Варто знати й це

Школа діалогу культур була створена в Україні у 19 79 році. У Харкові були вперше проведені та теоретично обґрунтовані (у зв'язку з ідеями видатного російського філософа В. Біблера) перші уроки-діалоги (Курганов, Литовський, 1983; Курганов, Соломадін, 1986).

У 2009 році концепції Школи діалогу культур виповнилося ЗО років.

У 1979 році харківські вчителі - літератор В. Литовський, історик І. Соломадін, фізик В. Ямпольский та математик С. Кур­ганов почали розробляти та проводити в школі уроки-діалоги.

272

273

На цих уроках-діалогах діти не тільки засвоювали знання, але й будували й відстоювали власне, індивідуально-неповторне бачення навчальної проблеми.

Зустріч харків'ян з Володимиром Біблером переконала ук­раїнських педагогів, що вони на правильному шляху. В. Біблер розробляв логіку діалогу культур - логіку сумніву, логіку па­радокса, логіку неповторної особистості (Біблер, 1975). Харкі­в'яни поставили перед собою завдання - розбудувати нову педа­гогічну концепцію, яка була б втіленням філософських ідей В. Біблера в практику сучасної школи.

З 1979 по 1987 pp. вчителі-діалогісти Харкова, працюючи під керівництвом В. Біблера, навчились проводити уроки-діа-логи з математики, природознавства, читання, літератури, історії в 2-8 класах масової школи (Курганов, 1989).

Уроки-діалоги починалися із запитання учня, яке перетво­рювало звичайний предмет - слово, число, трикутник, форму Землі і робило цей предмет загадковим, парадоксальним, пред­метом, що вимагає самостійного обмірковування, побудови влас­них гіпотез.

Уроки-діалоги харківських вчителів формували у школярів діалогічні поняття. Базові шкільні поняття: точки, кола, три­кутника, історичної події, автора та героя художнього тексту, живого та неживого, атома та молекули... засвоювались учнями в ході діалогу різних логік, які доповнюють одна одну.

Діти і вчителі залучалися до діалогу античного, середньо­вічного, новочасового та сучасного засобів мислення щодо виз­начення і побудови базових шкільних понять.

У 1985 р. В. Біблер, узагальнюючи досвід українських пе­дагогів-діалогістів, висунув свою, авторську версію освіти, яку назвав Школа діалогу культур (Біблер, 1988).

Гіпотезу В. Біблера необхідно було експериментально пе­ревірити. С. Курганов прийняв запрошення директора школи «Універс» при Красноярському університеті І. Фруміна, на де­сять років переїхав до Росії, де в 1987-1997 pp. під керівницт­вом В. Біблера розбудував авторський варіант Школи діалогу культур з першого до одинадцятого (випускного) класу (Курга­нов, 1990,1991, 1992).

З 1992 р. в Україні розбудова Школи діалогу культур відбу­вається в Харківській гімназії «Вогнище» (Є. Медреш, І. Соло-

274

мадін, Н. Соломадіна, В. Осетинський, О. Донська, з 1997 р. -С. Курганов). Психолого-педагогічні дослідження Школи діало­гу культур сконцентровані в Лабораторії гуманітарної діалогіч­ної освіти гімназії «Вогнище» (науковий керівник І. Соломадін).

З 1993 р. психологічними дослідженнями Школи діалогу культур почала займатися Лабораторія методології ї теорії пси­хології Інституту психології ім. Г.С. Костюка (Г. Балл, В. Ли­товський).

Дослідження українських вчителів-діалогістів та їх російсь­ких однодумців (А. Ахутін, І. Берлянд, А. Юшков, О. Ушако­ва, В. Касаткіна, Н. Кузнецова та ін.), які виконані під керів­ництвом В. Біблера, засвідчили, що предметом навчальної діяль­ності дитини на першому етапі навчального діалогу може бути формування власного бачення предмета.

На наступному етапі навчального діалогу предметом учбо­вої діяльності стає ситуація неспівпадання загального для всіх дітей предмета засвоєння з жодним засобом його розуміння.

Дитина стає здатною розуміти, як інша дитина бачить чис­ло або явище природи. Дитина ставить питання: чому моє розу­міння та розуміння іншої людини не співпадають? Цю ситуа­цію В. Біблер назвав «точкою подиву». Біблер уважав, що «точ­ки подиву» (що таке слово, число, явище природи? ...) склада­ють базовий зміст навчання у початкових класах Школи діало­гу культур.

Психологічні дослідження показали, що учні, які закінчу­ють початкову школу діалогу культур, мають такі навчальні здібності («компетенції»):

1. здібність виразити своє ставлення до навчального пред­мета в слові, малюнку або схемі;

2. здібність оформляти свій власний погляд на предмет зас­воєння в навчальних творах;

3. здібність розуміти навчальні твори інших учнів та вчи­телів, утримувати в усному та письмовому мовленні, в малюнку різницю між своєю точкою зору та точкою зору іншої людини;

4. здібність та потребу працювати з творами іншої культу­ри, толерантно ставитися до іншої культури;

5. здібність відтворювати у власних творах інший культур­ний погляд на речі з гострим розумінням різниці цього погляду від власного;

275

6. здібність працювати з науково-популярною літературою: вміння компетентно відтворити ідеї та образи, які отримані з позаурочної літератури «своєю мовою», уникаючи сухості та наукоподібності;

7. здібність задавати запитання, інтерес до «вічних проблем буття», які не мають тільки одного вирішення.

У творі школяр будує образ діалогічного поняття в цілому. Він пише історію побудови поняття, наприклад, свою версію історії навчальних діалогів про число. До побудови таких історій може приєднатися дорослий: математик, учитель, психолог.

