Історичний фон

Наприкінці 1920-х років, в умовах утвердження в СРСР тоталітаризму, ситуація в сфері вищої освіти почала кардинально змінюватись – посилювався тиск на її представників. Показовий процес сфабрикованої справи «Спілки визволення України» завдав тяжкого удару по представникам науково-педагогічної інтелігенції. Підозри, наклепи, звинувачення, арешти та постійний контроль з боку влади стали невід’ємною частиною життя багатьох викладачів і вчених, особливо дореволюційної генерації.

Документ № 26

Цілком таємно

Характеристики на службовців Одеського інституту народного господарства

15 Січня – 18 жовтня 1930 року

[...] 2. Букатевич Назарій Іванович – штатний професор 2 групи, українська мова та література, позапартійний. Здібності не виявлені. Авторитетний. Класово витриманий [...]

9. Фаас Іван Якович – професор 2 групи. Ставлення до національної політики невідомо, позапартійний. Професор не радянської формації, приховує симпатії до минулого, «аполітичний».

10. Сухов Олександр Опанасович – професор 1 групи. Українську мову не опанував. Ставлення до національної політики критичне, позапартійний. Організаційні здібності не виявлено. Авторитет достатній. Класової пролетарської лінії нема.

11. Слабченко Михайло Єлисейович – штатний професор 1 групи, історія українського права з 1929 р. Українська мова рідна, національну лінію вважає за незадовільну для України. Позапартійний. Здібності не виявлені. Авторитет не високий. Курс лекцій не марксистський [...]

13. Хмельницький Ісаак Абрамович – професор 2 групи, трудове право і судоустрій з 1922 р. Викладає українською мовою. Ставлення до національної політики позитивне. Член партії з 1920 р. Чистки не проходив. Здібностей не має. Авторитет не високий. Чіткої лінії не має [...]

36. Петрунь Федір Остапович – викладач радянської формації, позапартійний. Здібностей не має. Авторитет не високий. Класово-пролетарська лінія достатня [...]

56. Соколов Микола Опанасович – загальна історія з жовтня 1929 р. Викладає українською мовою. Ставлення позитивне. Здібностей не виявлено. Позапартійний. Авторитет середній. Радянська людина з класовою лінією [...]

Державний архів Одеської області. – Ф. Р-129. – Оп. 3. – Спр. 10. – Арк. 4–12.

Історичний фон

Якщо наприкінці 1920-х років кадрові чистки торкалися професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів переважно у вигляді виключення з лав партії та звільнення з роботи, то на межі 1920–30-х років сумнозвісна більшовицька фільтрація призвела до фізичного винищення багатьох «непотрібних» радянській владі викладачів, яких вважали реальними чи потенційними ворогами. Тисячі викладачів було репресовано як буржуазних націоналістів, шпигунів, шкідників тощо. Окремих професорів слідчі НКВС перетворювали на керівників сфабрикованих контрреволюційних організацій, а їх хвора маніакальна уява породжувала безглузді вигадки про ворожість до радянської влади і постійне бажання завдати їй шкоди. Трагічна доля спіткала і професора, заступника директора, завідувача навчальною частиною Одеського інституту інженерів водного транспорту (попередник Одеського національного морського університету) Тимофія Михайловича Василишина (1891–1961). Вченого було заарештовано 29 січня 1931 року за звинуваченням у приналежності до «Української контрреволюційної організації».