Ференс ліст. Творчий шлях і характеристика стилю. Фортепіанна творчість ліста. Принцип програмності у симфонічній творчості ліста. Ференц Ліст

Ференц Ліст (22 жовтня 1811, Добор'ян (Райдинг), Австрійська імперія — 31 липня 1886, Байройт, Німеччина) — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи.

Ференц Ліст — перший піаніст, який виступав зі сольними концертами, котрими заслужив визнання як професіоналів, так і загальної публіки. Він вважається одним з найвпливовіших піаністів цієї епохи. Одночасно був відомий своєю благодійністю: учив безкоштовно талановитих студентів — також сприяв фонду пам'яті Бетховена, пожертвувавши значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті.

Багато із його фортепіанних творів увійшли до традиційного репертуару — зокрема «Угорські рапсодії», «Соната сі-мінор» та два фортепіанні концерти. Зробив численні фортепіанні транскрипції популярних сцен із опер, симфоній, каприсів Паганіні та пісень Шуберта; окремі його фортепіанні твори вважаються найвищим випробуванням фортепіанної майстерності. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а органні твори Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів.

Біографія

Ференц Ліст народився в селі Доборьян (австрійська назва Райдинг) біля міста Шопрон, Угорщина . Батько Ференца Ліста, Адам Ліст служив у князя Естергазі «доглядачем поголів'я овець». Адам грав на віолончелі в оркестрі князя, керованому Йозефом Гайдном. Участь батьків в музичному формуванні сина була винятковою. Адам Ліст рано почав учити сина музиці, сам давав йому уроки. У церкві хлопчика вчили співу, а місцевий органіст — грі на органі. Після трирічних занять, Ференц у віці восьми років уперше виступив у публічному концерті. Батько возив його до знатних вельмож, де хлопчик грав на роялі, і зумів викликати серед них доброзичливе ставлення. Розуміючи, що Ференцу потрібна серйозна школа, батько везе його до Відня. З 1821 року Ліст займався у Відні грою на фортепіано у Карла Черні. Школа Черні дала Лісту універсальність його фортепіанного мистецтва. Теорією Ліст займався в Антоніо Сальєрі.

Париж

Після Відня в 1823 році Ліст їде в Париж. Метою була Паризька консерваторія, але Ліста туди не прийняли, тому що приймали тільки французів. Займалися з Лістом педагоги з тієї ж Паризької консерваторії (серед них були такі видатні музиканти, як [Фердинандо Паєр] й [Антонін Рейха]), однак ніхто більше не вчив його фортепіанній грі — Черні залишився останнім його педагогом з фортепіано. У цей період Ліст починає писати музику, в основному репертуар для своїх виступів — етюди. В 14 років почав оперу «Дон Санчо, або Замок любові», що навіть була поставлена в Ґранд-Опера в 1825 році.

В 1827 році помер Адам Ліст. Близько 3 років Франц перебуває у пригніченому стані. Через ці причини на кілька років Ліст залишає паризьке світське життя, навіть був опублікований його некролог.У світі Ліст з'явився знову тільки в 1830 році. Це рік липневої революції. Ліста захопило бурхливе життя довкола нього, заклики до справедливості. Ліст повернувся до активної діяльності, з успіхом концертує. Окреслюється коло близьких йому музикантів: Берліоз (який створив у цей час «Фантастичну симфонію»), Паганіні (який приїхав у Париж в 1831 році). Гра геніального скрипаля спонукала Ліста домогтися ще більшої досконалості у виконанні. На якийсь час він відмовився від концертування, посилено працював над технікою й переклав для фортепіано каприси Паганіні, які вийшли під назвою «Шість етюдів». Це був перший досвід у фортепіанному перекладанні, який згодом Ліст довів до найвищого рівня. На Ліста як на віртуоза мав також величезний вплив Шопен (який до Ліста ставився скептично, не встигнувши побачити розквіту його творчості після 1848 року і вбачаючи в ньому лише віртуоза). Близько 1835 року виходять статті Ліста про соціальне становище артистів в Франції, про Шумана та інш. У цей же час Ліст почав і педагогічну діяльність, якої ніколи не полишав.

На початку 30-х рр. Ліст знайомиться із графинею Марі д'Агу, подругою Жорж Санд. Графиня д'Агу та Ліст покохали один одного. В 1835 році графиня пішла від чоловіка й порвала всі зв'язки зі своїм колом. Разом з Лістом вона їде до Швейцарії — так починається наступний період життя Ліста.