1. Цивілізація Стародавнього Єгипту

Якщо уявити історію світової культури у вигляді триактової драми, то першим її актом буде Античність,-другим - Середньовіччя, а третім - Новий час. Але деякі драми мають ще й Пролог, який передує першому акту. Є такий і в історії нашої цивілізації. Це Стародавній Схід. Під культурою Стародавнього Сходу традиційно розуміють культури цивілізацій Єгипту, Дворіччя, Палестини, Ірану, Фінікії, Індії, Китаю. Не виключено, що з часом наші уявлення про давність цивілізацій зазнають змін, оскільки вже зараз науковці оперують даними про розвинені цивілізаційні центри поблизу палестинського Ієрихону (VIII-VII тис. до н.е.) та турецького міста Чатал-Гуюк (VII-VI тис. до н.е.), вивчення яких триває.

Серед порівняно добре вивчених найдавнішою вважається цивілізація Стародавнього Єгипту. Наприкінці IV тис. до н.е. у північно-східній частині Африки, в долині річки Ніл (яку єгиптяни називали Ха-пі) сформувалася ранньорабовласницька держава Та-Кемет (з єгипетської - "чорна земля"). Цьому передувала багатовікова боротьба за владу в країні невеликих самостійних політичних утворень ("номів"). Ця боротьба нарешті закінчилася приблизно на межі IV і НІ тис. до н.е. об´єднанням усіх номів, яких було сорок, у дві великі держави: Верхній та Нижній Єгипет. Врешті решт перша з них силою підкорила другу і весь Єгипет об´єднався під владою одного фараона; Цей володар, якого звали Менее, заснував І династію фараонів, а всього, за підрахунками жерця Манефона, у Єгипті за період його існування як самостійної держави змінилося ЗО династій фараонів.

За традицією історію Стародавнього Єгипту поціляють на кілька періодів: Давнє царство (близько 2800-2500 pp. до н.е.), Середнє царство (близько 2050-1670 pp. до н.е.) та Нове царство (близько 1580-1070 pp. до н.е.). Періоди між ними отримали назву Між-царств. Після Нового царства настає Пізній час. У 332 р. до н.е. Єгипет було підкорено Олександром Македонським, а у ЗО р. до н.е. він увійшов як провінція до складу Римської імперії.

Зрозуміти сутність давньосхідних культур можна лише тоді, коли брати до уваги, що вони були щільно пов´язані з релігією, можна навіть стверджувати, були її складовою частиною.

Давні єгиптяни обожнювали природу та земну владу, їх життя настільки залежало від примх природи, що вони у кожному її явищі вбачали прояв божественних сил. Найбільшими богами вважалися життєдайне сонце Ра та годівник Хапі, повінь якого приносила лю дям добрі врожаї, а відтак - ситість, спокій, злагоду. "Слава тобі, Хапі! - проголошувалося в давньому гімні до Нілу. - Ти прийшов у цю землю, з´явився, щоб відживити Єгипет". Своїх богів стародавні єгиптяни уявляли звіроликими. Бог з головою шакала Анубіс допо магав вічноживому богу Озірісу вершити суд над душами померлих, бог-бик Апіс був символом плодючості, богиню-левицю Сохмет нази вали "матір´ю царів", бог з головою ібіса Тот навчив людей рахувати і писати, бараноголовий бог Хнум виліпив перших людей на гончарному колі. Священних тварин утримували при храмах, а після смерті бальза мували і ховали на спеціальних кладовищах.

Фараон вважався живим втіленням Озіріса, сином бога сонця Амона Ра. На його честь зводилися палаци, статуї, храми. Він був оточений цілою армією придворної челяді, яка повинна була задовольняти будь-які примхи живого бога. Слугувати фараонові було великою честю. Придворний етикет зобов´язував кожного, хто наближався до владики, плазувати на животі й цілувати землю біля його ніг.

Попри все це, єгиптяни були дуже життєлюбною-нацією. Вони раділи життю, насолоджувалися кожним прожитим днем. І хотіли так само існувати й після смерті. За їх релігійними переконаннями, існувала особлива субстанція - двійник душі Ка. Щоб Ка жила вічно, треба було дотримуватися певних правил. По-перше, для подальшого існування Ка було необхідно якомога довше і краще зберігати тіло померлої людини. Єгиптяни розробили складний процес бальзамування, в результаті чого тіло перетворювалося на мумію й легко зберігалося досить довго. Звісно, це коштувало дуже дорого і скористатися послугами бальзамувальників могли тільки заможні люди.

За життя людина має якесь помешкання. Так само помешкання було потрібне і небіжчику. Для цих потреб будувалися "заупокійні оселі" - гробниці. Вельможі будували для себе не дуже великі приміщення, які своєю формою нагадували лави (арабською -"мастаба"). Для фараонів зводилися більш монументальні споруди. В епоху Давнього царства було споруджено пам´ятники, що вважаються одним з сімох чудес стародавнього світу - піраміди. Першу піраміду було збудовано архітектором Імхотепом фараонові III династії Джосеру. Найвідомішими є піраміди трьох фараонів IV династії: Хуфу (Хеопса), Хафра (Хефрена) та Менкаура (Мікеріна). Найбільшою з них є піраміда Хуфу. Заввишки її розмір сягає 146 м, а довжина кожної з чотирьох граней основи - 230 м. На її спорудження пішло 2 млн 300 тис. кам´яних блоків, кожен з яких важить від 2 до ЗО т. Причому точність підгонки блоків така, що між ними неможливо просунути лезо ножа, будівництво піраміди тривало 20 років. Таких грандіозних споруд більше не знала архітектура Єгипту. Попри численні заходи захисту, піраміди вже у ті давні часи піддавалися розграбуванням, під час яких навіть забальзамовані тіла грабіжники викидали з коштовних саркофагів. Тому пізніше фараони будували для себе значно скромніші гробниці, які намагалися заховати у скелях чи під землею.

