Знайти і прочитати

Дичківська ЇМ. Інноваційні педагогічні технології. Підруч­ник/І.М. Дичківська. -2-гевид., доповн. -К., 2012. -С. 245-258.

Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики / І.М. Дич­ківська. - Рівне, 2001. - С 173-189.

Єфименко М. Основні рухові режими. «Золоті формули» рухового розвитку. Підготовча частина. «Допитливці» - ситу­ативна міні гра для старших і підготовчих груп / М. Єфименко // Дошкільне виховання. - 1996. - №1; 3; 5; 10.

378

379

Єфименко М. «У пошуках скарбів». Основний плавальний режим / М. Єфименко // Дошкільне виховання. - 1997. - №2; 4.

Єфименко М. Принцип багатопланової «ємності» занять. Колір у фізичному вихованні дошкільнят (Авторська система фізичного виховання) / М. Єфименко // Дошкільне виховання. - 1998.-№1; 11-12.

Ефименко Н. Материалы к оригинальной авторской про­грамме «Театр физического развития и оздоровления детей дошкольного и младшего школьного возраста» / Н. Ефименко. -М., 1999.-190 с.

Єфименко М. За принципом «Не зашкодь!» / М. Єфименко // Дошкільне виховання. - 1999. - №7. - С. 12-14.

Єфименко М. Хлопці - козаки, а дівчатка - квіточки... Ста­тева культура у фізичному вихованні дошкільнят / М. Єфимен­ко // Дошкільне виховання. - 2000. - №9. - Є. 8-10.

Думки авторитетів

Е. ВІЛЬЧКОВСЬКИЙ. Ігровий метод. Ігровий метод широ­ко застосовується в процесі навчання дітей різних вікових груп фізичним вправам та для розвитку в них рухових якостей. Цей метод має багато рис, характерних для рухливої гри як засобу фізичного виховання дошкільників. Однак гра є також ефек­тивним методом навчання та виховання дітей.

Під час навчання рухам у молодших групах застосовуються ігрові прийоми. Діти стрибають, як зайчики; бігають, як миш­ки; ходять по лаві або колоді, як по містку через річку, та ін. У старших групах цей метод широко запроваджується під час на­вчання основних рухів. Наприклад, лазіння по гімнастичній стінці, як моряки; кидання м'яча в ціль - снайпери; ходьба чітким кроком, як фізкультурники, та ін.

Дошкільників приваблює емоційність ігрових вправ. Однак образи для наслідування повинні бути зрозумілі дітям, щоб їх можна було втілити у рухових діях. Ознайомлюючи дітей з образом, імітація якого має бути, вихователь звертає їх увагу на найголовні­ше у даному русі, що відповідає навчальній меті. Наприклад, діти, стрибаючи, як м'ячики, повинні підстрибувати на носках.

Удосконалення рухових вмінь та навичок в основних рухах відбувається під час рухливих ігор. Наприклад, біг з максималь-

380

ною швидкістю в іграх — «Біжіть домене», «Дожени м'яч» (мо­лодші групи), «Хто перший», «Квач» (старші групи). Стрибки у довжину та висоту - «З кучки на кучку», «Спіймай комара», «Снігурі та кіт» та ін.

Ігровий метод застосовують для розвитку рухових якостей (швидкості, спритності, витривалості та ін.). Під час рухливих ігор діти виконують різноманітні рухові дії (біг, стрибки, ме­тання та ін.), що комплексно впливає на розвиток рухових яко­стей дошкільників.

Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика

фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська

книга», 2004.-С 128-129.

Е. ВІЛЬЧКОВСЬКИЙ. Загальнорозвиваючі вправи. Загаль-норозвиваючі вправи - це спеціальні рухи, спрямовані на оздо­ровлення та зміцнення організму, розвиток рухових і психічних якостей дитини. Вони мають характерну особливість: дозволя­ють вибірково впливати на окремі м'язові групи (рук, ніг, тулу­ба), чітко дозувати фізичне навантаження на організм людини. Ці вправи сприяють удосконаленню координації рухів, їх точ­ності, свідомому оволодінню положеннями та рухами тулуба, формуванню правильної постави, а також використовуються як профілактичні вправи і вправи, спрямовані на коригування.

