кар'єри

У 1882 в Байройті була поставлена опера-містерія «Парсіфаль». У тому ж році Вагнер виїхав за станом здоров'я до Венеції, де він помер в 1883 від серцевого нападу.