Лекції № 1: Основні форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі.

ПЛАН

1. Лекція – провідна форма навчання у вищій освіті.

2. Різновиди практичних занять у педагогічному ВНЗ.

3. Призначення лабораторних занять у педагогічному ВНЗ.

4. Специфіка діяльності студента на лекційних і семінарських, лабораторних заняттях.

1.Лекція – провідна форма навчання у вищій освіті.

Лекція – один з основних видів навчальних занять. Вона покликана формувати у студентів, основи знань з певної наукової галузі. Обсяг лекцій визначається навчальним планом, тематика – робочою навчальною програмою з навчальної дисципліни.

Мета лекції — ознайомлення студентів з навчальною інформацією із спеціальності; формування основи для наступного засвоєння студентами навчального матеріалу та подальшої самостійної роботи.

Вимоги до лекції: проблемність матеріалів; чітка структура, логіка викладу матеріалу; доступність, роз'яснення нових термінів і понять; аргументованість матеріалів; посилання на використану літературу; передбачення способів закріплення навчального матеріалу; наявність висновків опорних матеріалів (текст, конспект, окремі записи, ілюстративні і наочні матеріали).

Керівництво роботою студентів полягає у визначенні вимог щодо загальної культури поведінки на лекції (запитання до лектора, їх форма, час); навчання студентів конспектуванню; допомога в здійсненні записів через зміни темпу подання навчальних матеріалів, його повтор, застосування пауз тощо; перегляд конспектів по ходу лекції, на семінарах і практичних заняттях; використання прийомів підтримування уваги студентів (запитання, риторичні запитання, ораторські прийоми). Перевагою лекції є її економічність: викладач подає матеріал за порівняно незначний час.

Розвиток вітчизняної системи освіти, її орієнтація на реалізацію творчих здібностей особистості зумовили появу проблемної лекції, лекції-прес-конференції, лекції-візуалізації, лекції із запланованими помилками.

Проблемна лекція передбачає виклад інформації за допомогою створення проблемної ситуації, яка спонукає студентів до пошуку і вирішення певних суперечностей, а отже, набуття нових знань.

Лекція-прес-конференція викладається у вигляді зв'язного інформаційного тексту, який подається викладачем у відповідь на попередньо (на початку заняття) сформульовані студентами запитання із запропонованої теми.

Лекція-візуалізація подає інформацію у візуальній формі. Демонстраційні матеріали не просто доповнюють словесну інформацію, а й є носіями змістовної інформації. У лекцію із запланованими помилками викладач спеціально закладає певні помилки змістові, методичні, поведінкові. Завдання студентів розпізнати, зафіксувати, а наприкінці лекції назвати ці помилки. Методичні засоби, що застосовуються на таких лекціях, дають змогу студентам не тільки сприймати і осмислювати інформацію, а й оволодівати способами пошуку нових знань. Вони є доцільними, коли з'ясовуються дискусійні наукові проблеми, повідомляються і узагальнюються нові наукові дослідження.

2.Різновиди практичних занять у педагогічному внз.

Обов'язковий компонент процесу навчання у вищій школі — практичні заняття, призначені для поглибленого вивчення тієї чи іншої дисципліни. Термін "практичне заняття" включає також такі види занять, як лабораторна робота, семінарське заняття, практикум. Аудиторні практичні заняття відіграють провідну роль у формуванні навичок та застосуванні набутих знань. Практичні заняття логічно продовжують роботу, розпочату на лекціях. Усі форми практичних занять призначені для відпрацювання практичних дій.

Якщо лекція закладає основи наукових знань в узагальненій формі, то практичні заняття мають на меті розширити, уточнити ці знання, виробити професійні навички.

Практичні заняття розвивають наукове мислення та мову студентів, дають змогу перевірити їх знання, у зв'язку з чим вправи, семінари, лабораторні роботи є важливим засобом достатньо оперативного зворотного зв'язку.

Практичне заняття — форма навчального заняття, за якої викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички практичного застосування їх через індивідуальне виконання студентами відповідно сформульованих завдань.

Семінарські заняття отримали назву від латинського seminarium, що у перекладі означає "розсадник". Їх проводили у давньогрецьких та римських школах як поєднання диспутів, повідомлень учнів, коментарів та висновків викладачів.

Головна мета семінарських занять — сприяння поглибленому засвоєнню студентами найбільш складних питань навчального курсу, спонукання студентів до колективного творчого обговорення, оволодіння науковими методами аналізу явищ і проблем, активізування до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування навичок самоосвіти.

У процесі підготовки до семінару студенти самостійно відпрацьовують літературу (навчальну, методичну, наукову), вчаться критично оцінювати різні джерела знань. Дидактична цінність семінарів полягає також у тому, що за незначної кількості студентів (академічна група) викладач може плідно впливати на аудиторію як в освітньому, так і у виховному плані.

Під семінарським заняттям розуміють форму навчального заняття, за якої викладач організує дискусію із завчасно визначених тем, до яких студенти готують тези відповідей або індивідуально виконані реферати-доповіді. Такі семінари називають також семінарами-дискусіями.