Класифікація загальнорозвиваючих вправ проводиться за­лежно від їх впливу на окремі частини тіла (за аналогічними ознаками): вправи для м'язів рук і плечового пояса, для тулуба та м'язів ніг.

Вправи для м'язів рук і плечового пояса спрямовані на зміцнення м'язів спини, міжреберних м'язів, вони сприяють розширенню грудної клітки, що покращує функцію дихання. Виконання різноманітних рухів руками впливає на рухливість суглобів верхніх кінцівок, зміцнення м'язів рук, розвиває їх силу, стимулює обмінні процеси.

Вправи для м'язів тулуба впливають на гнучкість та рух­ливість хребта під час нахилів тулуба вперед, в сторони, пово­ротів праворуч та ліворуч. Все це сприяє формуванню правиль-

381

ної постави. При виконанні вправ із вихідного положення ле­жачи на животі при підніманні тулуба вгору, прогинанні його у попереку розвивається рухливість грудного та шийного відділів хребта, попереджається сутулість спини у дітей.

Виконання вправ з нахилами, згинанням та випрямленням тулуба із вихідного положення лежачи на спині зміцнюють м'я­зи черевного преса, які розвинені у дошкільнят недостатньо. Це сприяє покращанню процесів травлення.

Фізіологічне навантаження при виконанні вправ для м'язів тулуба досить велике, тому що роботу здійснюють одночасно всі частини тіла. Це призводить до значного підвищення обмінних процесів і розвиває силу багатьох м'язових груп.

Вправи длярозвитку та зміцнення м'язів ніг спрямовані на покращання гнучкості в суглобах нижніх кінцівок, розтягуван­ня м'язів та зв'язок опорно-рухового апарата. Під час підніман­ня ніг із вихідних положень сидячи та лежачи зміцнюються м'я­зи черевного преса. Вправи у підстрибуваннях, стрибках на місці, присідання зміцнюють серцево-судинну систему, дають значне фізіологічне навантаження, покращують обмінні процеси.

Вихідні положення. Положення тіла, рук та ніг перед почат­ком виконання вправ має назву вихідного положення. Воно має суттєве значення для виконання рухів, від них залежить наван­таження на окремі групи м'язів, їх чіткість, стійкість тіла.

З дошкільниками різних вікових груп вивчається ряд ос­новних положень рук, ніг, тулуба, без яких неможливо навчи­тися виконувати загально розвиваючі вправи. Оволодіння ос­новними положеннями має велике значення для виховання в дітей культури рухів і поз.

Вихідні положення для ніг. Основна стійка — тулуб пря­мий, плечі розведені, руки опущені, ноги прямі, п'ятки разом, носки розведені на ширину ступні, положення рук може бути різне: на поясі, до плечей тощо.

Стійка ноги нарізно - ноги на ширині плечей, вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Положення рук може бути різним.

Зімкнута стійка - ступні ніг (п'ятки та носки) разом.

Упор стоячи на колінах — стоячи на обох колінах, спира­тись прямими руками на підлогу, спина при цьому пряма, ди­витися вперед.

Стійка на колінах - коліна, гомілки, носки спираються об підлогу.

Стійка на правому (лівому) коліні - одна нога коліном, го­мілкою та носком спирається на підлогу, інша виставлена впе­ред, зігнута в коліні, ступня на підлозі; стегно опорної ноги та гомілки виставленої вперед ноги перпендикулярні до підлоги.

Вихідні положення для рук. Руки вперед — руки підняти на висоту й ширину плечей, долонями всередину.

Руки в сторони - руки підняти в сторони на висоту плечей, долонями донизу.

Руки вгору - руки підняти вгору, паралельно одна одній і відвести назад до відказу, долоні всередину; голова піднята так, щоб можна було бачити кисті рук.

Руки за голову - руки зігнути в ліктях і підняти в сторони, долоні повернути вперед, пальці при цьому торкаються потилиці, голову тримати прямо, лікті відведені в сторони до відказу.

