Знайти і прочитати

Богуславский М.В. Образ школы Петера Петерсена / М.В. Бо­гуславский // Учительская газета. - 1992. - №26-27. - С. 4. Двадцать принципов школы «Бонкелар» // Там само. - С. 5.

168

169

Дичківська ЇМ. Інноваційні педагогічні технології: підручник / І.М. Дичківська. - 2-ге вид., доповн. - К., 2012. - С 101-114.

Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики. - Рівне, 2001. - С 88-101.

Йена-план П.Петерсена // Новые пути зарубежной педаго­гики / Под ред. СВ. Иванова, Н.Н. Иорданского. - М., 1927.

Помелов В.Б. Петер Петерсен и его «Йена-план» / В.Б. По-мелов // Педагогика. - 1997. - №3. - С. 96-101.

Фреденталъ-Люттер С. Йена-план / С. Фреденталь-Лют-тер, К. Вот // Учительская газета. - 1992. - №26-27. - С. 4.

Думки авторитетів

С. ФРЕДЕНТАЛЬ-ЛЮТТЕР, К. ВОТ. Йена-план. Німець­кий педагог і філософ Петер Петерсен керував експерименталь­ною школою при університеті у місті Йена в першій половині XX століття. У той час, напевне, єдиною в Європі і у всьому світі визнавалась освітня система Гербарта — авторитарна, селектив­на педагогіка. Саме їй в альтернативу Петер Петерсен запропо­нував свій гуманний і демократичний підхід до виховання дітей.

Батьки попросили Петерсена, який керував школою при Йєнському університеті, зробити її співдружністю дітей і до­рослих. І це відбулося...

Місто Йена знаходиться в Тюрингії - області Німеччини, де жив і працював знаменитий Фребель - учитель цілої плеяди педагогів-гуманістів, засновник Нової Освіти. Петер Петерсен з радістю та ентузіазмом почав працювати з маленькими дітьми, використовуючи фребелівські методи.

Маючи звання профессора Йєнського університету, він вів тренінги для досвідчених учителів і початківців. Школа не­вдовзі перетворилась на лабораторію з вироблення концептуаль­ної моделі елементарного навчання. В основу Були покладені принципи Нової Освіти: гуманізація за умови визнання уні­кальності кожного людського життя, пошук шляхів збалансо­ваного розвитку дитини з її психічними, емоційними, соціаль­ними, інтелектуальними, моральними та естетичними потре­бами; виховання почуття спільності і товариськості, прагнення

прийти на допомогу і відповідальності за інших; пошук свобо­ди і незалежності; любов до процесу пізнання.

Маленькі школи у Тюрингії, з якими працював Петерсен, були бідними і не мали можливостей придбати дорогий дидак­тичний матеріал для роботи з дітьми. Тому вчений відкинув все, що було б недоступним будь-якій школі. Арифметика виклада­лась за допомогою різних сортів бобів, кеглей, шнурків, раху­нок і вимірювання відбувалися в реальній ситуації класної кімнати або на ігровому майданчику. Дітей навчали за допомо­гою їх власних рук. Основним принципом навчання був такий:

КОЛИ Я СЛУХАЮ - ЗАБУВАЮ

КОЛИ Я БАЧУ - ЗАПАМ'ЯТОВУЮ

КОЛИ Я РОБЛЮ - РОЗУМІЮ. [...]

Петерсен підкреслював важливість розвитку у дітей корис­них у житті навиків. Він невпинно говорив про те, що шкільна реформа перетворилася б у нісенітницю, якби не змінювала по­вністю весь шкільний клімат: взаємини між учителями й учня­ми, і між самими учнями. Він визнавав унікальність дитини, але разом з тим вірив у виховну силу оточуючого її середовища. Він заперечував як гербартіанську школу, в якій на першому місці був всезнаючий і авторитарний учитель, так і пропаган­дистів Нової Освіти, які підкоряли школу лише дитині, а вчи­телю відводили службову роль.

Під керівництвом Петера Петерсена школа-лабораторія в Йєні стала місцем зустрічі учня й учителя, причому вчитель спостерігав і спрямовував процес навчання, а учень мав право на власне дослідження і критичне мислення. Завдяки знанню предмета і більшої зрілості вчитель навчає, а учень навчається. Але може бути і ситуація зі зміною ролей. Вона має бути прий­нята як природний аспект людського життя. Єдине, чого треба уникати, - це застиглих методів навчання. Гнучкість заради мінливості — одне з найважливіших положень концепції Пе­терсена. Воно далеко випередило час.

Фреденталъ-Люттер С. Йена-план /

С. Фреденталъ-Люттер, К. Вот //

Учительская газета. — 21 июля 1992. —

№26-27.-С.4.

170

171

Йєна-план професора Петерсена. У своїй педагогічній кон-цепцї П. Петерсен синтезував елементи навчальної гри і комп­лексного навчання, досвід групового навчання і діяльності шкільної общини, а також навчання за методом проектів. Вив­чивши основні принципи існуючих у той час педагогічних сис­тем, які вже пройшли апробацію у шкільній практиці, П. Пе­терсен розробив і впровадив власні підходи до організації на­вчального процесу та діяльності школи загалом.

Педагогічну систему П. Петерсена відрізняють від її попе­редників насамперед такі основні положення:

1. Відмова від класно-урочної системи, організація навчан­ня за принципом постійних різновікових груп.

2. Робота за планом, складеному на тиждень.^

3. Спеціальне облаштування інтер'єру шкільного примі­щення. Меблі у школі Петерсена легко трансформуються - на відміну від класної кімнати того часу з її важкотранспортабель-ними партами.

