5. Висновки.

Висновки (1-2с.) являють собою результат теоретичного осмислювання і критичної оцінки досліджуваної проблеми. Вони є обґрунтуванням необхідності і доцільності проведення заходів, що рекомендуються.

Їх послідовність визначається логікою побудови курсової роботи. При цьому вказується теоретична значимість і практична цінність роботи, що витікає з кінцевих результатів роботи.

6. Список використаних джерел.

Список використаних джерел закінчує виклад тексту роботи. У нього включаються тільки ті видання, що дійсно були використані в процесі підготовки роботи: законодавчі документи, постанови Уряду з питань економічної реформи, монографії, статті в періодичній пресі і т.ін. Список використаних джерел повинен включати не менш 20 найменувань.

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією, в хронологічному або у алфавітному порядку.

7. Додатки.

Додатки в роботі є обов’язковими. Вони можуть бути у випадку наявності допоміжного матеріалу до основного змісту роботи, що підтверджує окремі положення, висновки, пропозиції. До них відносяться:

- фінансова звітність бази дослідження;

- проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- розрахунки економічного ефекту;

- інструкції та методики, опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ПЕОМ;

- допоміжні ілюстрації.

У курсовій роботі додатки мають важливе значення, тому їм необхідно приділити значну увагу. Їх кількість та якість свідчать про те, наскільки студент глибоко вивчив теоретичні і практичні матеріали з обраної теми дослідження, сумлінно віднісся до збору інформації, підтвердив обґрунтованість висновків і рекомендацій, запропонованих у роботі.

Додатки наводяться в кінці курсової роботи у вигляді форм бухгалтерської чи фінансової звітності, реєстрів синтетичного обліку, довідок, розшифровок, форм податкової звітності, розрахунків, витягів із різних інформаційних джерел, які використані в роботі, графіків, схем, рисунків, машинограм тощо.

Додатки оформлюються як продовження роботи, розташовуються у порядку їх появи в тексті курсової роботи.

Документи, що наводяться у якості додатків, повинні мати всі заповнені реквізити. Замість підпису посадових осіб на документах вказується їх прізвище, ім'я та по батькові.

Роздруковані матеріали аналітичної обробки на ПЕОМ необхідно навести як додатки і скласти їх згідно формату аркуша курсової роботи. Рисунки, графіки, діаграми, наведені у якості додатків повинні бути виконані в одному кольорі, чорному або синьому. При посиланні в тексті роботи на додатки, що наведені в кінці роботи, необхідно вказувати їх номер (шифр).

Обсяг додатків не обмежений.

4. Правила оформлення курсової роботи

1. Загальні вимоги.

Відповідно до Конституції України, Закону України про мови, Закону України «Про вищу освіту», курсова робота має виконуватись державною мовою.

Роботу друкують за допомогою комп'ютерного принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм або 14 шрифтом відповідно.

Текст роботи друкують, залишаючи береги таких розмірів: лівий - 30 мм, правий - 15 мм, верхній - 20 мм, нижній - 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка - чорного кольору середньої жирності.

Надруковані на ЕОМ програмні документи мають відповідати формату А4 (за потреби їх розрізають), їх бажано розміщувати у додатках.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМIСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами, симетрично до тексту.

ВСТУП

або

РОЗДІЛ 1

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень їх розділяють крапками. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Наприклад:

2.1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПАТ «Інгулецький ГЗК» та його фінансового стану

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

Відстань між заголовком і подальшим текстом має бути:

РОЗДІЛ 1 назва____ ВЕЛИКИМИ ДРУКОВАНИМИ ЛІТЕРАМИ _____по-центру 2 інтервали Підрозділ 1.1. _______ Звичайними літерами симетрично до тексту_______ 1 інтервал текст

До загального обсягу курсової роботи, не входять додатки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають загальній нумерації.

2. Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На всіх сторінках номер проставляється у верхньому правому куті листа, починаючи з номеру другого листа «ВСТУПУ».

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Наприклад:

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

2.2. Аналіз формування фінансових ресурсів ПАТ «ПівнГЗК»

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботи безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка.

Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 2.2».

Таблиця 2.2

Аналіз показників прибутковості ПАТ «ІнГЗК» за 2011-2012рр.

Показник	2011р.	2012р.	Відхилення
1	2	3	4
Коефіцієнт рентабельності активів суб`єктів господарювання
Коефіцієнт рентабельності реалізації

Продовж. табл. 2.2

1	2	3	4
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
і т.ін.

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «П р и м і т к и » ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Назву таблиць не виділяють жирним шрифтом, а всі показники та цифровий матеріал в таблиці набирається 12 шрифтом через 1,0 інтервал.

3. Ілюстрації. Ілюстрації необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках.

Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «...як це показано на рис. 3.1».

