1.Основні підходи до інженерно-психологічного проектування

В інженерній психології розглядаються такі основні підходи до проектування СЛМ:

1. Технічний підхід – полягав у проектуванні окремих технічних пристроїв, врахуванні антропометричних та біологічних характеристик людини. Особливості роботи людини при такому проектуванні враховувались безпосередньо при експлуатації СЛМ. Такий підхід був можливий доки техніка була відносно простою і не ставила серйозних вимог до керуючого і обслуговуючого персоналу. Проіснував він до завершення Другої світової війни.

2. Системотехнічний підхід – з точки зору психології він суттєво не відрізнявся від технічного. При системотехнічному проектуванні людина розглядається як технічна ланка СЛМ, як канал зв'язку, що має певні (фіксовані) “вхідні” і “вихідні” характеристики по прийому і переробці інформації. Основним завданням розробників системи є узгодження цих характеристик з аналогічними показниками “входів” і “виходів” технічних ланок. З погляду системотехніки інтеграція технічної і “людської” підсистем у єдину СЛМ повинна вибудовуватись на основі їх опису на одиній кількісній мові теорії інформації і зв'язку, що спричиняє втрату своєрідності властивостей і можливостей людини. Таким чином, уявлення про людину як канал зв'язку є спрощеним. Таке уявлення не відповідає реальній поведінці людини і не забезпечує збігу розрахункових і дійсних показників зазначених характеристик.

3. Комплексний підхід – об’єктом проектування при ньому є не просто технічна система, а єдиний комплекс “людина-техніка”, і людина розглядається як найважливіший компонент системи. Проектування СЛМ при такому підході складається з трьох частин: проектування технічної частини системи; художнього проектування естетичного вигляду системи; інженерно-психологічного проектування (ІПП).

4. Рівнокомпонентний підхід – людина та техніка розглядаються як рівні компоненти СЛМ, проектування яких здійснюється паралельно, а пізніше відбувається їх узгодження. Реалізація цього підходу привела до формування принципу симпліфікації. Однобічність та обмеженість даного підходу визначалася по мірі розвитку інженерно-психологічних досліджень.

5. Антропоцентричний підхід – був запропонований на основі положень інженерної психології Б.Ф.Ломовим, який базується на ідеї діяльнісного й особистісного підходів у вітчизняній психології. Згідно цього підходу людина визнається суб'єктом праці, який виконує свідому цілеспрямовану діяльність, а машина — знаряддям праці, яку людина використовує для цієї діяльності. Тому відповідно до антропоцентричного підходу СЛМ повинна проектуватися таким чином, щоб людина могла максимально реалізувати свій особистісний і професійний потенціал. Техніка повинна створюватися для людини і з урахуванням її можливостей реалізувати задачі діяльності. При практичному застосуванні антропоцентричного підходу головним стає проектування операторської діяльності, — проект діяльності виступає як основа для проектування технічних ланок СЛМ. Таким чином, при даному підході людина і техніка протипоставлені як різноякісні ланки СЛМ, а центральною ланкою системи є людина (В.Н. Дружинін, Г.К.Середа, Ю.Л.Трофімов, Б.Ф Ломов, М.А. Котик).