«Роки мандрівок»

З 1835 по 1848 роки триває наступний період життя Ліста, за яким закріпилася назва «Роки мандрівок» (за назвою збірника п'єс).

У Швейцарії Ліст і Марі д'Агу жили в Женеві .Ліст робить перші начерки п'єс для збірника «Альбом мандрівника», який згодом став «Роками мандрівок» викладає в Женевській консерваторії, іноді їздить у Париж з концертами. Однак Париж уже захоплений іншим віртуозом — Тальбергом, і Ліст не має колишньої популярності. У цей час Ліст починає надавати своїм концертам просвітницьку тематику — грає симфонії (у своєму перекладі для фортепіано) і концерти Бетховена, парафрази на теми з опер й інше. В 1837 році, уже маючи дитину, Ліст з дружиною їдуть в Італію. Тут вони відвідують Рим, Неаполь, Венецію, Флоренцію — центри мистецтва й культури. В Італії Ліст уперше в історії зіграв сольний концерт без участі інших музикантів. Це було сміливе й зухвале рішення, що остаточно відокремило концертні виступи від салонних. До цього ж часу відносяться фантазії й парафрази на теми з опер, переклад Пасторальної симфонії Бетховена й багатьох творів Берліоза. Давши кілька концертів у Парижі та Відні, Ліст повертається до Італії (1839), де закінчує перекладання симфоній Бетховена для фортепіано. Ліст давно мріяв поїхати в Угорщину, однак Марі д'Агу була проти цієї поїздки. У цей же час в Угорщині відбулася велика повінь, і Ліст, маючи вже величезну популярність і славу, вважав своїм обов'язком допомогти співвітчизникам. У такий спосіб з д'Агу відбувся розрив, і в Угорщину він виїхав сам. Австрія й Угорщина зустріли Ліста тріумфально. Кошти від концертів Ліст перевів на користь потерпілих від повені. Між 1842 й 1848 рр. Ліст кілька разів об’їхав всю Європу, у тому числі Російську імперію, Іспанію, Португалію, був в Туреччині. Це був пік його концертної діяльності. Росію Ліст відвідував у 1842 та 1848 роках. В Петербурзі Ліста слухали видатні діячі російської музики — В. Стасов, О. Сєров, М. Глінка. При цьому Стасов і Сєров згадували про своє потрясіння від його гри, а Глінці Ліст не сподобався, він більше цінував Дж. Фільда. Ліст цікавився російською музикою. Він дуже високо оцінив музику «Руслана й Людмили» М. Глінки, зробив фортепіанну транскрипцію «Маршу Чорномора», листувався з композиторами «Могутньої купки». У наступні роки зв’язки з Росією не переривалися, зокрема, Ліст видав збірник обраних уривків з російських опер. У цей же час досягає кульмінації просвітницька діяльність Ліста. У свої концертні програми він включає безліч фортепіанних творів класиків (Бетховена, Баха), власні переклади симфоній Бетховена й Берліоза, пісень Шуберта, органних творів Баха.Однак через якийсь час Ліст розчаровується у своїй просвітницькій діяльності. Він зрозумів, що вона не досягає мети. Активна концертна діяльність Ліста припиняється.

Гастролі Україною

Ференц Ліст приїздив до Російської Імперії три рази — у 1842, 1843 та 1847-1848 роках. Під час своєї подорожі 1847 року Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві (на сцені Актової зали Червоного корпусу Київського університету), Чернівцях, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві у лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою триватиме протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятить усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Воронівцях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які увійшли до створеного у 1847—1848 роках циклу «Колоски Воронівець».

Веймар

В 1848 році Ліст і Кароліна оселяються у Веймарі. Лісту були дані права керувати музичним життям міста. Ліст прийнявся за оперний театр, оновив репертуар. Тому в репертуарі з'являються опери Глюка, Моцарта, Бетховена, а також сучасників — Шумана («Геновева»), Вагнера («Лоенгрін») та інших. У симфонічних програмах виконувалися твори Й. С. Баха, Бетховена, Мендельсона, Берліоза, а також власні. Однак і в цій області Ліста чекала невдача. Публіка була незадоволена репертуаром театру, трупа й музиканти скаржилися.

Головний підсумок веймарського періоду — напружена композиторська робота Ліста. Він упорядковує свої чернетки, закінчує та переробляє безліч своїх творів. «Альбом мандрівника» після великої роботи став «Роками мандрівок». Тут же були написані фортепіанні концерти, рапсодії (в яких використані мелодії, записані в Угорщині), соната сі мінор, етюди, романси, перші симфонічні поеми.

Разом з Кароліною Ліст пише статті. Починає книгу про Шопена.

До цього часу належить зближення Ліста з Вагнером на ґрунті загальних ідей. На початку 60-х рр. створюється Союз німецьких музикантів, відомі як «веймарці», на противагу «лейпцигцям» (до яких належали Шуман, Мендельсон, Брамс, що сповідували більш академічні погляди, ніж Вагнер та Ліст).

Наприкінці 50-х надія на вінчання з Кароліною остаточно тане. У цей же час помирає син Ліста. Разом з Кароліною вони вирішують їхати в Рим.