1. Жанрова система епохи романтизму.

2. Шляхи розвитку французького музичного театру першої половини ХІХ ст.

3. Творчий шлях та характеристика оперного стилю Мейєрбера.

4. Гектор Берліоз. Творчий шлях та характеристика стилю.

5. Огляд творчої спадщини Берліоза. ( акцент на симфонічну творчість « Фантастична симфонія» ).

6. М.Глінка. Творчий шлях та характеристика стилю. Камерно-вокальна та симфонічна творчість композитора.

7. Оперна творчість Глінки.

8. Роберт Шуман. Творчий шлях та характеристика стилю. Вокальна лірика Шумана.

9. Інструментальна та симфонічна творчість Шумана.

10. Ф.Шопен. Творчий шлях та характеристика стилю.

11. Французька мініатюра у творчості Шопена. Загальна характеристика та специфіка кожного жанру ( мазурки, полонези, ноктюрни, етюди, вальси, прелюдії ).

12. Великі форми фортепіанної спадщини Шопена ( балади, скерцо, сонати, концерти ).

13. Станіслав Монюшко- класик національної польської опери. Опера « Галька».

14. Ференц Ліст. Творчий шлях та характеристика стилю.

15. Фортепіанна творчість Ліста.

16. Принцип програмності у симфонічній творчості Ліста.

17. Ріхард Вагнер. Життєвий шлях та особливості творчої постаті композитора.

18. Оперна реформа Вагнера ( на прикладі опер « Тангойзер» , « Лоенгрін», «Трістан та Ізольда» ).

19. Творчий шлях та особливості оперного стилю Верді.

20. Опери Верді плчатку 50-х років. Яскраві зразки психологічної драми опери «Ріголетто», «Трубадур», «Травіата».

21. Останні оперні шедеври Верді ( «Аїда», «Отелло», «Фальстаф» ).

22. Творчий шлях та характеристика стилю Брамса.

23. Вокальна та камерно-інструментальна творчість Брамса.

24. Особливості симфонізму Брамса.

25. Й.Штраус. Класик побутової танцювальної музики. Огляд творчої спадщини.

26. Особливості симфонізму А. Брукнера. Образний зміст, драматична та музична мови.

27. Російська музична культура 60-70х років ХІХ ст. Історичні умови, напрямки композиторської творчості.

28. Творчий шлях та характеристика творчості Мусоргського.

29. Камерно-вокальна та інструментальна творчість Мусоргського ( романси та пісні, інструментальний цикл «картинки з виставки» ).

30. Новаторство оперної спадщини Мусоргського ( «Борис Годунов», «Хованщина» ).

31. Огляд творчої спадщини Бородіна ( симфонії, квартети, романси, опера «Князь Ігор»).

32. Творчий шлях та музично-громадська діяльність Римського-Корсакова.

33. Характеристика стилю Р-К.

34. Оперна спадщина Р-К. Загальна характеристика опер: «Снігуронька», «Царева наречена», «Золотий півник».

35. Симфонічна та камерно-вокальна творчість Р-К.

36. Творчий шлях та характеристика стилю Чайковського.

37. Принцип оперної драматургії Чайковського ( « Євгеній Онєгін», «Черевички», «Пікова дама» ).

38. Симфонічна творчість Чайковського. Загальна характеристика трьох симфоній (4, 5, 6). Програмно-симфонічні твори «Ромео і Джульєтта», «Франческа да Рінні».

39. Балетна реформа Чайковського.

40. Глазунов- представник російської музичної культури 80-90х років ХІХ ст. Музично-громадська діяльність. Характеристика стилю та огляд творчої спадщини композитора.

41. Шарль Гуно і його творчий внесок в жанрі ліричної опери ( оп. «Фауст» ).

42. Дж.Бізе. Історичне значення, оперна спадщина ( оп. «Кармен» ).

43. Французька інструментальна музика ІІ половини ХІХ ст. Огляд творчої спадщини Франка і Сенсанса.

44. Роль Сметана, як засновника чеської музики. Творчий шлях композитора.

45. Огляд творчої спадщини Сметана.

46. Характеристика творчості та стилю Дворжака. Музична спадщина.

47. Творчий шлях та характеристика стилю Гріга.

48. Огляд творчої спадщини Гріга.

Жанрова система епохи романтизму

Жанр- вид музичного твору. Він може змінюватися, але якісь певні ознаки він зберігає. Жанри до яких звертаються композитори- опера, симфонія, музична мініатюра: інструментальна, вокальна.

ОПЕРА. ХІХ століття- оперне століття ( найбільша кількість оперних шедеврів ). Опера стає улюбленим жанром. Причини: змінюється публіка ( демократизація ), розвивається публічний театр, з’являються мандруючі оперні трупи, театр стає масовим. На початку ХІХ століття з’являється перша рання опера. Вперше у німецькій школі потім у французькій, італійській, а в середині ХІХ століття вона розвивається по всіх школах. У ній яскраво проявляються такі жанрові типи:

1. Історична опера (1836 р. «Гугеноти» у Франції ) у Росії опера «Іван Сусанін» Глінки.

