7. Групова діяльність операторів

У вивченні групової діяльності інженерна психологія поєднується з соціальною. Найбільший інтерес викликає вивчення особливостей цих процесів у малих групах.

Реальною малою групою називається невеликий загал людей, який існує в спільному просторі й часі та об’єднаний реальними стосунками взаємодії і спілкування. Прикладами таких груп є виробничі бригади, екіпажі, спеціальні підрозділи. Мала група може налічувати від двох (або трьох) до 30 осіб.

Взаємодія операторів у малій групі може розглядатися на двох основних рівнях:

• офіційному, формальному, в якому реалізуються ділові взаємовідносини;

• неофіційному, неформальному, для якого характерні міжособисті стосунки.

Ділові взаємовідносини визначаються змістом завдання, штатним розкладом, службовими інструкціями. За своїм характером ділові взаємовідносини можуть бути як безпосередні (особистісне спілкування), так і опосередковані за допомогою інших людей чи технічних засобів, наприклад ЕОМ.

Міжособистісні стосунки виникають на основі суб’єктивних відносин між членами групи і будуються на принципах моральних групових норм поведінки, суб’єктивних установках, стереотипів, почуттів симпатії або антипатії.

Залежно від виду взаємовідносин виокремлюють формальні і неформальні структури групи. Формальна структура відображає взаємодію операторів за діловими, офіційними ознаками, неформальна визначається системою емоційних зв’язків, взаємними симпатіями і антипатіями. Характер взаємодії визначається особливостями завдання, що вирішується. Для цього оператори повинні обмінюватись необхідною інформацією, оптимально взаємодіючи між собою, приймати спільне рішення і узгоджено його виконувати.

Аналізуючи малі групи необхідно враховувати динаміку внутрішньо-групових процесів, її залежність від рольової структури групи, засобів її управління, лідерства та керівництва.

Лідерство – це психологічна характеристика поведінки певних членів групи.

Крівництво – це більшою мірою соціальна характеристика стосунків у групі, насамперд з точки зору розподілу функцій та встановлення підлеглості.

Психологічний клімат в групі може визначатися через задоволеність міжособистісними стосунками по вертикалі (керівник – підлеглий) й горизонталі (виконавці), а також через задоволеність змістом діяльності, що виявляється у спрацьованості і сумісності.

Сумісність – це ефект взаємодії людей, який означає максимальне суб’єктивне задоволення партнерів один одним за певних енергетичних витрат. Головні ознаки сумісності –суб’єктивна задоволеність і задоволеність спілкуванням.

Спрацьованість – це результат взаємодії конкретних учасників діяльності. Вона характеризується продуктивністю, емоційно-енергетичними витратами та задоволеністю собою, партнерами та змістом діяльності.

Сумісність і спрацьованість регулюють ставлення людини до провідної діяльності і є основними чинниками конфліктних ситуацій. Один і той самий конфлікт може бути конструктивним і деструктивним залежно від площини в якій він розглядається.