Тема 2. Джерела екологічного права та правові основи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (екологічне управління)

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

2. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

3. ЗАКОНИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВ

4. ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

5. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

6. ПРАВОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА (ЕКОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ)

6.1. ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

6.2. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

6.3. МІНІСТЕРСТВО ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

4. ПОВНОВАЖЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

1. Загальна характеристика джерел екологічного права

Джерела екологічного права — прийняті уповноваженими дер­жавними органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні екологічні відносини стосовно при­належності, використання, відтворення природних об'єктів та охо­рони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних, економічних та інших інтересів суспільства.

Нормативно-правові акти — це акти державної (публічної) вла­ди, якими встановлюються (санкціонуються), вводяться в дію, змі­нюються чи скасовуються правила поведінки суб'єктів екологічних правовідносин у суспільстві.

Можна виділити такі групи джерел екологічного права:

1. За юридичною силою:

• закони,

• підзаконні акти (укази Президента і постанови Кабінету Мі­ністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самовряду­вання).

2. За характером правового регулювання:

• загальні (відносять нормативно-правові акти, предметом регу­лювання яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини (напри­клад, Конституція України),

• спеціальні (стосуються виключно екологічних питань (напри­клад, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища»),

3. За предметом правового регулювання:

• комплексні (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища»),

• природоресурсні (Земельний, Водний та Лісовий кодекси, За­кон України «Про тваринний світ» тощо),

• ті, якими регулюються окремі питання екологічної діяльнос­ті (закони України «Про екологічну експертизу», «Про екологічний аудит» та ін.).

4. За способом правового регулювання:

• матеріальні (визначають права й обов'язки, а також юридичну відповідальність учасників еколого-правових відносин),

• процесуальні (регулюють процедуру реалізації норм матері­ального права).

5. За ступенем систематизації:

• кодифіковані (Закон «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», Земельний, Водний і Лісовий кодекси, Кодекс України про надра, закони України «Про тваринний світ» та «Про охорону атмосферного повітря»),

• усі інші.

Акти екологічного права мають різну юридичну силу, але діють за принципом піраміди, вершиною якої є Конституція України.

Судова практика, не будучи джерелом екологічного права, вод­ночас відіграє позитивну роль у правильному його застосуванні й зміцненні законності у сфері екологічних відносин (Постанови Пленуму Верховного Суду України і Пленуму Вищого господар­ського суду України)

Поширеними джерелами екологічного права є укази Президен­та та постанови Кабінету Міністрів України, які спрямовані на вре­гулювання суспільних відносин у галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки населення України.

Самостійними джерелами екологічного права є накази й ін­струкції міністерств та інших органів центральної виконавчої вла­ди та акти місцевих органів державної виконавчої влади й місцево­го самоврядування.

Основа правової охорони навколишнього природного середови­ща — це комплекс норм земельного, водного, лісового повітряного законодавства, законодавства про надра тощо.

Крім нормативно-правових актів національного права України, джерелами екологічного права є міжнародні договори за участю України. Міжнародно-правові договори (угоди, договори, конвен­ції тощо) становлять невід'ємну частину екологічного законодав­ства. Чинні міжнародні договори стають частиною національного законодавства після надання згоди Верховною Радою України на їх обов'язковість. З метою подальшої конкретизації окремих положень того чи іншого договору розробляються й приймаються протоколи, які повинні підписуватися та ратифікуватися як окремі документи.