2. Лірична опера- Верді, Чайковський, Бізе, Гуно, французька лірична опера другої половини ХІХ століття.

3. Міфологічна і казково-фантастична- Вебер «Вільний стрілець», Вагнер, Римський-Корсаков.

Види опер за будовою:

1. Номерна структура – закон номерної структури – коли солісти співають, дія зупиняється. Дія відбувається коли йде речитатив ( Россіні, молодий Верді ).

2. Тендеція до наскрізного розвитку- наближення оперної вистави до драматичої.

3. Опера із назкрізним розвитком і номерною структурою ( завершені номери ). Мелодизація речитативу. Дія розвивається, а потім логічно завершується.

СИМФОНІЯ. Романтики видіяють дві тенденції розвитку симфонізму:

1)Вони намагаються зберегти традиції віденського класицизму ( Мендельсон, Шуман, Шуберт, Брамс ) творцями віденського симфонізму стали 9 композиторів це представники Німеччини і А встрії.

2) З’являється романтичний або програмний симфоніз. На симфонію впливають концертний жанр, вплив фольклорної і побутової музики ( Глінка творець жанрового симфонізму «Камаринська» ). Симфонія під усіма впливами зазнає змін. Змінюється зміст,форма, виразові засоби, структура, відбувається збільшення частин у симфонії.

Програмний одночастинний симфонічний твір з’являється у романтизмі ( симфонічна увертюра стає самостійним твором – це невеликий твір у формі сонатного allegro ). Симфонічна поема – творець Ліст. Ознаки: - різна масштабність твору ( в залежності від задуму композитора ); - вільність форми ( контрастно-складова форма цілий твір складається з довільної суми окремих контрастних озділів, де кожний розділ символізує певний елемент сюжету. Симфонічна мініатюра. Для мініатюр характерно: - концертне трактування; - жанрове переосмислення; - тенденція до циклізації.

Шляхи розвитку французького музичного театру першої половини хіх століття

Франція в ХІХ столітті відіграє роль політичної та культурної столиці Європи. Ця країна була найбільш впливовою в цілій Європі. Всі творчі особистості їхали в Париж. Франція – ода з Батьківщин романтизму. Французький романтизм мав свої характерні риси: 1)Переважання історичної тематики; 2) Реалістичне трактування фантастичної тематики; 3) Скромне використання народно-національних джерел. Інтенсивно розвивається музична культура, яка мала дві лінії:1) Розвиток театрального мистецтва; 2) Розвиток салонно-віртуозного мистецтва.

Розвиток театрального мистецтва.

Театр – улюблене місце, театральний жанр інтенсивно розвивався. Для французів характерно екстравертність, вони люблять красиві зовнішні враження (інре’єр, декорації, костюми).

Розвиток салонно-віртуозного мистецтва.

З кінця ХІХ століття у Франції ця лінія розвивалася в літературно-музичних салонах. Завдяки таким закладам створилася така традиція сольних концертів. Появилось правило грати на пам'ять. Найбільшим здобутком була оперна творчість Мейєрбера (в 30-х роках).

Розвиток французької опери можна розділити на два періоди:

• до Мейєрбера

• після Мейєрбера

Перший період

1800 – 1820 рр. (правління Наолерна). Керубіні, Мігюль, Лесюер – композитори, які були відомими на прикінці ХVІІІ ст. Все мистецтво було спрямоване на возвеличення Наполеона. В операх був характерний смак алегорії, опера була з фанфарами, урочистими виходами. Спонтінні опера «Весталка»1807 рік – італійський композитор. Ця опера найкраща, яка була написана в цей період (декорації, костюми ули дуже дорогі). Веста – богиня, яка охороняє домашній вогонь. Весталки – жриці, які охороняли вогонь вести в храмі. В цій опері новим була ніжність почуттів, контраст радості і горя. У центрі сюжету – кохання полководця і весталки.

Другий період

1820рр. період РЕСТАВРАЦІЇ інтенсивно розвивається два жанри:

1. комічна опера

2. героїчна опера

З’являється французька романтична опера. Відомий драматург Скріб – звертався до історичної тематики, сюжет викладав дуже цікавий. Перша половина 20-х років – переважає комічна опера (Герольд, Обер, Боальдьє). Найкраща опера 1825 рік – «Біла дама». Для опери характерно:

1. ліричність почуттів;

2. жанрова сцена аукціону була блискуче зроблена;

3. романтична тенденція – привид білої дами, замок.

В другій половинні 20-х років переважає героїчна опера. 1828 рік Обер «Фенелла або німа з Портіді». Обер використовує інтонації італійських народних пісень і танців, розгорнуті хорові масові сцени. 1829 рік опера Россіні « Вільгельм Тель».

Третій період 30 – ті роки

1830 рік – Обер «Фра – диявол» - комічна опера.

1831 рік – Герольд «Цампа» - комічна опера.

Комічна опера поділяється на:

1. оперетту (комічні ситуації)

2. французьку ліричну оперу ( І половинни ХІХ ст.)

в 30–х роках розвивається героїчна опера: Мейєрбер « Роберт диявол», « Гугеноти».