Мова та писемність

Аккадська держава була двомовною: і шумерська і аккадська мови мали важливе значення. Шумерська цього часу знаходиться в так званому перехідному етапі свого розвитку. Вона мала важливе значення як мова богослужіння, літератури і храмового обліку. Разом з тим, своєрідна політична ситуація і складність цієї мови обумовлювали все більш глибоке проникнення аккадської в культуру і побут населення Нижньої Месопотамії. Остання була поширена в формі староаккадського діалекту і застосовувалась, головним чином, в канцелярії.

Обидві мови використовували клинописну словесно-слогову систему знаків (клинопис). Найпоширенішим матеріалом для письма була глина, з якої робились таблички, на яких спеціальним стилом писці витискали знаки. До періоду існування Аккадської держави належить перехід від округлих табличок до чітко прямокутних, з добре прокресленими лініями для письма^]. Потім табличку підсушували, і документ був готовий. В аккадську епоху писали зверху вниз, знаки були ще досить архаїчними, вони повторювали шумерські почерки. Рядки поділяли вертикальними лініями. Якщо напис був великий, то він поділявся на яруси, які, в свою чергу, відділялись горизонтальними лініями. Морфологічна форма слова часто не виписувалась повністю, використовувались логограми, детермінативи тощо.

Література

Основною мовою художньої літератури цього періоду залишалась шумерська. Кількість пам'ятників аккадською, які належать цьому періоду, дуже мало. Дослідники називають цю мову староаккадською. Кілька літературних творів приписують Енхедуанні, дочці Саргона Аккадського і верховній жриці Ура. Її твори називають «гімнами до богині Інанні». До нас дійшло більше 100 табличок з фрагментами кількох гімнів, але лише в списках більш пізнього старовавилонського періоду. Вони використовувались в школах для переписування, що свідчить про їх популярність.

Релігія

Дослідження вчених дозволили з'ясувати, що пращури аккадців — східні семіти — шанували різних божеств, заступникам окремих громад, але при цьому семіти здавна уникали називати богів власними іменами. Кожне плем'я або громада називала свого бога-заступника «паном» — ба'ал або бел, а богиню-заступницю — «богинею» — астар або іштар (хоча у південних семітів це було ім'ям чоловічого божества).

До моменту створення Аккадської держави семітські боги були адаптовані до шумерської міфології. Бел вважався верховним богом, яким в той час був Енліль (в подальшому — Мардук); ім'я Іштар почало застосовуватись, до будь-якої богині.

Наряду з ототожненням, відбувалась також зміна традиційних імен шумерських богів на семітський лад. Так, верховний шумерський бог Енліль аккадською називався Елліль; богиня Інана частіше за все називалась Іштар, сонячний бог Уту — Шамаш, уособлення місяця (Зуен) — Суен (Сін), Енкі — Хайя (Еа), Ішкур — Адад тощо.

На підставі того, що пантеон, різні образи і сюжети були часто тотожні в обох культурах, звичайно кажуть щодо єдиної шумеро-аккадської міфології.

Аккад став першою централізованою державою в історії Месопотамії. Вперше влада царя мала тут деспотичний характер, а сам від вже при житті шанувався як бог. Була створена нова система управління, яка буде покладена в основу наступних великих держав Давнього Сходу — Шумеро-Аккадського царства 3-ї династії Ура, Вавилонії і Ассирії.

Вперше в історії Месопотамії була створена держава, яка включила в свій склад інші держави. Розмах експансії аккадських царів і обширність території держави дозволили вченим вважати її першою в світі імперією.

Нова держава вперше використала аккадську як офіційну мову, що дуже сприяло процесу семітизації шумерів і формуванню нових народів — вавилонян і ассирійців. Вихід аккадської на державний рівень сприяв укріпленню її як мови міжнаціонального спілкування, а в подальшому — і дипломатичній переписці, зробило її одним з величніших мов Давнього Сходу.

Пам'ять про Аккад довгий час зберігалась серед народів Давнього Сходу. Достатньо яскравий приклад це мало в хеттів іассирійців. Аккад вважався взірцем, свого роду еталонною централізованою державою.