7. Культура Давнього Китаю

Культура Давнього Китаю є однією з найдавніших і найоригі-нальніших культур стародавнього світу. Хронологічні межі культурної історії Давнього Китаю визначають у часовому відтинку від кінця III -початку II тис. до н.е., коли в басейні річки Хуанхе виникли перші землеробські культури, і до 220 р. н.е., коли відбувся занепад імперії Хань.

У сиву давнину в кожної китайської общини були свої боги. Велику роль відігравали культ предків і обожнення сил природи. Стійким був культ священних гір, який супроводжувався людськими жертвами. Як і в інших центрах давніх культур і цивілізацій, з VI ст. до н.е. у Китаї починають формуватися перші релігійно-філософські течії: даосизм (виникнення якого пов´язують з діяльністю мудреця Лао-Цзи), конфуціанство (засновником якого вважається вчитель Кун-Цзи або, в європейській транскрипції, Конфуцій), століттям пізніше як реакція на конфуціанство формується моїзм (засновник Мо-Цзи або Мо Ді) тощо.

За часів імперії Хань настає розквіт культури Давнього Китаю. Було винайдено компас. Видатний вчений Чжан Хен (78-139 pp.) сконструював прототип сейсмографа, створив небесний глобус, розробив теорію необмеженості Всесвіту в часі та просторі. Китайські вчені уточнили значення числа я, спорудили двигуни, де використовувалася сила вільно спадаючої води.

До визначних успіхів матеріальної культури Китаю належить лакове виробництво. Лакувалася зброя та архітектурні деталі, предмети поховання, речі повсякденного вжитку. Давні китайці були єдиною країною, яка засвоїла культуру розведення шовкопряда. Китайський шовк цінувався у всьому стародавньому світі. Великим внеском Давнього Китаю до світової культури був винахід паперу. Спочатку він виготовлявся із залишків шовкових коконів. Але папір з шовку був досить дорогим. Потім було знайдено дешевший процес, коли папір почали робити із деревинного волокна. Винахід паперу і туші створив умови для розвитку техніки естампу, а потім і по-чатків книгодрукування (XI ст. н.е.).

У ханський період відбувається збір, систематизація та коментування давніх пам´яток. Зароджується філологія, поетика, історіографія. Видатним давньокитайським істориком був Сима Цянь (145-86 pp. до н.е.) - "батько китайської історії". Він створив 130-томну історію Китаю "Шіцзи" ("Історичні записи"). Сима Цянь намагався не просто розповісти про події давнини, але й осмислити їх. Слідом за Сима Цянем інший давній історик, Бань Гу (32-93 pp. н.е.) написав твір "Хань шу" ("Історія Старшої династії Хань"), який став пам´яткою офіційної історіографії, зразком для подальших творів такого типу. Кожна нова династія почала складати опис царювання попередньоїудусі "Хань шу".

Видатними китайськими літераторами у давній період були Цюй Юань (340-278 pp. до н.е.), Сун Юй (290-223 pp. до н.е.), Сима Сянжу (179-118 pp. до н.е.). Цюй Юань - поет скорботи. Його вірші відзначаються вишуканістю форми та глибоким змістом, насиченіміфологічними образами. На відміну від віршів Цюй Юаня лірика Сун Юя присвячена оспівуванню радощів життя. Цього поета вважають першим у Китаї співцем кохання та жіночої краси. Сима Сянжу одночасно був і поетом-ліриком, і придворним літератором. Він прославляв велич імперії та її правителів.

У зв´язку зі значним цивілізаційним розвитком китайські землі становили великий інтерес для грабіжницьких походів військових союзів північних кочових племен, які також намагалися перебрати на себе контроль за торговими шляхами на Захід. Для захисту від кочових нападів у 1V-III ст. до н.е. було споруджено більшу частину величезної фортифікаційної споруди - так званого Великого Китайського муру, який пізніше ще більше розрісся і перекривав майже весь кордон між Китаєм і степом. Складні взаємовідносини між кочівними наїзниками і державними утвореннями осілого населення Китаю сприяли біполярній консолідації як кочових, так і осілих племен і виникненню феномену не тільки осілих, але й кочових "-імперій". Войовниче дружинне населення останніх після падіння імперії Хань частково змінило попередні правлячі династії Китаю (період 16 царств у Китаї IV- V ст. н.е.), а частково вирушило зі своїми сім´ями на Захід, давши поштовх Великому переселенню народів у Європі.

У цілому ж тяглість давньокитайської цивілізації остаточно ніколи не переривалася. Культура Давнього Китаю заклала підвалини безперервної культурної традиції, яку можна прослідкувати далі протягом багатовікової історії Китаю аж до Нового та Новітнього часів.

Таким чином, внесок, зроблений цивілізаціями Стародавнього Сходу до світової культури, був величезним. Це були перші по-справжньому тверді кроки людини на шляху до опанування і осмислення навколишнього світу та усвідомлення свого місця у ньому.