Моделі прогнозування банкрутства підприємства
Назва моделі |
Окремі фактори, включені в модель |
Результати емпіричних досліджень |
Модель Альтмана |
Х1 – ліквідність (робочий капітал/активи); Х2 – прибутковість (чистий прибуток/ активи); Х3 – рентабельність (прибуток до сплати податків і процентів / активи); Х4 – фінансова стійкість (власний капітал/ заборгованість); Х5 – оборотність (виручка/оборотні активи) |
Варіант 1968 року Z=1,2X1 + 1,4X2 + 3,3X3 + 0,6X4 + 1,0X5 Мінімальне допустиме значення z - 1,8; оптимальне - 3,0 Варіант 1983 року Z=0,717X1 + 0,847X2 + 3,107X3 + 0,42X4 + +0,998X5 Мінімальне допустиме значення z =1,23 |
Модель Ліса |
Х1 – ліквідність (робочий капітал/ активи); Х2 – прибутковість (прибуток до сплати податків і відсотків/ операційні активи); Х3 – нерозподілений прибуток (резерви/ операційні активи); Х4 – фінансовий важіль (власний капітал / заборгованість);
|
Z=0,063X1 + 0,042X2 + 0,057X3 + 0,001X4
Мінімальне допустиме значення z =0,037 |
Модель Спрінгейта |
Х1 – ліквідність (робочий капітал/ активи); Х2 – прибуток до сплати податків і відсотків / активи; Х3 - прибуток до сплати податків/ короткострокова заборгованість; Х4 – виручка / активи |
Z=1,03X1 + 3,07X2 + 0,66X3 + 0,4X4 Мінімальне допустиме значення z = 0,862 |
Модель Таффлера |
Х1 – відношення прибутку прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг до короткострокових оборотних коштів; Х2 – відношення оборотних активів до сумарних зобов’язань; Х3 – відношення короткострокових зобов’язань до сумарних активів; Х4 – відношення виторгу від реалізації продукції, робіт, послуг до сумарних активів. |
Z=0,03X1 + 0,13X2 + 0,18X3 + 0,16X4 якщо z >0,3- господарюючий суб'єкт має гарні довгострокові перспективи; якщо z<0,2 – існує ймовірність банкрутства |
Універсальна дискримінантна функція |
Х1 – cash-flow / зобов’язання; Х2 – активи / зобов’язання; Х3 – прибуток / активи; Х4 - прибуток / виручка; Х5 – виробничі запаси / виручка; Х6 – виручка / активи |
Z=1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + +0,3X5 + 0,1X6 Z>2 – підприємство фінансово стійке і йому не загрожує банкрутство; 1<Z<2 – фінансова стійкість підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство йому не загрожує; 0<Z<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів; Z<0 – підприємство є напівбанкрутом |
Дискримінантна функція із шістьма невідомими Міністерства фінансів для вітчизняних підприємств |
Х1 – коефіцієнт покриття; Х2 – коефіцієнт автономії; Х3 – коефіцієнт оборотності активів; Х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash-flow1; X5 – коефіцієнт рентабельності активів за Cash-flow2; Х6 – коефіцієнт оборотності позикового капіталу |
Z=1,04X1 + 0,75X2 + 0,15X3 + 0,42X4 + 1,8X5 – 0,06X6 – 2,16 Z≤-0,55 – фінансовий стан підприємства є незадовільним; -0,55≤ Z ≤0,55 – однозначних висновків зробити неможливо, необхідний додатковий експертний аналіз; Z>0,55 – фінансовий стан підприємства незадовільний |
Найбільш відомою з наведених моделей є п’ятифакторна модель Альтмана. Критеріальні значення оцінки імовірності банкрутства підприємства за цією моделлю перебувають в інтервалі від 1,8 до 3,0:
Якщо Z <1,8 – імовірність банкрутства дуже висока;
1,8< Z <2,7 – висока;
Z >3,00 – дуже низька.
Досить надійним методом інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємств у світовій практиці є визначення коефіцієнта фінансування важколіквідних активів. Шкалу оцінки імовірності банкрутства за цією методикою наведено на рис. 2.
Рис. 2. Оцінка імовірності загрози банкрутства за допомогою коефіцієнта фінансування важколіквідних активів
НА — середня вартість необоротних активів;
ЗТ — середня сума поточних запасів товарно-матеріальних цінностей (без запасів сезонного зберігання); ВК — середня сума власного капіталу;
Кд — середня сума довгострокових банківських кредитів;
Кк — середня сума короткострокових банківських кредитів.
Крім перелічених кількісних методів оцінювання загрози банкрутства в процесі аналізу можна використовувати і якісні критерії. До таких критеріїв відносять такі:
зміна керівництва та ключових працівників підприємства;
зміна господарських партнерів (відмова від подальшого співробітництва з партнерами);
затримка у виконанні поточних платежів;
зміни у складі засновників;
зміни організаційно-правової форми (з метою обмеження відповідальності);
фінансування капіталомістких проектів, що не пов'язані з основною діяльністю;
безконтрольне використання коштів тощо.
Важлива роль у діагностиці банкрутства відводиться службам фінансового контролінгу. Дійовим інструментом антикризового управління фінансами підприємств є особлива інформаційна система раннього запобігання та реагування (СРЗР), яка сигналізує про потенційні ризики у фінансово-господарській діяльності, що можуть призвести до фінансової кризи.
У процесі побудови такої системи визначаються об'єкти діагностики, виявляються індикатори кризових явищ та розраховуються їх цільові значення, достатні для забезпечення платоспроможності й фінансової стійкості.
А вже потім спеціальні аналітичні центри детально вивчають динаміку зміни фактичних результатів діяльності за допомогою прогнозування банкрутства, аналізу точки беззбитковості, бенч-маркетингу, SWОТ-аналізу (аналізу сильних і слабких місць), опитування, факторного аналізу відхилень, вартісного аналізу, портфельного аналізу, АВС-аналізу, ХУZ-аналізу та інших методів фінансового контролінгу. За результатами розрахунків робиться висновок про серйозність впливу тих чи інших відхилень від цільових показників на діяльність підприємства. Отримана інформація надходить до керівників різних рівнів для прийняття оперативних рішень.