6. Управління використанням прибутку

Управління прибутком підприємства, як уже відзначалося, спрямоване на забезпечення його максимізації та стабільності формування у часі. Однак модель управління прибутком не може вважатися логічно завершеною без складової, спрямованої на підтримання управлінських фінансових рішень щодо викорис­тання створеного у процесі операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності підприємства прибутку (рис. 3).

Рис. 3. Напрями використання прибутку

Слід відзначити, що використання прибутку має узгоджувати­ся із корпоративною стратегією підприємства та забезпечувати стійке і стабільне зростання ринкової вартості підприємства та достатку акціонерів (рис. 4). Як показано на рисунку, переваги підприємства на ринку трансформуються у вартість (достаток ак­ціонерів), яка, у свою чергу, може бути спожита шляхом розподі­лу між власниками або ж реінвестована у господарську діяль­ність підприємства з метою створення нової вартості.

Як основне завдання управління використанням прибутку су­б'єкта господарювання має розглядатися балансування інтересів підприємства щодо тезаврації прибутку та потреб політики гро­шових дивідендних виплат (поточного розподілу прибутку серед власників корпоративних прав у грошовій формі). При цьому важ­ливим завданням цільового планування та прогнозування прибут­ку суб'єкта господарювання на даному етапі є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінан­сування зазначених напрямів розподілу прибутку підприємства.

Рис. 4 Вплив розподілу прибутку на забезпечення корпоративних цілей

Відповідно, можна виділити такі питання, розв'язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

забезпечення погашення податкових зобов'язань суб'єкта гос­подарювання (сплата податку на прибуток підприємств);

• обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб'єкта господарювання;

• формування фондів-коштів та резервів для використання у наступних періодах.

Тема 6 управління активами

1. Активи як об'єкт фінансового менеджменту

2. Управління оборотними активами

2.1. Управління виробничими запасами та запасами готової продукції

2.2. Управління дебіторською заборгованістю

2.3. Управління грошовими коштами

3. Управління необоротними активами

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпоря­дженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигід у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що нале­жать підприємству на певну дату.

Активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою ча­стину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях. Для оборотних активів як частини авансо­ваного капіталу підприємств характерні такі «відмінні ознаки:

1. вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

2. оборотні активи як ліквідні ресурси не витрачаються і не Споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господар­ському обігу;

3) абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно Впливає на фінансовий стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене ' виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кош­ти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи.

Необоротні активи являють собою частину майна підприємст­ва, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом на­рахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, неза­вершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені Податкові активи, інші необоротні активи.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

I розділ — необоротні активи;

II розділ — оборотні активи;

III розділ — витрати майбутніх періодів.

Активи підприємства можна класифікувати за такими ознака­ми (рис. 1).

Отже, відповідно до основних ознак активів вони розподіля­ються так:

1. Залежно від об'єкта управління:

а) необоротні активи: основні засоби, незавершене будівництво, устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінан­сові інвестиції;

б) оборотні активи: виробничі запаси; готова продукція; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові кошти; поточні фінансові інвестиції.

2. Залежно від характеру володіння активами:

а) власні активи: до них належать активи підприємства, які постійно перебувають у його володінні і відображаються в балансі;

б) орендовані активи: активи, які тимчасово перебувають у володінні підприємства відповідно до укладених угод оренди (лі­зингу).

3. Залежно від характеру обслуговування:

а) операційні активи: активи, які безпосередньо використовуються в комерційно-виробничій діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку;

б) інвестиційні активи: сукупність майнових цінностей під­приємства, пов'язаних із здійсненням його інвестиційної діяль­ності. До складу інвестиційних активів включають: незавершене будівництво; устаткування, призначене до монтажу; довгостро­кові фінансові інвестиції, короткострокові фінансові вкладення.

4. Залежно від характеру фінансових джерел формування активів:

а) валові активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих за рахунок власних і залучених коштів;

б) чисті активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок власних коштів. Вартість чистих активів визначається за формулою:

ЧА = А - ЗК,

де ЧА — вартість чистих активів;

А — загальна сума активів підприємства;

ЗК — загальна сума запозичених коштів.

Нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні ак­тиви надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівар­тість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вар­тість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сто­ронами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємст­ва, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційний цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фак­тичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налаго­дження, доставку, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкла­дених у будівництво, що здійснюється для власних потреб під­приємства, а також авансові платежі для фінансування такого бу­дівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не мо­жуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Рис. 1. Класифікація активів підприємства за основними ознаками

Фінансові інвестиції — активи, які вкладаються підприємст­вом з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивіден­дів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора. Фінансові інвестиції — це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою за­боргованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі. Наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою.

За статтею «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступ­них періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між облі­ковою та податковою базами оцінки.

За статтею «Інші необоротні активи» відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основни­ми засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими пода­тковими активами.