17.Соціальна структура суспільства та її сутність

Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.

Соціальна структура – сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, група, верства), соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), професійно-кваліфікаційних, територіальних (тип поселення) й етнічних спільнот (нації, народності), пов'язаних між собою відносно сталими стосунками.

Соціальна структура суспільства – явище історичне, її становлення та розвиток відображають процеси інституалізації та еволюції різноманітних соціальних інститутів. Ускладнення і диференціація їх у структурному і функціональному аспектах зумовили відповідні зміни у соціальній структурі. Тому соціальну структуру суспільства, закономірності її становлення й функціонування слід розглядати в контексті реалізації соціальними інститутами відповідних функцій чи, можливо, і дисфункцій.

18. Основні компоненти соціальної структури суспільства

-статуси і ролі

-індивіди

-соціальні групи і спільноти

-соціальні інститути і організації

-соціальні взаємодії

-соціальні відносини

-соціальні функції

18. Соціальна стратифікація, соціальна мобільність

Соціа́льна стратифіка́ція — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в прибутках, власності, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.

Соціальна мобільність — перехід індивіда, соціального об'єкта або цінності, створеної або модифікованої завдяки людській діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої. Поняття було введено П. Сорокіним у 1927 р.

18. Соціально-поселенська структура

Соціально-поселенська (соціально-територіальна) структура - один із різновидів соціальної структури суспільства. Вона мінлива і рухома за суттю, яскраво свідчить про чимало ознак, за якими розглядаються різні характеристики суспільства.

Одним із чинників видозміни соціально-поселенської структури виступає урбанізація. Урбанізація прискорює розвиток основних соціально-класових і групових можливостей.

Міграції населення - другий основний чинник розвитку соціальнопоселенської структури. Це досить складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони "життєво-стабільного" суспільства. Міграції населення відіграли важливу роль в історії людства і формуванні соціальних структур окремих систем та народів. (Більш детальний аналіз міграції див. розд. "Соціальні процеси").

18. Соціальний статус

Соціальний статус - досить чітко визначене положення індивіда в соціальній ієрархії групи або групи у взаємостосунках з іншими групами.

18. Соціальна структура українського суспільства

Найчастіше в структурі сучасних суспільств виділяють три частини: багаті (вищий клас), заможні (середній клас) та бідні (нижчий клас). Кожна з цих частин, в свою чергу поділяється на підкласи (прошарки, страти). При цьому кожна країна має свої власні особливості.

Так, профілі нерівності в провідних країнах світу та в Україні мають різну форму. В розвинених країнах він ромбовидний: близько 5 % населення представляють вищий клас, 80 % складають середній клас, 15 % – відносяться до категорії бідних, тобто нижчого класу [1, С. 9]. В Україні соціальна структура нагадує трикутник: 1-2 % відносяться до вищого класу, 10-12 % – представляють середній класу, всі інші, а це понад 85 % населення, мають бути віднесені до найбіднішого нижчого класу [2, С. 90].

До особливостей структури сучасного українського суспільства слід віднести і її несталість та динамічність, а також розмитість, нечіткість меж соціальних груп. Подібні характеристики пов’язані з трансформаційними процесами та тією чи іншою мірою притаманні всім перехідним суспільствам. Руйнування старої адміністративно-командної системи було стрімким. Воно призвело до різкого збагачення однієї частини населення та не менш стрімкого зубожіння іншої. Важливими стали наявність влади (близькість до державних структур), а також індивідуальні якості осіб. Соціальні статуси змішалися. Рівень доходів часто не відповідав престижу професії, освіті та досвіду. Тому як самим індивідам, так і науковцям дуже важко було визначити, кого до якої соціальної групи необхідно відносити. Такі складності із самоідентифікацією обумовлюють нездатність індивідів чітко усвідомлювати свої класові інтереси, а отже намагатися їх відстоювати.

Все вищесказане дозволяє охарактеризувати українське суспільство як незріле, а його соціальну структуру як нестабільну, швидко змінювану, з відсутніми чіткими межами між окремими класами та дуже великою часткою нижчого класу. Тому сьогодні удосконалення соціальної структури має стати одним з пріоритетних завдань державного регулювання.