6. Адміністративно-правове регулювання у паливо-енергетичній сфері. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України — утворене 9 грудня 2010 року  шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Структура Міністерства

• Міністр

• Перший заступник Міністра

• Заступник Міністра — керівник апарату

• Заступник Міністра

• Управління забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба)

• Департамент електроенергетики

• Департамент стратегічної політики, інвестицій та ядерно-енергетичного комплексу

• Департамент з питань нафтової, газової, торф'яної, нафтопереробної промисловості та альтернативних видів палива

• Департамент вугільної промисловості

• Департамент фінансово-економічної політики

• Департамент юридичного забезпечення

• Департамент управління персоналом та документального забезпечення

• Департамент промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту, інформаційно-аналітичного забезпечення

• Департамент майнових відносин та управління корпоративними правами

• Департамент з питань євроінтеграції та міжнародного співробітництва

• Департамент бухгалтерського обліку і звітності

• Адміністративно-господарське управління

• Контрольно-ревізійне управління

• Управління з реструктуризації та закриття вугільних підприємств

• Управління трудової та соціальної політики

• Спеціальний відділ

• Сектор з питань запобігання та протидії корупц

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Держгірпромнагляд України у своїй діяльності керуєтьсяи Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства надзвичайних ситуацій України (МНС України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра, а також цим Положенням.

Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:

1) реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2) здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки, охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

3) організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:

• промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;

• безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;

• безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;

• трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного газу та діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об'єктами.

7. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту. Міністерство інфраструктури України. Державна авіаційна служба України. Державне агентство автомобільних доріг України. Державне агентство України з туризму та курортів. Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті. Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті.

Транспорт - це комплексна галузь народного господарства, покликана забезпечити економічні, організаційні та соціальні зв'язки економічної сфери і задовольнити потреби суспільного виробництва та населення в перевезеннях. Вказане визначення значною мірою відповідає суті та призначенню транспорту як од нієї зі складових комунікацій.

Сфера транспорту не може функціонувати сама по собі. Керуючись суттєвою присутністю держави в транспортній галузі, слід зазначити, що завданнями державного управління в галузі транспорту є:

• своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях і потреб оборони України;

• захист прав громадян під час їх транспортного обслугову вання;

• безпечне функціонування транспорту;

• додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку націо нальної транспортної системи;

• захист економічних інтересів України і законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

• створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

• обмеження монополізму і розвиток конкуренції;

• координація роботи різних видів транспорту;

• ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

• охорона навколишнього природного середовища від шкідли вого впливу транспорту (Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР).

Центральним органом виконавчої влади у сфері державного регулювання транспортом є Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку України).

Основними завданнями Мінтрансзв'язку України у сфері транспорту є:

• участь у формуванні та реалізації дер

• жавної політики в галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повітряного простору України, убезпечення руху, навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;

• організація взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського, річкового транспорту;

• забезпечення проведення державної політики з питань роз витку всіх видів автомобільних доріг на території України;

• участь у межах своєї компетенції у формуванні та реалізації державної тарифної політики і політики державних закупівель у галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повіт ряного простору України, навігаційно-гідрографічного забезпе чення судноплавства, торговельного мореплавства;

• здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції національної транспортної системи України до європейської та світової транс портної систем, а також сфери надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації до європейського і світового інформаційного простору;

• здійснення державного управління та регулювання у сфері торговельного мореплавства;

• організація і контроль відповідно до законодавства за діяль ністю морських і річкових портів;

• виконання відповідно до законодавства дозвільно-реєстра ційних функцій у сфері убезпечення руху, торговельного море плавства і судноплавства на внутрішніх водних шляхах;

• забезпечення в межах своєї компетенції захисту авіації від актів незаконного втручання в її діяльність (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністер ство транспорту та зв'язку України» від 6 червня 2006р. № 789).