Історичний фон

Позитивні починання впровадження українізації були занедбані з розформуванням 1930 року системи вищої освіти й структури НКО. На початку 1930-х років почалося масштабне цькування національної інтелігенції, особливо шляхом створення фіктивних «контрреволюційних» організацій. 20 квітня 1938 року вийшла постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У, яка дала хід наступу на українські національні навчальні заклади, кількість яких була дуже скорочена. У багатьох містах більша частина українських навчальних закладів переходили на навчання російською мовою. Досягнення українізації народної освіти були знищені.

Документ № 29

Про обов’язкове вивчення російської мови

в неросійських школах України

З постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У

20 квітня 1938 р.

Рада Народних Комісарів і Центральний Комітет КП(б)У відзначають, що внаслідок підривної роботи контрреволюційних троцькістсько-бухарінських і буржуазно-нацоналістичних елементів, які орудували в Народному комісаріаті освіти УРСР і органах народної освіти, викладання російської мови в школах України поставлене незадовільно [...]

Необхідність вивчення російської мови в школах України обумовлюється, по-перше, посиленням братерського зв’язку та єднанням між українським народом і російським народом і народами Союзу РСР для їх подальшого господарського і культурного росту; по-друге, щоб сприяти подальшому вдосконаленню українських кадрів в галузі наукових і технічних знань; по-третє, щоб забезпечити необхідні умови для успішного несення всіма громадянами УРСР військової служби в рядах Робітничо-Селянської Червоної Армії і Військово-Морського Флоту [...]

Виходячи з рішення Ради Народних Комісарів Союзу РСР і Центрального Комітету ВКП(Б) «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У постановляють:

1. З 1 вересня 1938 року ввести викладання російської мови як предмет вивчення в усіх неросійських школах України;

2. Вивчення російської мови почати у всіх початкових школах з ІІ класу, а в усіх неповних середніх школах – з ІІІ класу.

[...] 4. Внести зміни в діючі навчальні плани початкових, неповних середніх і середніх неросійських шкіл.

[...] 15. В рахунок затвердженого Радою Народних Комісарів УРСР 17 березня 1938 року контингенту прийому на курси підготовки учителів V–VІІ класів встановити набір 1550 чоловік для підготовки учителів російської мови [...]

Голова Ради Народних Комісарів УРСР Д. Коротченко

В. о. секретаря Центрального Комітету КП(б)У М. Хрущов

Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1938. – № 27. – С. 2–6.

Історичний фон

1939 року склалася чинна вітчизняна система університетської освіти. З приєднанням до УРСР західноукраїнських земель до цієї системи увійшли Львівський і Чернівецький університети та інші виші.

Документ № 30

Про систему шкіл в Західній Україні

З доповідної записки НКО УРСР ЦК КП(б)У і Раднаркому УРСР

30 вересня 1939 р.

Вищі школи

Вищі навчальні заклади на території Західної України є лише у м. Львові.

І. Львівський університет – з польською мовою навчання з 6-ма факультетами (гуманістичний, фізико-математичний, природничий, юридично-дипломатичний, медичний, теології) з загальною кількістю студентів 4860; чоловіків – 3390, жінок – 1470; за національною ознакою, що її подає ректорат університету: поляків – 3634, українців – 665, євреїв – 385, інших – 168; місцевих студентів – 1735, приїжджих – 3125, з числа приїжджих в гуртожитках живуть – 567.

Згаданий університет – відповідно до типового статуту вищої школи УРСР та СРСР – реорганізувати у Львівський державний університет з українським та польським відділами [...]

Факультет медичний з фармацевтичним відділом реорганізувати в медичний інститут, передавши його в відання Наркомздоров’я УРСР.

ІІ. Львівський політехнікум [...]

ІІІ. Ветеринарна академія [...]

ІV. Академія зовнішньої торгівлі [...]

Заст. наркома освіти УРСР Данильченко

Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали 1939–1953. – К., 1995. – Т. 1. – С. 52–57.