1. Класифікація, структурна схема та особливості слм

У системології під системою розуміють комплекс взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, об’єднаних спільною метою і спільною інформаційною мережею. Інженерна психологія розглядає системи в яких задіяні як людина так і техніка. Все, що знаходиться між людиною і керованим об’єктом називається машиною. Отже, машина – знаряддя праці, людина – суб’єкт праці.

Основу класифікації СЛМ складають чотири групи ознак:

• цільове призначення системи;

• характеристики людської ланки;

• тип і структура машинної ланки

• тип взаємодії компонентів системи.

За цільовим призначенням можна виділити наступні класи систем:

- керуючі (завданням людини є керування машиною — автомобілем, літаком, прокатним станком і ін.);

- обслуговуючі, до яких відносяться контрольно-вимірювальні і ремонтні системи (завданням людини є контроль стану техніки, пошук несправностей і їх усунення);

- навчальні, наприклад тренажери й імітатори (забезпечують вироблення в людини певних навичок);

- інформаційні — локаційні і інформаційно-пошукові системи (забезпечують пошук, накопичення й одержання необхідної людині інформації);

- дослідницькі — інформаційно-експертні системи, що моделюють стенди, вимірювальні прилади (використовуються при аналізі тих чи інших явищ, при пошуку нової інформації).

За характеристиками людської ланки СЛМ поділяються на моносистеми (до складу яких входить одна людина й один чи кілька технічних пристроїв) і полісистеми (складаються з колективу операторів, які взаємодіють з комплексом технічних пристроїв). Полісистеми поділяються на паритетні і багаторівневі.

За характеристиками машинної ланки можна виділити:

- інструментальні системи (у їх склад як технічні пристрої входять інструменти і прилади);

- прості системи (включають стаціонарний і нестаціонарний технічний пристрій і людину, що використовує ці пристрої);

- складні системи, наприклад енергетична установка, обчислювальний комплекс (включають крім людини сукупність технологічно зв'язаних, але різних по своєму функціональному призначенню пристроїв і машин для одержання єдиного продукту);

- системотехнічні комплекси (найбільш складні СЛМ із колективом операторів, що приймають участь у використанні цих систем, і не цілком визначеними зв'язками).

За типом функціональних зв'язків людини і машини СЛМ поділяються: на системи безперервної взаємодії, у яких людина веде постійний контроль і керування об'єктом, що рухається, чи технологічним процесом, і системи епізодичної взаємодії, у яких контроль і керування здійснюються регулярно, проте оператор періодично (дискретно) вирішує певні завдання між якими є оперативна пауза (“оператор-ЕОМ”).

В системі “людина-машина” відбувається безперервний інформаційний обмін: від машини до людини через засоби відображення на органи чуття надходить інформація про роботу машини; дана інформація обробляється і ефекторам подається команда про виконання певних трудових дій, що відбувається за участі органів керування машиною; від органів керування інформація надходить в розрахункові пристрої і об’єкт управління змінює чи підтримує необхідне функціонування.

До особливостей СЛМ належать: динамічність, цілеспрямованість, адаптивність, самовпорядкованість.