4.Фактори впливу на операторську діяльність

Фактори, що впливають на ефективність операторської діяльності можна поділити на дві групи – об’єктивні та суб’єктивні.

До суб’єктивних відноситься:

- стан оператора;

- індивідуальні особливості (психофізіологічні властивості, морально-психологічні якості, медичні показники);

• рівень підготовки.

Об’єктивні поділяються на дві групи: середовищні та апаратурні.

До середовищних відносяться:

- умови середовища, які повинні враховуватись на етапі проектуваення та експлуатації СЛМ (заселеність,особливості ланшафту);

• об’єктивні умови ситуації, що пов’язані з діяльністю оператора в різних обставинах (нічна зміна, аварійна ситуація);

• організація діяльності, що пов’язана з розробкою режимів роботи, встановленням тривалості та кількості робочих змін.

До апаратурних відноситься:

• організація робочого місця;

• потік інформації;

• контроль за діяльністю

5. Методи опису і аналізу діяльності оператора

Аналіз та систематизація даних про діяльність оператора здійснюється за допомогою широкого кола методів які, також, застосовуються при проектуванні та оцінці СЛМ.

1. Метод вивчення технічної документації і обладнання -дає змогу ознайомитися з завданнями, котрі повинен вирішувати оператор, та умовами його діяльності. На основі вивчення технічної документації та інструкції з обслуговування складається перелік функцій та обмежень її використання. Визначаються функціональні обов’язки оператора, підпорядкованість вимогам і обмеження його діяльності.

2. Метод спостереження за діяльністю оператора -найефективніший тоді, коли діяльність оператора має переважно руховий характер. Дає змогу отримати дані щодо таких аспектів діяльності оператора:

- джерела інформації;

- характер наведеної інформації: модальність сигналу, значущість інформаційного повідомлення;

- рівень напруженості і втомленості оператора;

- зовнішні умови діяльності.

3. Метод реєстрації об’єктивних показників діяльності -потребує застосування спеціальної апаратури, яка фіксуватиме різні дії, рухи оператора і пов’язані з цим технічні параметри системи, а також, психофізіологічні характеристики самого оператора. За допомогою цього методу можна отримати різні показники роботи та життєдіяльності оператора в реальних умовах.

4. Метод експериментального дослідження елементів діяльності - характеризується тим, що експериментатор не фіксує процес, або результат діяльності, а сам задає програму дій котра відрізняється від робочої. Здійснюються такі дослідження в лабораторних умовах і їх мета полягає у з’ясуванні окремих закономірностей між певними показниками роботи оператора.

5. Метод аналізу помилок оператора - побудований на систематизації та аналізі помилок і відмов оператора. Необхідним є визначення змісту помилок, причин їх виникнення, можливостей опеаратора щодо своєчасного їх виявлення і виправлення.

6.Метод експертних оцінок. Застосовують тоді, коли неможливо застосувати об’єктивні методи. Для даного методу вибирають досвідчених операторів, які мають відповісти на серію стандартних, спеціально розроблених запитань.

7. Метод бесіди з оператором. Використовується тоді, коли певні елементи діяльності не піддаються інструментальній оцінці, але виразно відображені у свідомості оператора. У бесіді беруть участь різні за професійною підготовкою оператори, завдання яких відповісти на конкретні запитання, а сама відповідь не обмежена стандартними рамками (Г.К.Середа, Ю.Л.Трофімов).