46. Умови реакції преципітації між аг і ат в серологічній реакції.

Реакції між АТ та АГ, які відбуваються в умовах in vitro, мають типові характеристики:

- необхідність електролітів (оптимальним є ізотонічний розчин з рН близьким до нейтрального)

- зворотність (можлива дисоціація комплексу АГ – АТ при зміні умов постановки реакції)

- двофазність (фаза взаємодії АГ з АТ та фаза проявлення – візуалізація утвореного комплексу)

47. Серологічні тести, які базуються на явищі преципітації

• Преципітація в краплі

• Преципітація в пробірці

• Кільцепреципітація

• Реакція преципітації в гелі – імунодифузія

• Імуноелектрофорез

• Проста радіальна імунодифузія

• Зустрічний електрофорез

• Ракетний електрофорез

48. Реакція преципітації в гелі – імунодефузія

Преципітація – взаємодія між розчиненими АГ і специфічними АТ, результат цієї взаємодії -преципітат. Реакція характеризується високою чутливістю, простотою, її можна виконувати як в лабораторіях, так і в полоьових умовах. Принцип реакціїї преципітації заключається в утворені комплексів АГ-АТ в вигляді решітки. Один з варіантів з’єднання: молекули АГ являються вузлами решітки, а молекули АТ – звязуючими ланцюгами. Зєднання відбувається за рахунок притягання полярних груп АГ детермінант і активного центру. Мінімальна кількість вірусу необхідна для утворення видимого преціпітата 0,1 – 1 мкг. Проходження реакціїї преципітації в гелі дозволило досліджувати індивідуально кожну пару АГ-АТ, так як антиген дифундує назустріч АТ з певною швідкістю. Отже реакції засновані на здатності до дифузії в гелях АТ і розчинених АГ і відсутності такої здатності у комплексу АГ-АТ, який утворюється при контакті дифундуючих назустріч один одному гомологічних АГ та АТ. Комплекс АГ- АТ осаджується в тій ділянці, де співвідношення АГ і АТ є оптимальним, в результаті утворються смуги преципітації в вигляді мутно білих ліній в гелі. Тести, основані на імунодифузії повязані з розділенням суміші АГ та АТ за розміром часток, коефіцієнтом дифузії і концентрації реагентів. Ці методи дозволяють одночасно визначати специфічність антисироваток, ступінь АГ-спорідненості між досліджуваними вірусами та їх штамами, вести контроль за чистотою моноспецифічних сироваток і антигенів.

49. Імуноелектрофорез

Імуноелектрофорез – це метод дослідження антигенного складу матеріалів, що поєднує електрофорез та імунопреципітацію. Спочатку проба антигенного матеріалу розганяється електрофорезом в гелі, в результаті чого формуються характерні зони. Потім паралельно зонам електрофорезу вноситься антисироватка, яка дифундує в гелі, в місці зустрічі з антигеном з’являються лінії преципітації. Число, положення і форма цих дуг дають уявлення про склад семіші антигенів у зразку. Таким чином, за допомогою імуноелектрофорезу можна визначити тільки ті компоненти зразка, які здатні давати реакцію преципітації з антитілами. Використання барвників, які реагують з досліджуваними речовинами зразка, робить дуги преципітації помітнішими. Якщо ці речовини містять якісь компоненти(метали, вуглеводи, ліпіди) то за допомогою характерних для них хімічних реакцій , можна визначити наявність цих компонентів і охарактеризувати будь яку дугу преципітації. Шляхом імуноелектрофорезу можна дуже повно і точно визначити компоненти складних сумішей за їхньою електрофоретичною рухливістю та імунологічною специфічністю, а також визначити відносну концентрацію досліджуваних компонентів, а в деяких випадках – про їхнє хімічні властивості та фізіологічну активність.

Основними об’єктами імуноелектрофоретичних досліджень є сироватка крові, сеча, спинномозкова рідина, а метою у таких дослідженнях – визначення станів, які супроводжуються наявністю паталогічних білків, браком білкових компонентів.