МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра державно-правових дисциплін

Методичні вказівки

щодо організації самостійної роботи

з

«Методики викладання права»

для студентів заочної форми навчання

Укладач: доц. Лубко І. М.

Черкаси - 2015

У сучасних умовах реформування системи освіти України особливої актуальності набула проблема ефективної підготовки майбутніх фахівців, адже стан і якість вищої освіти визначаються як один із стратегічних напрямів розвитку країни. Вимоги до системи освіти і динаміка ринку праці диктують нові формати їхньої взаємодії та потребують якіснішої підготовки кадрового та наукового потенціалу держави.

Необхідність формування та забезпечення інноваційного розвитку національної економічної системи сьогодні є безальтернативним шляхом. Тому доцільність формування та реалізації системної, послідовної політики інноваційного розвитку, спрямованої на активізацію інноваційних процесів, забезпечення технологічного розвитку та оновлення національної економіки вже ніким не ставиться під сумнів.

Високорозвинені держави світу переконливо демонструють наскільки важливою є система вищої освіти у всіх напрямках трансформаційних змін, у тому числі економічних, соціальних, технічних та інших процесах інноваційного розвитку. Самі ці зміни несуть людині свободу, умови для самореалізації та самовдосконалення, матеріальні блага, задоволення зростаючих потреб, соціальний захист тощо. У цьому процесі особливої актуальності та визначального значення набувають методика, методи, технології та техніки викладання дисциплін у вищих навчальних закладах.

Викладання права інтелектуальної власності (надалі – ІВ) є досить непростим завданням. Як навчальний предмет дана галузь права не має аналогів. Для грунтовного розуміння права ІВ необхідно розумітися в багатьох економічних питаннях і зокрема в передумовах, політичних поглядах і панівних теоріях, що зумовили виникнення цієї галузі права. Крім того, самих по собі теоретичних знань недостатньо для викладання права ІВ - істотне значення мають практичні навички, і їх передача в рамках освітнього процесу являє собою складне завдання.

По-перше, право ІВ охоплює декілька сфер регулювання. Предмет правового регулювання права ІВ включає в себе не тільки патенти, авторське право, товарні знаки і комерційну таємницю, але й недобросовісну конкуренцію, право на публічне використання тощо. Більше того, право ІВ взаємодіє з багатьма іншими галузями права, зокрема, з антимонопольним правом, з цивільним правом загалом і деякими його інститутами, зокрема (майнове, договірне та деліктне право).

По-друге, право ІВ знаходиться в постійному розвитку. Періодично виникають нові види прав ІВ, при цьому права, що стали традиційними, постійно видозмінюються з урахуванням технологічних нововведень. Технології відкривають нові горизонти перед правом ІВ, що, в свою чергу, зобов'язує викладачів йти в ногу з часом і поповнювати свій багаж знань. Мова йде не тільки про придбання теоретичних знань, а й про розробку нових методичних посібників, нових курсів, засвоєнні нових методів навчання тощо.

По-третє, право ІВ XXI-го століття значно відрізняється від права ІВ попередніх століть. Сьогодні внаслідок глобалізаційних тенденцій, масового розповсюдження Інтернету та зростання обсягів міжнародної торгівлі кожному фахівцю ​​необхідно розбиратися в правових режимах ІВ, що діють в різних країнах, не кажучи вже про міжнародні зобов'язання і договори, прийнятих урядом окремої країни. Ці обов'язкові знання охоплюють не тільки міжнародні аспекти аналізованої галузі, але і її місцеві аспекти, які як і раніше варіюються залежно від конкретної країни. Крім того, викладачам права ІВ необхідно знати структуру міждержавних правових режимів і регіональних договорів, прикладом яких є ЄС: його регламенти і директиви надбудовують додатковий рівень складності.

Отже, викладання права ІВ - непросте заняття як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Воно вимагає поєднання теоретичних концепцій з практичними знаннями й навичками. А методика викладання права ІВ – це системне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів і засобів навчання, які застосовуються для організації навчального процесу.

Метою вивчення дисципліни є надання магістрантам магістратури цілісної і логічно-послідовної системи знань про дидактику підготовки кадрів вищої кваліфікації, розкриття концепції, основи теорії, методики і методології викладання дисциплін у системі ВНЗ України.

Завданнями курсу передбачено наступне:

1. формування теоретичних уявлень про методику викладання ІВ у ВНЗ як навчальної дисципліни, її мету, завдання; ознайомлення з поняттями, категоріями, методами, технологіями; з’ясування її місця в системі наук;

2. висвітлення особливостей методів викладання у ВНЗ;

3. ознайомлення зі структурою і змістом навчального процесу у ВНЗ;

4. оволодіння педагогічними формами освітньої взаємодії зі магістрантами, творчим підходом щодо застосовування знань і способів освітньої діяльності під час вивчення навчальної дисципліни;

5. опанування навиками планування, організації та проведення різноманітних видів аудиторних і позааудиторних занять;

6. набуття базового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм викладацької діяльності;

7. ознайомлення з передовим досвідом викладачів ВНЗ України, апробування найбільш ефективних прийомів і методів навчання, що застосовуються в системі викладання навчальної дисципліни.

Навчальною програмою передбачено 108 годин, які передбачають проведення лекційних (4 год.) й семінарських (2 год.) занять, яких розглядаються теоретичні та практичні питання викладання, здійснення інших організаційно-правових форми активізації діяльності учасників навчального процесу (контрольна робота, модульний контроль, самостійна робота), а також виконання конкретних індивідуальних завдань з відповідних тем навчальної дисципліни.

Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни магістранти повинні оволодіти знаннями та вміннями, які безпосередньо пов’язані з ефективним розв’язанням актуальних проблем викладацької діяльності. Попереднє оволодіння науковими фактами, педагогічними концепціями, ідеями дозволить магістрантам не тільки пояснити існуючі в цій сфері проблеми, але й спрогнозувати їхній подальший розвиток, ужити необхідних заходів щодо попередження небажаних наслідків.

Магістри мають володіти знаннями про:

• критерії відбору, принципи структурування змісту навчального курсу у вищій школі;

• між предметні зв’язки методики викладання із іншими дисциплінами;

• сучасні інтерактивні методи навчання студентів;

• форми організації навчання студентів;

• норми, критерії оцінювання знань, умінь студентів, повідомлення їм та отримання від них зворотнього зв’язку;

• специфіку застосування новітніх освітніх технологій у вищій школі;

• особливості організаторської, координаційної та управлінської діяльності у вищого навчального закладу;

• психологічні особистісні якості та характеристики викладача ВНЗ, професійні вимоги до нього.

Магістри повинні вміти:

• аналізувати та впроваджувати у власну діяльність теоретично обґрунтовані положення - найсучаснішого педагогічного досвіду;

• застосування методів, прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (бесіди, діалогу, дискусії, мозкової атаки, сюжетно-рольової гри, роботи в групах тощо);

• планування структури, змісту, процесу організації лекції, практично-семінарського заняття;

• укладати лекційні тексти за передбачуваною схемою, планом;

• творчо проводити семінарські та практичні зайняття;

• добирати оптимальні форми та методи викладацької діяльності;

• застосовувати сучасні освітні технології;

• забезпечувати виконання розвиваючої, координуючої, управлінської функції викладача у ВНЗ;

• здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію.

Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра.

Навчальна дисципліна «Методика викладання курсу «Інтелектуальна власність» вивчається упродовж одного семестру, після чого студенти складають диференційований залік. Робота студентів оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 – бальною шкалою.

Програма курсу

Тема 1. Система вищої освіти в України, тенденції та перспективи розвитку

Вища освіта в Україні. Освітньо-професійна програма вузівської підготовки. Освітньо-кваліфікаційна характеристика. Типи вищих навчальних закладів, їх характеристика. Освітньо-кваліфікаційні рівні: бакалавр – магістр. Особливості університетської освіти. Форми навчання у вищих навчальних закладах та їх загальна характеристика.

Система, основні тенденції та перспективи розвитку вищої освіти в розвинених країнах світу у ХХІ столітті. Інтеграція вищої освіти.

Нормативна частина змісту вищої юридичної освіти. Ліцензування, атестація та акредитація вищих навчальних закладів як засіб підвищення якості вищої освіти. Нормативно-правова база організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Державний стандарт освіти, його складові, функції, роль у стандартизації вищої освіти та розвитку автономізації вищих навчальних закладів.

Структурно-логічна схема та навчальний план підготовки фахівців. Методика розробки навчального плану на основі державного стандарту освіту. Педагогічне навантаження викладача.

Болонська декларація 19 червня 1999 р. Цілі Болонського процесу. Юридична освіта в Україні і Болонський процес.

Тема 2. Лекція як основна форма навчання у вищому навчальному закладі

Дидактична мета лекції. Основні функції лекції: інформаційна, орієнтовна, пояснююча, переконувальна, підсумкова.

Основні етапи лекції: вступна частина, викладення, висновки.

Проблема єдності навчальних і виховних завдань у лекційному курсі. Завдання, переваги і недоліки лекційного викладу навчального матеріалу.

Загальнодидактичні вимоги до побудови лекційного курсу. Вимоги до структури лекційного курсу. Види лекції (вступна, тематична, оглядова, заключна): організація та характеристика.

Лектор та аудиторія. Імідж лектора, його складові. Зворотний зв'язок з аудиторією. Роль опорного конспекту, візуального та комп'ютерного супроводження лекцій в активізації навчального процесу.

Тема 3. Методика проведення семінарських, практичних, лабораторних занять

Практичні, семінарські та лабораторні заняття як форма аудиторної роботи студента. Їх підготовка та методичне забезпечення.

Визначення цілей, методів, засобів проведення занять у контексті майбутньої професії. Формування теоретичних питань та індивідуальних завдань для отримання практичних навичок, розвитку аналітичного мислення, ораторських здібностей, вміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку. Розробка сценарію заняття.

Роль та дії викладача під час проведення практичних, семінарських та лабораторних занять.

Роль роздаткового матеріалу, візуального супроводження та оснащення при проведенні семінарських, практичних, лабораторних занять.

Тема 4. Інноваційні освітні методики та технології активізації навчання та психолого-педагогічні умови їх забезпечення

Історія виникнення, сутність та значення інтерактивного навчання. Поняття і класифікація методів інтерактивного навчання (МІН). Системний і комплексний підхід до використання МІН. Тренінг-методи, робота в малих групах.

Особливість викладання конкретних ситуацій. Олімпіади: поняття і особливості як методи навчання. Оцінювання студентів у роботі за кейс-технологією. Технологія розробки та проведення ділових ігор. Ділові ігри як форма проведення занять, їх мета та призначення, класифікація. Структура та процес ділової гри. Особливості розробки методичного забезпечення для проведення ділової гри.

Дистанційні технології навчання. Історія виникнення та розвитку, мета та завдання, загальна характеристика, інформаційно-технічна база. Переваги та недоліки дистанційного навчання. Вимоги до навчально-методичного забезпечення дистанційного навчання.

Психологічні засоби, методи, прийоми підвищення ефективності професійно-педагогічного спілкування зі студентською аудиторією під час лекції, семінару, практикуму.