- •2. Цілі лекції:
- •3. План та організаційна структура лекції.
- •1. Теоретичний аналіз діяльності професіонала
- •2.Характеристика та види діяльності людини-оператора
- •3. Структура операторської діяльності
- •4.Фактори впливу на операторську діяльність
- •5. Методи опису і аналізу діяльності оператора
- •6.Функціональні стани людини-оператора
- •7. Групова діяльність операторів
- •Типи соціально-психологічних виробничих конфліктів
Типи соціально-психологічних виробничих конфліктів
Горизонтальні конфлікти |
Вертикальні конфлікти |
Вертикаль конфлікти „згори” |
Дії однієї людини є перепоною в успішній діяльності іншої |
Керівник не забезпечує можливості успішного досягнення мети діяльності підлеглими |
Підлеглий не забезпечує керівникові можливостей для здійснення основної мети діяльності |
Дії однієї людини є перепоною в досягненні особистих цілей іншої |
Керівник не забезпечує підлеглому можливості для досягнення його особистих цілей |
Підлеглий створює перепони в досягненні керівником його особистих цілей |
Конфлікт поведінки і соціальних норм групи |
Суперечність між діяльністю керівника, стилем його роботи та очікуваннями підлеглих |
Суперечність між діяльністю підлеглого та очікуваннями керівника |
Особистісна несумісність |
Лідери у групі не виправдовують очікувань інших членів групи |
Члени групи не виправдовують очікування лідерів та авторитетів |
В груповій взаємодії використовуються різні системи комунікацій, які сприяють поширенню інформації, та ефективному виконанню завдання. Для цих систем характерні різні форми спілкування:
Дискусія. При її організації слід запобігати центрації комунікативних зв’язків. Ніхто з членів групи не повинен мати ні просторових, ні комунікативних, ні інформаційних переваг.
Консиліум. Допускає відкритий обмін думками і оцінками, але тільки до моменту прийняття рішення. Він може розгортатися за двома схемами:
Перша, передбачає створення умов для кооперації членів групи, орієнтування на підтримку інтересів, ідей, гіпотез один одного.
Друга - потребує створення умов для розгортання конкуренції членів групи, яка базується на розробці різних варіантів рішення проблеми.
Конструктивне сперечання – це свідоме і певним чином організоване виявлення переваг і недоліків конкурентноспроможних варіантів вирішення проблеми. Його метою є визначення найефективнішого варіанта рішення.
Консультування може бути груповим або індивідуальним, що залежить від рівня складності завдань та способів їх вирішення. Воно може проводитися у формі „відкритого” діалогу, при якому здійснюється відкритий обмін думками між спеціалістами та у вигляді „прихованого” діалогу при якому обмін думками здійснюється у вигляді стандартних, логічних схем.
Порівняльний аналіз різних форм спілкування дає підстави диференціювати форми взаємодії в групі. По-перше, це реалізація різних функцій. Найважливіша функція дискусії – вироблення максимальної кількості варіантів рішення проблеми. Перед консиліумом і консультуванням постає інакша функція – звести всю різноманітність рішень до одного.
По-друге, відмінність структури групової діяльності за ступенем субординації та координації членів групи.Субординаційна структура вимагає ієрархічного розподілу функцій, створення керівного центру. При координаційній структурі функції розподіляються рівномірно.
По-третє, різний склад учасників дискусії, консиліуму та консультування зумовлений цільовим призначенням групи.
Отже, ефективність групової діяльності залежить від взаєморозуміння, взаємовідносин і взаємодії як психологічних ефектів, що виникають у процесі спільної діяльності.
Література:
Бодров В. А, Орлов В.Я. Психология и надежность: Человек в системах управления техникой /РАН, Институт психологии. — М.; Институт психологии РАН, 1998. — 285 с.
Инженерная психология. Под ред. Г.К.Середы. К.: Вища школа, 1976. – 308 с.
Климов Е А Психология профессионала. Учеб. пособие — М.-Воронеж: Институт практической психологии, 1996. - 509с.
Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология в системах «человек-техника»: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2003. – 296 с.
Ломов Б ф. Человек и техника Очерки инженерной психологии / Предисл. Б.Г.Ананьева - 2-е изд., испр. и доп. — М.: Сов. радио, 1966. - 464 с.
Обознов А. А. Инженерная психология: Учебное пособие —М.: Изд-во «Ин-т молодежи», 1998.
Основы инженерной психологии: Учебник для вузов / Под ред. Б. Ф. Ломова. — 2-е изд. - М,: Высшая школа, 1986, - 447 с.
Справочник по инженерной психологии /С.В.Борисов, В.А.Денисов, Б.А.Душков; Под ред. Б.Ф.Ломова, — М,: Машиностроение, 1982. — 368 с.
Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология:Учеб. Пособие для студ.высш. учеб.заведений. – М.:Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2001. – 360 с.
Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія:Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.
Человеческий фактор. В 6 т. Т.1 / Пер. с англ. В.П.Зинченко. Под ред. Г. Салвенди. — М.: Мир, 1991. -599 с.