Поховання царів та вельмож утворювали великі "міста мертвих". На честь небіжчиків споруджувалися заупокійні пам´ятники та храми. Так, біля трьох великих пірамід височіє велетенський кам´яний сфінкс- лев з головою людини. За переказами, обличчя Великого сфінкса є портретом фараона Хафра. Про розміри цього сфінкса можна судити з деяких цифр: загальна висота його- 19,8 м, розмір рота - 2,32 м, розмір вуха -1,97 м. Поміж лапами сфінкса колись стояв храм. Називали цю споруду "Батьком жаху".

Розквітає храмове будівництво. За часів Нового царства на честь бога сонця Амона-Ра зводяться грандіозні храми: південний - Луксор-ський і північний - Карнакський. Великий гіпостильний (великий колонний) зал храму в Карнаці займає площу 5,5 тис. м2. Всього в ньому 134 колони, а кожна з 12 центральних колон цього залу, між якими міститься вхід, має висоту 21 мі 10 м у обхваті. На верхній площадці такої колони змогли б одночасно розміститися більше ста осіб. Відомим є і храм Абу-Сімбел, фасад якого прикрашають чотири двадцятиметрові фігури фараона XIX династії Рамзеса II.

Статуї богів і фараонів сприймалися як реальні тіла, в які вселяються душі богів і померлих людей. Наївний потяг продовжити життя людини після її фізичної смерті спонукав давніх єгиптян до створення максимально наближених до "оригіналу" реалістичних образів, в яких померлі могли б жити далі. У зв´язку з цим розвивалися такі поняття, як пропорція, гармонія, канон (непорушне правило). Для образотворчого мистецтва ще в епоху Давнього царства було розроблено систему "гармонійного пропорціювання" зображення. Модулем цієї системи, яка поширювалася не тільки на окремі фігури, але й цілі композиції, був числовий дріб "золотого перетину" - співвідношення, яке в результаті давало число 1,618... Оскільки пропорційні співвідношення мали універсальний характер, поширюючись на усі сфери культурного життя, і сприймалися як відбиття гармонійного устрою Всесвіту, вони вважалися священними і тримали ся в таємниці. Саме єгипетські канони скульптури по-чатково правили за взірець давнім грекам.

Стіни храмів та гробниць прикрашалися орнаментом або розписами. Це були картини з повсякденного життя давніх єгиптян або відтворюючі обставини військових походів. У процесі тривалої практики художнє мислення єгиптян виробило розвинуту систему канонів: сюжетних, пропорційних, кольорових (колір жіночого тіла - жовтий, чоловічого - червонуватий тощо). До гробниці клали багато побутових речей. Вважалося, що небіжчик зможе ними користуватися, коли його Ка з´єднається з тілом і воно прокинеться для-нового життя. Золото, срібло, дорогоцінне каміння, коштовні меблі, пишний одяг, ювелірні прикраси - все це можна було знайти в могилах фараонів.

Показовою стала знахідка у 1922 р. підземної гробниці фараона XVIII династії Тутанхамона. Тут археологам вдалося добути безліч пам´яток декоративно-ужиткового мистецтва давніх єгиптян: інкрустовані золотом та дорогоцінним камінням скриньки, золоті букети, берла, обручки, чаші. На обличчі фараона знаходилася золота маска, оздоблена коштовним камінням.

Значними були досягнення єгиптян і в різних галузях науки: фізики, хімії, медицини. Вони створили перші в історії людства медичні трактати, де описувалися ознаки різноманітних хвороб та засоби їх лікування. Єгиптяни вміли вираховувати площу трикутника, об´єм циліндра, поверхню півкулі, запровадили початки алгебри і навіть вирішували рівняння з двома невідомими, їх жерці могли провіщати затемнення сонця, вираховувати періоди розливу Нілу. Землероби Єгипту віддавна почали культивувати чужоземні рослини, які завозилися до країни з усіх усюд.

Люди Та-Кемету створили й багату та різноманітну за жанрами літературу. Писали вони спеціальними значками - ієрогліфами на особливому матеріалі, який виготовлявся з нільської рослини папірус, а також на побілених кам´яних спорудах. Це були різноманітні релігійні тексти (написи пірамід, написи саркофагів, гімни на честь богів), філософська лірика ("Пісня арфіста", "Розмова зневіреного зі своєю душею"), казки ("Казка про двох братів", "Казка про правду та кривду"), дидактична література ("Повчання Птахотепа", "Повчання Аменемхета III"). Думки, висловлені єгипетськими мудрецями, не застаріли й у наш час. "Не будь пихатим, маючи великі знання, - казав Птахотеп, - і не покладайся на себе внаслідок своїх знань. Радься з нетямущим, як і з тямущим, - бо немає межі вмінню і немає умільця, який повною мірою оволодів мистецтвом своїм. Заховане слово прегарне більше, аніж зелене дорогоцінне каміння, але знаходять його у рабинь біля жорен". Дуже цінувалися єгиптянами знання та освіта. Особливим було ставлення до письменних людей:

Вони не будували собі пірамід з міді

І надгробків з бронзи.

Не полишили після себе спадкоємців,

Дітей, що зберегли їх імена.

Та вони лишили свій спадок у писаннях,

У повчаннях, зроблених ними...

Книга краща за розмальований надгробок

Та тривку стіну.

Написане у книгах зводить храми та піраміди у серцях тих,

Хто повторює імена писців, щоб на вустах була істина.