Руки до плечей - руки зігнути в ліктях і напівзігнутими пальцями доторкатися до плечей, плечі розвести, лікті притис­нути до боків.

Руки перед грудьми - руки зігнути в ліктях і підняти перед­пліччя та кисті до рівня плечей, кисті долонями вниз, пальці -разом.

Руки на пояс - руки зігнути в ліктях, кисті на пояс (вели­кий палець повернути назад, інші чотири - вперед), плечі роз­вести, лікті трохи відвести назад.

Руки за спину - руки, зігнуті в ліктях, торкаються перед­пліччями спини, кисті тримають якомога ближче до ліктів.

Руки назад - прямі руки відвести назад долонями досередини.

Вихідні положення сидячи: ноги вперед - сидячи на підлозі, прямі ноги зімкнуті, носки відтягнуті; ноги нарізно -ноги прямі, розведені на 30-40 см, носки відтягнуті; ноги зігнуті

• ноги зігнуті у колінах, зімкнуті, ступні на підлозі; ноги схрес-но - ноги зігнуті у колінах, одна перед іншою; сидячи на п'ятах

• гомілки та носки спираються на підлогу, носки повернуті до­середини, сідниці на п'ятах, тулуб вертикально. Положення для рук залежить від характеру вправ.

Вихідні положення лежачи: лежачи на спині - прямі ноги зімкнуті, носки трохи розставлені, руки вздовж тулуба, долоні донизу, тулуб прямий; лежачи на животі - прямі ноги зімкнуті,

382

383

руки зігнуті у ліктях долоні одна на одну або руки в упорі, руки вперед; лежачи на правому (лівому) боці - з опорою одним бо­ком, ноги прямі зімкнуті, руки витягнуті вгору.

З дітьми дошкільного віку широко застосовуються вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, палицями, м'ячами, обручами, скакалками тощо. Використання яскравих різноко­льорових предметів підвищує у дітей інтерес до виконання за­гально-розвиваючих вправ. Якщо діти виправляються з пред­метами, їм значно легше контролювати свої дії.

Виконання вправ з предметами має значно більше наванта­ження на м'язи рук та плечового пояса, що сприяє розвитку сили та гнучкості. Деякі предмети (гумові м'ячі) допомагають дифе­ренціювати м'язові почуття. Тому розвиток рухових якостей під час виконання вправ з предметами відбувається значно краще.

При виконанні вищезазначених вправ реалізуються ви­ховні завдання. Діти привчаються акуратно та обережно пово­дитися з ними, допомагають вихователю розкладати та приби­рати їх на місце; поступатися товаришу предметом, який хоті­лось би взяти самому, та ін.

Під час виконання загально-розвиваючих вправ дошкіль­нят привчають правильно дихати. Глибоке дихання регулює процеси кровообігу, сприяє збільшенню життєвої ємності ле­генів, рухливості реберних дуг, зміцненню міжреберних м'я­зових груп, які утримують хребет у вертикальному положенні та створюють необхідні передумови для правильної постави.

Важливо, щоб діти дихали глибоко (через ніс), а видихали повітря ротом, поєднуючи дихання з рухами. Уточненню момен­ту видиху допомагають звукосполучення та слова, які промовля­ють діти. При повільному темпі видих (особливо з молодшими дошкільнятами) виконується зі звуками: «тс-с-с, з-з-з, ж-ж-ж» або супроводжується словом «вниз». Якщо у вправах немає чітко обумовлених фаз видиху та вдиху, дихати треба рівномірно у довільному темпі.

Загально-розвиваючі вправи доцільно супроводжувати му­зикою. Вона сприяє більш ритмічному і координованому вико­нанню гімнастичних вправ, задає темп рухів, допомагає вико­нувати їх виразніше й точніше.

Музичний супровід за формою, змістом і темпом повинен відповідати характеру рухів, однак ні в якому разі не можна

384

допускати спотворення музичного твору для того, щоб присто­сувати його до того або іншого руху. Під плавну, тиху музику вправа виконується спокійно, у повільному темпі. Під швидку й голосну музику виконують енергійні рухи руками або стриб­ки. Раптове закінчення музики або голосний, виразний акорд є сигналом до зупинки або зміни рухів.

