2.4. Механізм розвитку некрозу

Механізми виникнення некрозу складні і визначаються характером патогенних факторів, структурно-функціональними особливостями тканини, в якій розвивається некроз, реактивністю організму, спадково-конституційними факторами. Залежно від механізму дії патогенного чинника розрізняють прямий некроз, зумовлений безпосередньою дією (травматичний і токсичний некрози), і непрямий некроз, який виникає посередньо через судинну та нервово-ендокринну системи (трофоневротичний, алергічний, судинний некрози).

У внутрішньоутробному періоді і в дитячому віці переважає прямий некроз, пов'язаний з безпосереднім впливом інфекційного агента або токсичної речовини на тканини (множинні ареактівні некрози внутрішніх органів і слизових оболонок у плодів, новонароджених та недоношених при генералізованої вітряної віспи, генералізованої оспенної вакцині, сепсисі, токсоплазмозі) або внаслідок побічного токсичного впливу деяких лікарських препаратів (цитостатичні засоби, аміназин та ін.). Непрямі некрози часто зустрічаються у дорослих, спостерігаються у дітей як виняток при вадах розвитку судинного русла того чи іншого органу або порушеннях обміну електролітів.

Клініко-морфологічні форми некрозу виділяють, з огляду на структурно-функціональні особливості органів і тканин, в яких виникає некроз, а також причини його виникнення і умови розвитку. Серед них розрізняють коагуляційний некроз, колліквационний некроз, гангрену, секвестр, інфаркт.

Коагуляційний некроз характеризується тим, що при ньому мертві ділянки сухі, щільні, сіро-жовтого кольору. В основі сухого некрозу лежать процеси денатурації білків з утворенням важкорозчинних сполук, які можуть тривалий час не піддаватися гідролітичного розщеплення, тканини при цьому зневоднюються. Умови для розвитку сухого некрозу є насамперед в тканинах, які багаті на білки і бідні на рідини. Прикладом можуть служити воскоподібний, або ценкеровський (описаний Ценкером), некроз м'язів при інфекціях (черевний і висипний тифи), травмі; сирний некроз при туберкульозі, сифілісі, лепрі, лімфогранулематозі; фібриноїдних некроз при алергічних і аутоімунних захворюваннях.

Колікваційний некроз характеризується розплавленням мертвої тканини, утворенням кіст. Розвивається він в тканинах, відносно бідних білками і багатих на рідину, де існують сприятливі умови для гідролітичних процесів. Типовим вологим некрозом є ділянка сірого розм'якшення (ішемічний інфаркт) головного мозку. При розплавненні мас сухого некрозу говорять про вторинну коліквацію.

Гангрена (від грец. Gangraina - пожежа) - некроз тканин, які стикаються із зовнішнім середовищем, при цьому тканини стають сіро-бурими або чорними, що пов'язано з перетворенням кров'яних пігментів в сульфід заліза. Розрізняють суху і вологу гангрену.

При сухій гангрені мертва тканина під впливом повітря висихає, ущільнюється, зморщується, стає схожою на тканину мумій. Тому суху гангрену називають також муміфікацією. Суха гангрена виникає в тканинах, бідних вологою. Такі суха гангрена кінцівок при атеросклерозі і тромбозі її артерії (атеросклеротична гангрена), при відмороженні або опіку, пальців - при хворобі Рейно або вібраційної хвороби, шкіри - при інфекціях (висипний тиф), що супроводжуються глибокими порушеннями трофіки, і т. д.

При вологій гангрені мертва тканина піддається дії гнильних мікроорганізмів (Perfringens, fusiformis, putrificans, histolyticus, proteus і ін.), Набухає, стає набряклою, видає смердючий запах. Волога гангрена розвивається частіше в тканинах, багатих на вологу. Її виникнення сприяють розладу кровообігу (венозний застій) і лімфообігу (лімфостаз, набряк). Волога гангрена зустрічається в легенях, ускладнюючи запальні процеси (пневмонії), в кишечнику при непрохідності брижових артерій (тромбоз, емболія). У послаблених інфекційним захворюванням (частіше кір) дітей може розвинутися волога гангрена м'яких тканин щік, промежини, яка називається номою (від грец. Norne - водяний рак).

Від сухої і вологої гангрени слід відрізняти анаеробну гангрену, що представляє собою самостійне інфекційне захворювання, яке викликається групою певних мікроорганізмів (насамперед Perfringens). Вона виникає частіше при вогнепальних н інших пораненнях, що супроводжуються масивною деструкцією м'язів і размозжением кісток.

Як різновид гангрени виділяють пролежні - змертвіння поверхневих ділянок тіла (шкіра, м'які тканини), що піддаються тиску. Тому пролежні частіше з'являються в області крижів, остистих відростків хребців, великого вертлюга стегнової кістки. За своїм генезом це трофо- невротичний некроз, який виникає в основному у тяжкохворих, які страждають серцево-судинними, онкологічними, інфекційні або нервові хвороби.

Секвестр - ділянка мертвої тканини, яка не піддається аутолізу, що не заміщується сполучною тканиною і вільно розташовується серед живих тканин. Секвестри зазвичай виникають в кістках при запаленні кісткового мозку - остеомієліті. Навколо такого секвестру утворюються секвестральная капсула і порожнина, заповнена гноєм. Нерідко секвестр виходить з порожнини через свищі, які закриваються лише після повного його виділення. Секвестрируются і м'які тканини (наприклад, ділянки некрозу легкого, пролежня); такі секвестри, як правило, швидко розплавляються.⁶