44. Реакція звязування комплементу(рзк).

1.РЗК вперше була описана Борде і Жангу в 1901р і базується на двох феноменах: бактеріолізу і гемолізу. Явище бактеріолізу було помічено в 1894р Пфейфером та Ісаєвим: при імунізації морської свинки послабленою культурою холерних вібріонів в їх сироватках накопичуються специфічні антитіла – бактеріолізи. Вони лізують in vitro живі холерні вібріони в присутності комплементу.

2.Феномен гемолізу вперше спостерігав Борде в 1898р: при повторному введенні еритроцитів барана кролям, в їх сироватках утворювались специфічні АТ - гемізіни, які розчиняють (лізують) баранячі еритроцити лише в присутності комплементу.

3.Об’єднавши обидва явища (бактеріолізу і гемолізу) і розмістивши між ними мінімальну кількість комплементу, Борде і Жангу створили класичну реакцію зв’язування комплементу, яка тепер широко застосовується для лабораторної діагностики бактеріальних та вірусних захворювань.

4.Антитіла, які виявляються в РЗК, називаються комплементзв’язуючими. Як правило, вони виявляються наприкінці першого на початку другого тижня захворювання, потім титр їх зростає, досягає максимуму і поступово знижується. Зростання титру та тривалість зберіганні антитіл неоднакові при різних типах збудників. Наприклад, при грипі антитіла зберігаються до 2 років, а при віспі – протягом життя.

Компоненти РЗК:

1.досліджувані та контрольні сироватки інактивовані (для усунення антикомплементарності) прогріванням при 56 – 60С протягом 30хв;

2.матеріал, що містить вірус (теж відповідним чином оброблений для усунення антикомплементарності) або стандартні діагностикуми;

3.гемолізін (гемолітична сироватка) – інактивована сироватка кроля, імунізованого еритроцитами барана;

4.еритроцити барана – 3% завись дефібринованої крові на фізіологічному розчині;

5.комплемент – неспецифічний термолабільний білок, який входить до складу свіжої крові тварин і людей. Найчастіше використовують свіжу, консервовану або суху сироватку морських свинок;

6.фізіологічний розчин – 0,85% NaCl на дистильованій воді.

Реакцію зв’язування комплементу використовують для:

1.виявлення в сироватках специфічних АТ в присутності стандартних АГ

2.для виявлення природи невідомих антигенів за допомогою діагностичних імунних сироваток.

3.В вірусології за допомогою РЗК визначають АГ та АТ з метою ранньої та ретроспективної (після захворювання) діагностики вірусних хвороб;

4.при вивченні розмноження вірусу в організмі тварин, в курячих ембріонах, в культурі клітин. При цьому важливо досліджувати парні сироватки , які беруть в перші дні хвороби та між другим та третім тижнем захворювання. Відсутність або мала кількість АТ в перших пробах сироватки та 2- чи 4-кратне збільшення титру АТ у другій, свідчить про перенесення хвороби.

45. Реакція нейтралізації(рн).

Принцип реакції полягає у тому що в пробірці поєднують рівні обєми сироватки крові та суспензії вірусу і після витримки визначають, чи зберігся в суміші активний вірус. Проводять це шляхом зараження сумішю чутливої до даного вірусу живої системи(біпроба на тест-обєктах). Відсутність дії вірусу на тест-обєктах при позитивному контролі розцінюють як свідотство нейтралізації біологічної активності вірусу антитілами сироватки і, відповідно, гомологічності антитіл сироватки і антигенів вірусу. При цьому чим більше в сироватці антитіл до даного вірусу, тим в більш високому розведенні вона ще здатна нейтралізувати певну(стандартну) дозу вірусу. У випадку позитивної біпроби рахують, що нейтралізація вірусу не відбулась, так як сироватка не містить антитіл до взятого вірусу.

РН ставлять коли:

змішують рівні обєми різних розведень сироватки з постійною дозою вірусу

Зєднують рівні обєми одного і того ж розведення сироватки із зростаючими дозами вірусу.

1.Реакція нейтралізації (РН) широко застосовується в вірусологічній практиці. З її допомогою можна виявити наростання антитіл в сироватці крові перехворівших або імунних організмів, можна ідентифікувати віруси та виявляти їх антигенну структуру.

2.Наявність нейтралізуючої вірус активності сироваток людей та лабораторних тварин можна виявляти в дослідах на тваринах (наприклад, на мишах), на курячих ембріонах і в культурі клітин.

3.В РН встановлюється здатність імунної сироватки (антитіл) пригнічувати інфекційні властивості вірусу, тобто його здатність до розмноження в чутливих тканинах.

4. Як правило, реакція нейтралізації високоспецифічна, тобто імунна сироватка нейтралізує тільки гомологічні штами вірусу. Але в сироватках здорових людей і тварин присутні неспецифічні інгібітори, тому правильніше говорити не про антитіла, що нейтралізують вірус, а про активність сироватки, що нейтралізує вірус, яка в деяких випадках може бути неспецифічною. Тому під час роботи необхідно ставити відповідні контролі (перевіряти нейтралізуючу активність сироватки на специфічність до імунізації або в перші дні захворювання).