Під час вивчення нових вправ діти виконують їх спочатку під рахунок вихователя (два-три рази), а потім у музичному суп­роводі. Це пояснюється тим, що дошкільнятам важко стежити за чіткістю виконання нового для них руху і одночасно за тем­пом, який задає музичний акомпанемент. Знайомі дітям впра­ви починають виконувати відразу під музику.

Запис загальнорозвиваючих вправ робиться відповідно до прийнятої в гімнастиці термінології. Вона повинна бути корот­кою; чітко відображати структуру рухів, підкреслюючи голов­не. При записі вправи зазначають його назву, вихідне положен­ня (для ніг, тулуба, рук), напрямок, його кінцеве положення, яке займає дитина після виконання вправи, та поєднання фаз дихання з частинами вправи.

Вихідне положення пишеться скорочено - в.п., цифрами позначають рахунок. При записі вихідного положення запис дається у такій послідовності: спочатку положення тіла (якщо стоячи, то не пишуть), ніг, потім рук (рук з предметом), місце­знаходження предмета. Наприклад: повороти тулуба. В.п. -стійка ноги нарізно, руки на поясі. 1 поворот тулуба праворуч, руки в сторони (вдих); 2 - в.п. (видих); 3-4 - те ж саме ліворуч. Повторити 8 разів.

Деякі терміни пишуться скорочено: основна стійка - о.с; права рука (нога) - пр. рука (нога); ліва рука (нога) - лів. рука (нога). При написанні вихідних положень (стоячи, сидячи, ле­жачи, на колінах) там, де не зазначено, у якому положенні зна­ходяться руки, мається на увазі - руки внизу. Фази дихання (вдих та видих) пишуться в тому випадку, якщо потрібно звер­нути на це особливу увагу. При довільному диханні ніяких по­міток не роблять.

Методика навчання загальнорозвиваючих вправ дошкільнят різних вікових груп обґрунтована дослідженнями М.П. Мєтлова, Г.П. Лєскової, Т.Д. Осокіної та ін. Для дітей молодшого дошкіль­ного віку підбирають нескладні рухи, які не потребують чіткого

385

і точного відтворення всієї вправи в цілому, переважно іміта­ційного характеру. Більшість вправ виконується з вихідного по­ложення стоячи, деякі вправи для тулуба проводять з вихід­них положень сидячи та лежачи на спині.

За формою підбирають вправи, які мають цілісні дії, конк­ретні завдання, з використанням посібників (кубики, брязкаль­ця, прапорці, стрічки) або імітаційні вправи. Так, діти, підніма­ючи руки вгору, намагаються «зірвати яблуко з дерева», вико­нують нахили тулуба в сторони, як «маятник у годинника»; стрибають на обох ногах, як «зайчики» або «жабки». Все це ство­рює ігрову ситуацію і спонукає до активних рухів.

Під час навчання молодших дошкільників загальнорозвива-ючих вправ комплексно застосовуються наочні, словесні та прак­тичні методи. Спочатку вихователь називає вправу та пропонує дітям прийняти відповідне вихідне положення. Потім вправу показують і одночасно пояснюють окремі її елементи. Вихова­тель виконує вправи разом з дітьми. У процесі їх виконання ви­хователь дає малюкам рекомендації, які сприяють кращому зас­воєнню рухів, розвитку у дітей почуття ритму та темпу. Кожна вправа повторюється не менше 4-6 разів, а стрибки — 12 разів.

Усі вправи засвоюються дошкільнятами шляхом багаторазо­вих повторень, під час яких вихователь оцінює їх. У більшості така оцінка індивідуальна і має позитивний характер.

У дітей середньої групи значно поширюються можливості опорно-рухового апарата. Більша стійкість уваги, розвиток ру­хової пам'яті, мислення дозволяють їм виконати нескладні рухи не тільки після показу вихователем, а й за його вказівкою. Вони краще орієнтуються у просторі і можуть зіставляти свої рухи з рухами інших дітей.

