15. Етіологія дцп.

ДЦП - недорозвинення (пошкодження рухових зон і рухових провідних шляхів ГМ (головного мозку), що виникають внутрішньоутробно, у період пологів і на 1-му році життя); група рухових розладів, що виникають при ураженні рухових систем ГМ і виявляються в недоліку / відсутності контролю ЦНС за довільними рухами.

Етіологія ДЦП:

У період внутрішньоутробного розвитку:

Інфекційні захворювання матері під час вагітності;

Інтоксикації;

Удари, травми, психічні травми;

Несумісність резус-фактора, внутрішньоутробна гіпоксія, асфіксія плода.

В період пологів:

Родові травми, акушерські;

Крововилив у мозок;

Асфіксія новонародженого.

У 1-ий рік життя:

Нейроінфекції;

Травми.

Асфіксія, пологова травма - основні причини ДЦП.

Сприятливі фактори: недоношеність / переношеність, ендокринні і серцево-судинні захворювання матері.

ДЦП - не спадкове захворювання. Частота випадків - 2-6 на 1000 чол.

16. Форми ДЦП по К.А.Семенова.

1. Спастична діплігія (хвороба Літтля).

Ноги вражені значно сильніше, ніж руки. Підвищення м'язового тонусу в нижніх кінцівках. Такі діти не можуть ходити, якщо їх не лікувати, але руками володіють. Порушення інтелекту на рівні легкої форми ЗПР; можуть навчатися за програмою школи - найпоширеніша форма ДЦП. Інтелектуальне недорозвинення не випливає прямо з рухових розладів, а свідчить про масивності і великої поширеності ураження мозку => супроводжується атипової олігофренією.

Подвійна геміплігія.

Важке ураження всіх кінцівок з вираженою ригідністю м'язів. Діти не тримають голову, не сидять, не стоять, не ходять. Інтелектуальний розвиток на рівні важкої олігофренії в ступені імбіцільності, дебільності, ідіотії. Дезартрія, анортрія - утруднення ковтання.

Гіперкінетичним форма-насильницькі мимовільні рухи.

Гіперкінези можуть поєднуватися з паралічами, парезами або бути самостійними. Інтелект на рівні ЗПР. Мінливий м'язовий тонус. При початку руху - посилення гиперкинеза.

Атонічна / астатичними форма-характеризується парезами, низьким тонусом м'язів, мозочковими симптомами (порушення рівноваги).

Довільними рухами діти оволодівають до 3-5 років. У половині випадків олігофренія в ступені дебільності, ембіцільності.

Гемипаретична форма - парези одного боку тіла, важче - верхньої кінцівки (ураження руки).

У 30% випадків - олігофренія. Недостатність функцій пов'язана з поразкою рухових функцій. Порушення розвитку мовлення обумовлено дефектністю моторного компонента.

17. Особливості емоційної сфери та особистості дітей з дцп.

Емоційна сфера: схильність до невротичних і неврозоподібних розладів (страхи висоти, темряви, закритих дверей ...). Затримка емоційного розвитку в цілому. Інфантилізм. Відхилення в розвитку особистості, характерні при ДЦП => пов'язані з руховою недостатністю, депривацією, гіперопікою. Обмеженість в контактах призводить до аутизації, пасивності.

У їх емоційній сфері описується схильність до невротичних і неврозоподібних розладів, в першу чергу до страхів (висоти, закритих дверей, темноти, нової обстановки і т. д.), підвищеною тривожністю щодо несподіваних подразників.

Крім вище перелічених окремих емоційних розладів, дітям з церебральними паралічами нерідко властива і затримка емоційного розвитку в цілому, яка, як правило, поєднується з вищеописаної затримкою інтелектуального розвитку. Прояви «органічного інфантилізму» виступають в недостатній диференційованості емоцій навіть в ігровій діяльності, її монотонності, слабкості творчості, відсутності ініціативи і самостійності.

Дитячий церебральний параліч є зручною моделлю для вивчення ролі дефіциту рухової сфери у формуванні ряду відхилень розвитку особистості.

Важливе місце у формуванні у цих дітей патологічних властивостей особистості по дефіцитарності типом, пов'язаному насамперед з руховою недостатністю, належить явищам депривації і гіперопіки.

У результаті рухових обмежень, що накладаються хворобою, дитина живе і розвивається в просторово обмеженому світі. Це перешкоджає формуванню розвитку багатьох видів взаємин і взаємодії з однолітками і дорослими. Обмеженість контактів нерідко сприяє аутизації, формуванню егоцентричний установок, пасивності.

При вихованні в сім'ї зазначені особливості можуть посилюватися і за рахунок гіперопіки, зниження вимог до хворої дитини.

У лікувальних ж установах, де дитина перебуває довго, при поганій організації виховання і навчання може виникати емоційна деривація.