• дотримання стилю викладу, єдності часу, одноманітності дієслівних форм;

• наукова термінологія, вживана в анотації, повинна бути

загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань;

-- маловідомі і застарілі терміни, або терміни, вживані тільки даним автором, що приводяться в описі, слід пояснювати;

• допускаються скорочення окремих слів, термінів, що постійно зустрічаються, виразів, назв установ.

Групування бібліографічних описів

Групування описів відібраних документів складається з наступних етапів: 'г розділення бібліографічних описів на певні групи за вибраною ознакою;

'г оформлення і розстановка бібліографічних описів відповідно до схеми класифікації посібника з найменуванням розділів і підрозділів; г розташування бібліографічних описів усередині розділів і підрозділів (алфавіт авторів або заголовків публікацій тощо): спочатку українською- російською мовою (за основу розстановки описів прийняти українську мову)), потім іноземною мовою.

Залежно від внутрішньої структури посібник розрізняє просте і складне групування.

При простій формі групування всі описи розташовуються в якій-небудь одній послідовності, а розчленовування матеріалу на розділи і підрозділи відсутнє. Таке розташування застосовується в невеликих посібниках, що відображає обмежене число документів (коротких списках літератури, планах читання, бесідах про книги, пам'ятках тощо).

При складній формі групування описи розподіляються за розділами і підрозділами, рубриками і підрубриками, а в межах кожного останнього ділення матеріал розташовується в певній, заздалегідь вибраній послідовності (в алфавіті прізвищ авторів або заголовків, хронології видання, за типами літератури, в логічній послідовності - від загального до приватного, від простого до складного).

Згідно ДСТУ 4031-2001 «Інформація та документація» бібліографічні описи можуть бути згруповані:

за змістом (відповідно до схеми бібліографічного посібника з групуванням матеріалу зазначеної в плані-проспекті);

• за формальними ознаками (в хронологічному і алфавітному порядках, за видами документів);

• рекомендаційні.

'Іиістовнс групування, на відміну від формального, не може базуватися тільки на бібліографічних описах, оскільки включені в них дані про документи часто не розкривають їх тематику. Тут необхідне безпосереднє звернення бібліографії до тексту документів або до анотацій. Оскільки один і той же твір, як правило, нерідко присвячений ряду тим, виникає необхідність або дублювання його опису в різних розділах посібника або застосування відсилань.

7