3 Питання

Переклад термінів

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу є багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів у науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур. Слід уникати псевдоінтернаціоналізмів: лексикалізованих форм множини іменників і термінів-омонімів, етноспецифічної лексики і етнонаціональної варіантності термінів, іншомовних слів і термінів у перекладній науково-технічній літературі, різного роду власних імен і назв (фірм, установ і організацій) тощо.

До граматичних відмінностей належать особливості граматичної будови мови, форми і традиції письмового наукового мовлення. Наприклад, в романо-германських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо.

Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Обов’язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, передбачає повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі.

Елементи новизни, які часто зустрічаються у науково-технічних текстах пов’язані із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках (неологізми). Такі випадки ускладнюють переклад.

Будь-який науковий текст характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

4 Питання

Редагування (лат. - впорядкований) - вид фахової діяльності, пов’язаної з підготовкою до випуску у світ творів друку та аудіовізуальної продукції.

 

Важливим етапом роботи зі створення наукового тексту є редагування: правка – вичитування, скорочення, обробка чи переробка. Складність цього етапу полягає в тому, що довгі дні, тижні, місяці, роки роботи над відповідною темою призводять до запам'ятовування цілих шматків тексту і "блокують зір". Ідеться про те, що, "як тільки мозок ухоплює початкові букви слова чи початкове слово фрази, він відразу ж без допомоги зору, за допомогою асоціативної пам'яті добудовує слово чи фразу, відключаючи водночас на деякий термін зір. Ви начебто дивитися на речення, слова, букви, але не бачите їх" (А.Зосімов, В.Голік).

Редакторська підготовка матеріалів передбачає роботу над фактологічною сутністю; удосконалення змісту (вилучення повторів, малозрозумілих слів); уніфікацію тексту (принцип однакового підходу до скорочень, дат, написання великих і малих літер, абревіатур, бібліографічного опису тощо), правильність написання географічних назв, імен та прізвищ і точність цитат, цифр, дат, одиниць вимірювання.

Дослідники радять не починати правку наукового тексту із виправлення правописних та мовних помилок. Важливо розпочати цю роботу з оцінки актуальності теми, перевірити фактичний матеріал і залишити для розкриття теми тільки якісні факти.

Редакторський аналіз - це розчленування тексту на складові елементи, що виконується в процесі пізнання і практичної діяльності.

 

Звернути увагу на об'єктивність відбору фактів та їх репрезентативність, що слугує підставою для науково обгрунтованих висновків. Для оцінки повноти і глибини розробки теми доцільно проаналізувати склад смислових аспектів, що відображаються у тексті й після цього зробити мовну правку (виправити граматичні, пунктуаційні та синтаксичні помилки).

Помилка — це порушення норми літературної мови.

Виділяють помилки фактичні (перекручування фактів, прізвищ та імен, одиниць величин та їх числових значень, різних посилань); темпоральні (в тексті нечітко названо час події: наприклад:монографія надрукована нещодавно), технічні (помилки при наборі тексту). Існують також коректорські помилки (помилки уваги та помилки сприйняття тексту), що пов'язані з ослабленням уваги або пам'яті (забуванням мовних правил).

Для корегування наукового тексту використовують коректурні знаки (див. табл. 6.1).

Коректурні знаки (знаки виправлення) – знаки, які використовують для фіксації місця помилок у тексті.