Змістовне групування може бути:

• сис тематичним;

• тематичним; предметним.

При систематичному групуванні матеріал розташовується за якою- небудь схемою класифікації. В універсальному покажчику найчастіше використовуються ББК.

При тематичному групуванні матеріал розташовується як і в систематичному, проте при тематичному розташуванні найменування розділів і підрозділів їх послідовність, ступінь дробу ділень можуть бути різні в посібнику на одну і ту ж або близьку тему. Тематичне групування найчастіше застосовується в комплексних або проблемних бібліографічних посібниках, що відображають літературу за однією або декількох галузях знання.

При предметному групуванні бібліографічні описи групуються за предметними рубриками, а самі рубрики розташовуються в алфавіті їх найменувань.

Головне призначення формального групування полягає в тому, щоб забезпечувати пошук конкретних документів за їх зовнішніми ознаками. Формальне угрупування має ряд різновидів:

• розташування в алфавіті заголовків документів або прізвищ їх авторів;

• за виглядом видань (книги, статті);

• за місцем видання або зберігання;

• за хронологією видання або написання творів; за мовою тощо.

Рекомепдаціїше групування може бути здійснено в різних варіантах від загального до приватного, від простого до складного.

Наукове редагування повноти первинного відбору, відповідності відібраних документів тематиці і цілям посібника

Наукове редагування - редагування авторського оригіналу з наукової сторони/ Наукове редагування передбачає перевірку правильності проведеного відбору матеріалу, наскільки повно розкрита тема в представлених документах.

Вторинний відбір документів

Вторинний відбір документів здійснюється укладачем при необхідності. Після наукового редагування укладач переходить до заключного етапу бібліографування, що включає процеси:

І Іідготовку довідкового апарату;

Наукове, бібліографічне, літературне редагування;

. Оформлення бібліографічного посібника.

' Словник книгознавчих термінів. - К., 2003. - С. 210.

8

Ііауково-довідковий апарат посібника

Науково-довідковий апарат (науково-допоміжний аппарат) - частина апарату видання, що допомагає читачеві в роботі з виданням.⁶

До складу науково-довідкового апарату входять: передмова; вступна стаття;

. основні дати життя і діяльності (в біобібліографічному покажчику);

• допоміжні бібліографічні покажчики (алфавітний покажчик, іменний покажчик);

зміст;

. додатки.

Характеристика і призначення кожного з перерахованих елементів науково-довідкового апарату сформульовані в ГОСТІ 7.0-99 «Информационно­библиографическая деятельность, библиография. Термины и определения» (в Україні не надано чинності).

Передмова - елемент апарату видання, в якому охарактеризовано видання, читацьке й цільове призначення твору, його структура, склад і характер матеріалу, його часові рамки, принципи добору, коло використання джерел тощо, подано відомості про авторський колектив, відзначені особливості видання. Видавничу, редакційну Передмову слід відрізняти від авторської, яка здебільшого є вступною частиною до твору в цілому. ⁷ Передмова (основою для якого служить план-проспект) містить наступні відомості:

. завдання і характеристику видання;

цільове і читацьке призначення;

. принципи відбору документів (хронологічні, територіальні, мовні межі, види видань); характеристику анотацій; вживане групування матеріалу;

• структуру довідкового апарату;

• особливості побудови допоміжних покажчиків, можливості їх практичного використання.

Ветуппа стаття складається науковим редактором, науковим керівником або фахівцем даної галузі знань і містить: харак терне тику видання;

історію розвитку і стан наукових досліджень за темою бібліографічного посібника.

Допоміжні покажчики, їх визначення і види наводяться в ГОСТІ 7.0-99 «Информационно-библиографическая деятельность, библиография. Термины и

Там же.

Бондар К). В. Глщиклопедія для видавця та журналіста / Бондар ІО. В., Головатий М. Ф..

С'снчснко М. Ф. К.. 2010.-С. 235.

9