Значна частина загальнорозвиваючих вправ у середній групі виконується з предметами, які раніше не застосовувалися у молодших групах. Зокрема, вправи з м'ячами, обручами, гімна­стичними палицями та ін. Збільшується дозування вправ до 6-8 разів, а стрибків - до 16 разів.

Вихідні положення використовують більш різноманітні: частіше застосовують положення сидячи, лежачи на животі або спині, стоячи на колінах та ін. Поряд з імітаційними (образни­ми) вправами поступово застосовують аналітичні вправи, у яких чітко виділяють окремі елементи. Наприклад, під час нахилу

386

тулуба вперед торкнутися м'ячем підлоги; при присіданні роз­вести коліна в сторони, тримати спину прямою. Вимоги вихова­теля щодо якості виконання вправ у цій групі підвищуються.

У старшому дошкільному віці загальнорозвиваючі вправи значно ускладнюються. У дітей покращується координація рухів, більш точними стають рухи окремих частин тіла, вони значно швидше переключаються з одного темпу на інший.

У цій групі діти виконують загальнорозвиваючі вправи не тільки за прикладом вихователя, але й на основі його пояснен­ня. Широко використовуються вихідні положення: стоячи на колінах, сидячи, лежачи. Обсяг імітаційних вправ зменшуєть­ся, при цьому поширюються вправи з предметами.

Під час виконання загальнорозвиваючих вправ від старших дошкільників вимагають чіткого прийняття вихідних поло­жень, правильного виконання рухів окремих частин тіла відпо­відно до показу та пояснення вихователя. Рухатися у заданому темпі в супроводі музики або підрахунку. Виконувати рухи ви­разно, відповідно до характеру музики. При виконанні вправ з предметами домагаються чіткості заданих напрямків у пере­міщенні предмета, чіткості вихідних, проміжних та кінцевих положень самого предмета, а також рук, ніг та тулуба. Кожна вправа повторюється не менше 8 разів, стрибки - 20 разів.

Діти підготовчої до школи групи виконують рухи чітко та впевнено. Особливо високої якості вони досягають у вправах під музичний супровід. У них розвиваються виразність та плас­тичність рухів. Вихователю потрібно змінювати амплітуду та темп рухів, застосовувати різноманітні вихідні положення, ча­стіше виконувати вправи з предметами.

У підготовчій до школи групі продовжується вивчення та удосконалення вправ, спрямованих вибірково на окремі м'язові групи різних частин тіла: тулуба, рук та плечового пояса, ніг. Діти повинні вміти погоджувати ритм дихання з характером руху, який виконується. Кількість повторень вправ - 10-12 разів, стрибків - 24 рази.

Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізично­го виховання дітей дошкільного віку. Навчальний посібник. -Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - С. 212-220.

387

^т

Варто знати й це

продовження табл.

1. «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» спові­дує принцип «двох засад у педагогіці», що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьо­му питанню присвячене дослідження М. Єфименка «Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)», в якій він доводить, що у процесі фізич­ного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідомити, якої саме мети він прагне досягти. Чіткому усвідомленню відмінностей щодо мети фізичного виховання хлопчиків і дівча­ток може сприяти, за переконаннями М. Єфименка, скомпоно­вана ним таблиця, що у загальних рисах змальовує фізичні та психічні якості чоловічості й жіночості, які слід розвивати під час занять у дітей відповідних статей.

Рухові та особистісні ознаки чоловічості й жіночості

Особистісні ознаки чоловічості	Особистісні ознаки жіночості
фізична сила	гнучкість (пластичність)
витривалість	точність рухів
спритність	координовані сть
швидкість	легкість
атлетичність	стрункість
висока енергійність	відчуття ритму
наступальність	витонченість
сміливість	артистичність
ризиковість	лагідність

388

рішучість	ніжність
наполегливість	естетичність
цілеспрямованість	граційність
сила волі	компромісність
лідерство	терплячість

Безперечно, певною мірою всі ці якості належить виховувати як у хлопчиків, так і в дівчаток. У контексті міркувань М. Єфи­менка йдеться про окремі заняття, на яких має домінувати вихо­вання статевих ознак. Очевидно, є певний сенс у його тверджен­нях, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри «Запорозькі козаки», «Астронавти», «Юні матроси», «Рятівники», «Десантники», «Ніндзя», «Прикордонники» «Скелелази», для дівчаток — «Бджілки», «Метелики», «Сонечко», «Із життя квітів», «Зіроч­ки», «Рибки», «Ляльковиймагазин», «Народженіморем» таін.

