Інші твори
Шопену належить також ряд творів для фортепіано з оркестром і нечисленні камерні п'єси. Для фортепіано з оркестром ним створені Andante spianato і полонез мі-бемоль мажор, два концерти (мі мінор і фа мінор), фантазія на польську тему, рондо-краков'як, а також варіації на тему Моцарта La ci darem la mano (дует з опери «Дон Жуан» Моцарта). Разом з віолончелістом О. Ж. Франшомом він склав Великий концертний дует для віолончелі і фортепіано на теми з опери Мейєрбера Роберт-диявол, сонату соль мінор, інтродукцію і полонез для того ж складу. Шопеном створений ряд пісень для голосу з фортепіано на польські тексти. У всіх творах з оркестром позначається недосвідченість автора в області інструментування, і майже завжди при виконанні до партитур вносяться зміни.
Список творів Для фортепіано з оркестром
2 концерти — op.11, мі мінор (1830), ; op.21, фа мінор (1830)
Варіації на тему Là ci darem la mano op.2 (1827)
Andante spianato et Grande Polonaise brillante op. 22 (1830-34)
Fantaisie brillante на польські арії in A dur (1828)
Rondo à la Krakowiak фа мажор op.14 (1828)
Для фортепіано соло
57 мазурок,
16 полонезів, (з них 9 опубліковано посмертно)
19 вальсів (з них 11 опубліковано посмертно)
19 ноктюрнів (один — опубліковано посмертно)
4 балади (op.23, op.38, op.47, op.52)
4 скерцо (op.20, op.31, op.39, op.54)
3 сонати для фортепіано (op.4, op.35, op.58)
26 прелюдій (цикл з 24 прелюдій, op.28; op.45 та ля-бемоль мажор, опублікована посмертно)
27 етюдів (з них по 12 етюдів op.10 та op.25 та 3 етюди без зазначення опусу)
3 експромти та фантазія-експромт (опублікована посмертно)
Окремі твори — Фантазія, Баркарола, Тарантела, Болеро, Колискова
Інші твори для фортепіано (рондо, варіації, марши), кілька творів в 4 руки
Камерні ансамблі
соната для віолончелі та фортепіано op.65
2 твори для віолончелі та фортепіано (крім Сонати), фортепіанне тріо
СТАНІСЛАВ МОНЮШКО – КЛАСИК НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛЬСЬКОЇ ОПЕРИ. ОПЕРА « ГАЛЬКА».
Стані́слав Моню́шко
(5 травня 1819, Убель під Мінськом — 4 червня 1872, Варшава) — польсько-білоруський композитор; автор пісень, оперет, балетів, опер; творець польської й білоруської національних опер.
Біографія
Родом з фільварка Убель (Червенський район, Білорусь). Музиці вчився спочатку в матері. У сім'ї Монюшків культивувалися патріотичні і культурні цінності (родина належала до збіднілої шляхти), що вплинуло на формування естетичного та громадського світогляду майбутнього композитора. У 1827 року сім'я Монюшків переїхала до Варшави, де восьмирічний Станіслав розпочинає своє навчання в Августа Фреєра (учня Юзефа Ельснера) в класі гри на фортепіано та органі. Згодом, у 1830 році сім'я переїхала до Мінська. Тут Монюшко навчався у гімназії, де практикував композицію під керівництвом Д. Стефановича. В роках 1837-1840 навчається у Берліні у Ф. Рунгенгаґена (композиція, хорове диригування).
У 1838 були видані «Три пісні» на слова Адама Міцкевича. У 1839 із музикою Монюшка у Львові була поставлена п'єса «Ночівля в Апенінах» Александра Фредра. В тому ж році у Вільні диригує своєю месою. До раннього творчого періоду належать також два струні квартети.
В 1840—1858 жив у Вільні. Служив у Костелі Св. Іоанна, давав уроки фортепіано й композиції (серед учнів — Ц. Кюї). До цього періоду відноситься його найвідоміший твір — опера «Галька», уперше в концертному виконанні у Вільні (1848); постановка (1854). У новій редакції в 4 актах поставлена у Варшаві (1858). До вільнюського творчого періоду також належать більшість пісень композитора, які стали вагомими для польської музичної культури того часу, оскільки до нього основним пепертуаром як професійних польских співаків так і любителів були арії і пісні французьких та італійських композиторів . З 1850 диригував у Віленському міському театрі на оперних спектаклях. З 1858 року живе у Варшаві (рік постановки другої, 4-актної, редакції «Гальки»), диригент Великого театру в 1864—1874 професор Музичного інституту. Монюшко неодноразово диригував своїми творами в Петербурзі, підтримував дружні зв'язки с російськими музикантами (присвятив А. С. Даргомижському фантастичну увертюру «Казка», 1848). В 1856 А. Н. Сєров в рецензії на авторський концерт Монюшка в Петербурзі відзначив мелодичну свіжість, прозору оркестровку і оригінальність музики.