4. Нові форми оцінювання успішності навчання. Антрополого-соціальний підхід до діяльності школи, на

якому засновувався П. Петерсен, він пояснював необхідністю стимулювання у дітей почуття відповідальності й самостійності. Особливого значення педагог надавав формам навчання, які передбачали спільну діяльність дітей. Відмовившись від тра­диційних початкових класів, які об'єднували дітей одного віку, Петерсен надав перевагу більш природній для дитини різнові­ковій навчальній групі, а традиційну школу замінив на шкільну общину, що передбачала тісне співробітництво учнів, учителів і батьків. їх діяльність мала доповнюватися широки­ми шефськими зв'язками, проведенням шкільних свят і залу­ченням до подій громадського життя.

Первинні навчальні групи об'єднували учнів трьох вікових рівнів. Учні першого-третього року навчання збиралися у мо­лодшу групу, четвертого-шостого року - у середню, сьомого-дев'ятого - у старшу групу і учні, починаючи з 10-го класу - в юнацьку групу.

Шефські зв'язки слід було налагоджувати не лише між стар­шими і молодшими учнями однієї групи, а й між групами і ок­ремими учнями школи, що мало сприяти формуванню у дітей позитивного самопочуття на основі загальної підтримки.

Петерсен відмовився й від встановленого поділу навчально­го матеріалу на окремі предмети. Огляд необхідних знань був розроблений ним у формі навчальних курсів, які нині назвали б інтегрованими. Діти вивчали навчальний матеріал самостійно, за індивідуальними планами. Учителю при цьому відводилася вирішальна роль лише при виборі завдань, поглибленні матері­алу, самостійно проробленого учнями і підведенні підсумків навчальної роботи.

Основними видами діяльності залежно від ступеня навчан­ня Петерсен вважав: на першому ступені - ігрову діяльність, на другому - засвоєння навчальних прийомів, які підкріплю­вали б уміння учня самостійно працювати; і на третьому - на­вчання, що сприяє «вільному розвитку».

У порівнянні з методами навчання в інших альтернатив­них школах істотною перевагою концепції Петерсена було за­безпечення індивідуалізації навчання, а в самому процесі на­вчання - надання дітям можливості для багатосторонніх між-особистісних контактів. [...]

Однією з причин, що обумовили зростаючий інтерес до пе­дагогіки П. Петерсена, є необхідність вирішення внутрішкіль-них і соціальних проблем великих міст. Звернення вчителів народних шкіл до ідей Петерсена пов'язано також з їх прагнен­ням сприяти дітям, які страждають на неврози, а також полег­шити процес соціалізації дітям іноземних робітників і всім іншим дітям, які не можуть нормально розвиватися. [...]

Иена-план профессора Петерсена.

По материалам немецкого педагогического

журнала «Die Untershule» (Начальная ступень) //

Частная школа. - 1994. - №3.-С. 24-25.

Варто знати й це

1. Йєна-план-школа може бути відкрита або на прохання групи батьків, або за рішенням педагогічного колективу зви­чайної школи. Головним у ній є дотримання таких 20 основних принципів:

1. Кожний із нас унікальний.

172

173

2. Кожний має право розвивати свою особистість незалежно від раси, статі, національності, соціального становища, релігії.

3. Для розвитку індивідуальності кожному необхідно осо­бисто взаємодіяти з матеріальним і духовним світом, соціаль­ним і культурним оточенням.

2. Кожний є цілісною особистістю.

3. Кожний має право бути новатором у галузі культури.

2. Люди повинні працювати над створенням суспільства, в якому поважають цінність і гідність кожної особистості.

3. Люди повинні працювати над створенням суспільства, яке дає можливість і стимули для розвитку індивідуальності кожного.

4. Люди повинні працювати над створенням такого сус­пільства, в якому суперечності між індивідами або групами лю­дей розв'язуються справедливо і конструктивно.

5. Люди повинні працювати над створенням суспільства, в якому до Землі й Космосу ставляться з повагою і піклуванням.

10. Необхідно використовувати природні й культурні ре­сурси з відповідальністю перед майбутніми поколіннями.

11. Школа - це організація, якій властиві відносне самоуп­равління і взаємодія людей, що мають відношення до педагогіч­ного процесу.

12. Педагогічна діяльність дорослих повинна бути заснова­на на дотриманні зазначених вище принципів.

13. Зміст шкільної програми визначається потребами, інте­ресами дітей та основами культури, які вважаються у суспільст­ві необхідними для розвитку особистості.

14. Викладання має здійснюватися шляхом створення на­вчальних ситуацій.

15. Процеси викладання та вивчення складаються з ритмічно­го повторення основних видів діяльності: діалогу, гри, праці, свята.

16. Діти навчаються у різновікових групах.

17. У школі мають чергуватися розвивальне навчання, вільна гра і самостійне вивчення навчального матеріалу.

18. У процесі навчання найважливішим елементом є робота в групах.

19. Про поведінку та успіхи дитини судять з точки зору роз­витку саме цієї дитини.

20. Школа - це структура, яка постійно перебуває у пошу­ку і змінюється.

2. Символом багатьох сучасних шкіл, які працюють за Йєна-планом, став «Бонкелар» - вітряковий механізм. Як відомо, у його перехресті є коліщатко, без якого вітряк не міг би працю­вати - молотити зерно. Аналогічно в душі дитини, стверджу­ють педагоги, які сповідують принципи педагогічної технології «Йєна-план», існує особливий механізм: «Щойно дорослий відшукає в її душі цей дивовижний механізм, заведе - і ось вже дитина почала рости». Здійснити це завдання, пробудити внутрішні сили дитини може тільки педагог, який відмовився від догматичних підходів, перебуває на позиціях гуманістич­ного виховання.