Значний вплив на формування статевої ідентифікації у про­цесі фізичного виховання має відповідне забезпечення занять - атрибути, музика, кольори, емоційне забарвлення спілкуван­ня педагога з вихованцями, його тембр голосу, тон команд.

2. У педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» як форму фізичної активності дітей засто­совують обґрунтований її автором горизонтальний пластичний балет («пластик-піоу»). Найважливішими в ньому є музичність, хореографічність, естетичність. У відчутті музики і музично­му самовираженні М. Єфименко передбачає такі етапи:

• рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог, наслідуючи його рухи);

• частково-наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково наслідують вихователя, а також імпровізують);

• вільний стиль (цілковите музичне і пластичне самовира­ження дітей відповідно до музичної композиції).

389

Слово «горизонтальний» у назві пластичного балету озна­чає дотримання сформульованого автором технології першого принципу - «йти за логікою природи». Відповідно до нього роз­роблено всі пози в програмах «пластик-шоу»:

• вправи у позах лежачи на спині;

• вправи у позах лежачи на животі; ™ вправи у позі на боці;

• вправи у перевертаннях зі спини на живіт і навпаки;

• вправи у позі сидячи та ін.

Обов'язковою умовою програми горизонтального пластично­го балету є вихідна стартова поза лежачи на спині, руки вздовж тулуба, тіло розслаблене і спокійне. Завершувати програму повин­на поза стоячи на колінах, спина випрямлена і ніби витягнута до­верху, руки простягнуті «до Сонця» (до Бога), пальці рук випрям­лені і розведені, погляд спрямований доверху і вперед. Філософсь­кий смисл цієї пози означає радість життю, Сонцю, новому дню, природі, присутньому в кожній людині божественному началу, яке визначає гармонію Всесвіту. На кінчиках пальців рук, особ­ливо великого пальця, розміщені входи енергетичних каналів, які єднають організм людини з Космосом. У такому положенні, стверджує педагогічна технологія, організм під заряджається необхідною для повноцінної життєдіяльності енергією.

Усі рухи у «пластик-шоу» мають бути плавними, м'якими, пластичними. Вправи виконують під відповідну музику, з ви­користанням елементів хореографії, яка є естетичною складо­вою рухової активності дітей.

Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у фізичному вихованні дітей об'єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробіка, балет, брейкданс, шейпінг, акробатика, музичні заняття. Він успішно замінює комплекс гімнастики пробудження. Скорочені його програми можна використовувати як фізкультурні хвилинки, фізкуль­турні паузи, фізкультурні розваги і свята.

Для власних роздумів

Чи погоджуєтеся Ви з наведеними твердженнями? Відпо­відь обґрунтуйте.

390

1. « Фізичне виховання дітей не повинно зводитися лише до мускульної діяльності» (М. Єфименко).

2. «Справжня педагогіка повинна базуватись на мінімумі тренажерів, але на максимумі образів» (М. Єфименко).

3. «Педагог, який усвідомлює своє призначення, у взаємодії з дітьми, буде і поетом, і художником, і музикантом, і режисе­ром» (М. Єфименко).

4. «На заняттях з дітьми гра повинна бути не винятком, не фрагментом, а його фундаментом. Кожне заняття має творити­ся як спектакль фізичного виховання...» (М. Єфименко).

Готуємося до семінарського заняття

Тема: «Театр фізичного виховання» М. Єфименка

План

1. Основні професійні заповіді М. Єфименка.

2. Особливості «Театру фізичного розвитку та оздоровлення дітей ».

3. Критерії майстерності педагога-інструктора з фізвиховання.