6. Значення педагогічної практики в опануванні майбутньою професією.

Вчені (Н. Горопаха, Т. Поніманська) конкретизують мету педагогічної практики студентів за напрямом підготовки «Дошкільна освіта» і визначають її у такому формулюванні: підготувати студентів до виконання функцій вихователя, формування вмінь проведення системи навчально-виховної роботи з дітьми, розвиток творчого дослідницького підходу до педагогічної діяльності. У наскрізній програмі педагогічної практики наголошується на тому, що практика передбачає самостійну роботу на посаді вихователя, у ході якої формуються вміння, необхідні для самостійного вирішення педагогічних завдань в умовах реального педагогічного процесу. Самостійне виконання студентами обов’язків вихователя є обов’язковим етапом проходження педагогічної практики, що передбачено програмою практики у формі окремого змістового модулю (Фіцула с.84-96)

7. Правила роботи з літературними джерелами.

Приступаючи до роботи над літературою, варто спочатку ознайомитися з матеріалом взагалі — змістом, анотацією, вступом і висновками — шляхом побіжного читання-перегляду, не роблячи ніяких записів. Це дозволить отримати інфрмацію про все, що необхідно засвоїти. Лише після цього треба переходити до уважного читання — вивчення матеріалу за главами, розділами, парагра-фами. Читати треба про себе, бо при цьому матеріал засво-юється приблизно на 25% швидше при менших витратах енергії — порівняно із читанням уголос; є можливість приділити більше уваги змісту написаного, краще осмислити його. Ніколи не слід обходити важкі місця. Їх треба читати в уповільненому темпі, щоб краще зрозуміти й усвідомити. Не можна сподіватися на досконале з'ясування всіх особливостей досліджуваного матеріалу за один раз. Рекомендується повертатися до нього вдруге і навіть утретє, щоб усвідомити незрозуміле.

Вивчаючи навчальний матеріал, треба звертати увагу на схеми, таблиці, малюнки, розглядати їх, обмірковувати, аналізувати, встановлювати зв'язок із текстом. Це полегшить розуміння та засвоєння матеріалу.

При читанні необхідно користуватися словниками, щоб всяке незнайоме слово, термін, вираз були правильно сприйняті й закріплені в пам'яті.

Варто також перевірити, з якою швидкістю ви читаєте. Звичайний студент 1 курсу при певному тренуванні може уважно й зосереджено прочи-тати 8—10 сторінок за годину та зробити короткі нотатки з опанованого матеріалу. Багато студентів проробляють лише 6 сторінок, що вкрай мало.

Занадто повільний темп читання не дозволить вивчити багато потрібних статей і книг. Рекордсмени швидкісного читання здатні “проковтнути” 60—70 сторінок за годину.

8.Способи фіксування інформації – складання плану, тез, анотації, конспектування, рецензування.

Опорний конспект — якнайкраща допомога пам'яті при роботі з навчальною літературою. Читаючи, варто робити виписки, замальовки, складати схеми.

Педагогіка вчить: прочитане, продумане й записане дійсно стає особистим надбанням того, хто працює з літературою.

Форми запису навчального матеріалу

Тезова — це коротко сформульовані основні думки досліджуваного матеріалу. Тези можуть бути короткими (навіть з одного речення), без роз'яснень, прикладів і доказів. А от розгорнуті тези дають мотивоване формулювання питання. Головне в тезах — уміння коротко й закінчено сформулювати кожне питання.

Конспект — короткий письмовий виклад досліджуваного матеріалу. У ньому окремі фрази й слова мають незрівнянно більше важливе значення. Не можна допускати, щоб весь матеріал був «списуванням» з літературного джерела.

Цитата — дослівна виписка з тексту з метою підтвердження того або іншого положення, авторського доводу.