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 2.1 (другий рисунок першого розділу)

Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Рис. 2.2. Динаміка показників рентабельності ПАТ «ІнГЗК» за 2010-2012рр.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні та об'ємні. У роботах найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм звичайно використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат - показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна зображеним ними величинам. Вони можуть бути кольоровими або чорно-білими.

Рис. 2.1. Динаміка обсягу та собівартості реалізації товарного концентрату ПАТ «ІнГЗК» за 2010-2012рр.

При вертикальному положенні прямокутників діаграма зветься стовпчиковою, при горизонтальному - стрічковою. Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкта чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, запроваджені у тексті.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежувати тими значеннями, в межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування).

Ілюстрації, розташовані на окремих сторінках роботи, підлягають включенню в загальну порядкову нумерацію.

Рис. 2.3. Динаміка зміни чисельності персоналу ПАТ «ІнГЗК»

за 2008-2011рр.

4. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.

Таблиці в стислому вигляді подають необхідні відомості і легко читаються. Не рекомендується їх перевантажувати безліччю показників. Їм передує текст, з якого за змістом випливає необхідність розгляду нижченаведеного табличного матеріалу. Таблиця супроводжується аналізом, але без повтору приведених у ній цифрових даних.

Кожна таблиця оформлюється відповідно до вимог статистики, має чіткий тематичний заголовок, що цілком відповідає її змістові.

Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву друкують не жирним шрифтом, не підкреслюють (Сутність поняття «ділова активність»).

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. Таблиця розміщається відразу ж після першого посилання на неї. Наприклад: «Таблиця 1.1» (перша таблиця першого розділу).

Таблиця 1.1

Сутність поняття «ділова активність»

Літературне джерело	Визначення ділової активності
Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. «Фінансовий менеджмент»	комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності суб`єктів господарювання, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце суб`єктів господарювання на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація суб`єктів господарювання як партнера, активність інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність.
Савицька Г.В. «Економічний аналіз діяльності суб`єктів господарювання»	швидкість обороту капіталу суб`єктів господарювання, від якої залежить його прибутковість, і як результат – ліквідність, платоспроможність і фінансова стійкість.
Шеремет О.О. «Фінансовий аналіз»	весь комплекс зусиль, що спрямовує підприємство на ринках продукції, праці, капіталу.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця 2.7

Аналіз показників оцінки фінансової стійкості ПАТ «ІнГЗК» за 2010-2012рр.

№ з/п	Показники	Норм. знач.	2010р.	2011р.	2012р.	Відхилення, +/-
						2011/ 2010рр.	2012/ 2011рр.
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Коефіцієнт автономії	>0,5	0,5539	0,4703	0,5465	-0,0836	0,0762
2	Коефіцієнт фінансової залежності	<2,0	1,8053	2,1264	1,8297	0,321	-0,2966
3	Маневреність робочого капіталу	-	0,0821	0,2817	0,077	0,1996	-0,2046

Таблицю розміщують так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Одиниці виміру показників таблиці скорочено вказуються наприкінці рядка, заголовка граф, відділені від них комами, за умови, що всі дані терміни або графи не мають єдину розмірність. У випадку, якщо всі показники таблиці однієї розмірності, одиницю виміру позначають над нею наприкінці її заголовка.

5. Формули. Формули розташовуються на середині рядка, а пояснення значень, символів і числових коефіцієнтів приводяться під формулою в тій же послідовності, у якій вони дані в ній. Значення кожного символу і числового коефіцієнта дається з нового рядка. Перший рядок пояснень починається зі слів «де» без двокрапки.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Рівняння і формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (1.2) (перша формула другого розділу).

Коефіцієнт підвищення кваліфікації:

(1.3)

де Н - фактична тривалість навчання з підвищення кваліфікації за період роботи за спеціальністю, місяців;

ПН - нормативна тривалість навчання з підвищення кваліфікації (виходячи з припущення щодо необхідності щорічного навчання тривалістю 0,5 місяця), місяців.

6. Посилання на джерела, матеріали. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо обидва випадки знижують рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

є) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

Коли використовують відомості, матеріали з оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела роблять згідно з їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад:

Цитата в тексті: «...сьогодні важливо те, що макроекономічну стабільність та можливість інтеграції у світову економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які матимуть темпи зростання на рівні не меншому як 5-6 % ... « [6, с.5]».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Геєць В.М. Перспективи економіки світу, окремих регіонів і країн на порозі третього тисячоліття / В.М.Геєць, С.А.Буковинський // Фінанси України. – 1997. – № 3. – С.5-17.

Відповідне подання виноски:

—————————

«[6] Геєць, В.М. Перспективи економіки світу, окремих регіонів і країн на порозі третього тисячоліття / В.М. Геєць, С.А. Буковинський // Фінанси України. – 1997. – № 3.– С.5-17.»

Посилання на ілюстрації та формули роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули - останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

7. Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Праворуч рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __ » і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

На останньому листі роботи після закінчення тексту висновку ставиться підпис автора і дата виконання. Курсова робота має европерепліт.