Психолог Школи діалогу культур І. Берлянд після вивчен­ня дитячих діалогів про число та слово, які виникали на уроках українських вчителів-діалогістів та їх російських колег, та по­рівняння цих діалогів з ідеями античної, середньовічної, ново-часової та сучасної математики та лінгвістики склала перші навчальні посібники Школи діалогу культур - «Загадки чис­ла» та «Загадки слова» (Берлянд, 1996, 1998).

Біолог та психолог А. Юшков створив цикл навчальних по­сібників «Загадки природи», які використовують вчителі при­родознавства в Школі діалогу культур.

Філософи В. Біблер і А. Ахутін разом з вчителем-діалогістом С. Кургановим розробили навчальний посібник «Антична куль­тура» для 3-4 класів Школи діалогу культур.

Харківські філологи-діалогісти В. Осетинський та 0. Донсь­ка розробили цикл навчальних посібників із світової літерату­ри в Школі діалогу культур.

Фізик та педагог А. Щєтніков створив серію навчальних посібників для викладання фізики та математики в Школі діа­логу культур.

У початковій школі діти вивчають такі навчальні предме­ти, як «Письмове мовлення та загадки слова», «Загадки чис­ла», «Загадки природи», «Виразне читання та дитяче літерату­рознавство» таін.

За програмою В. Біблера, в 3-4 класах вивчається цілісна культура античності, в 5—6 класах — культура середньовіччя, в 7-8 класах - культура Нового часу, в 9-11 класах - сучасна куль­тура як діалог культур.

Унікальні умови для реалізації концепції Школи діалогу культур склалися в Харківській гімназії «Вогнище». У гімназії

276

Школа діалогу культур вперше стала працювати як згуртова­ний колектив однодумців.

У гімназії «Вогнище» створені умови демократичної освіти всіх дітей: не існує селекції ані на етапі переходу від початкової школи до школи підліткової, ані на етапі переходу від підлітко­вої школи до старшої. Для порівняння нагадаємо, що в експери­ментальних школах Росії тільки 30-40% учнів, які вступили до першого класу, мають можливість закінчити 11 клас рідної шко­ли, всі інші відбраковуються під час рейтингових процедур.

За весь час існування гімназії «Вогнище» жоден учень Шко­ли діалогу культур не був виключений з гімназії ні за погане навчання, ні за погану поведінку. В Школі діалогу культур немає системи рейтингів та інших форм селекції та стратифікації учнів.

У Харківський гімназії успішно відпрацьовується авторсь­ка програма початкової школи діалогу культур (С. Курганов, 1993,1999).

У гімназії вперше розроблена концепція переходу від по­чаткової школи діалогу культур до підліткової школи (Донсь­ка, Курганов, 2001; Курганов, 2002).

У гімназії вперше розроблена концепція гуманітарно-діа­логічної освіти (5-11 класи): античність - середньовіччя - Но­вий час - XX сторіччя (Осетинський, 1998; Соломадін, 1998; Донська, 1998, 1999; Осетинський, Донська, Курганов, 2001).

Теоретичний аналіз навчального діалогу в Школі діалогу культур (Соломадін, 2002; Соломадін і Курганов, 2001;Solomadin, 1997, 2002) необхідно здійснювати в контексті парадигми діало­гічного мислення (М. Бахтін, М. Бубер, В. Біблер, О. Розеншток - Хюссі та ін.). У цьому випадку ми зможемо збудувати модель школи XXI сторіччя, яка орієнтована на спілкування вчителів зі звичайними, невідібраними дітьми, які мислять та діють по-різному, але разом опановують світову культуру.

Для власних роздумів

Чи погоджуєтеся Ви з наведеними твердженнями? Відпо­відь обґрунтуйте.

1. «Діалог є не лише евристичним прийомом засвоєння мо­нологічного за своїм змістом знання, а визначенням суті і смис-

277

лу знання, діалогом культур, які спілкуються між собою навко­ло основних проблем буття, основних «точок подиву» людсько­го розуму» (В. Біблер).

2. « Культура - антична, середньовічна, новочасна — не лише змінюють і розвивають одна одну, але й залишаються, - кожна, як певний самостійний суб'єкт, розкриваючи свої нові смисли і потенції у спілкуванні з іншими культурами. Цей смисл куль­тури з особливою силою виявляється на сучасному етапі; сучас­ний індивід реально живе, мислить і діє у просторах багатьох культур - західних і східних, давніх і близьких нам за часом. Нині інші культури відкриваються не з музейним, історичним інтересом, а як нагально важливі нині співрозмовники. Відпо­відно до цього змінюється і смисл освіти. Ідеал освіти Нового часу- «людина освічена» -змінюється іншим. Метою стає «лю­дина культури» (І. Берлянд).

3. «Важливо навчати мислительним навикам. Для цього роз­роблені відповідні методичні засоби. Важливо навчити розв'язу­вати задачі. Для цього теж розроблені певні типи уроків. Але не менш важливо проводити уроки, на яких учні навчаються бачи­ти проблеми у найпростіших, елементарних, звичних речах. Навчання діалогу - це навчання проблемам» (С. Курганов).

4. «Такі педагогічні поняття, як урок, навчальна діяльність, навчальне завдання, навчальний діалог, узагальнення, навчаль­на дискусія і т.д. є поняттями проблемного характеру, проблема­ми діалогічного типу. Вони не зводяться до якоїсь однієї філософ­ської або педагогічної системи і з неї не можуть бути виведені. Вони повинні бути, як і будь-які діалогічні поняття, вибудовані, сконструйовані в умовах навчання. Це означає, що освітній про­цес необхідно організувати не як формальне відтворення понять, прийомів, способів мислення, а як здійснення розвитку особист-існого індивідуального мислення учнів» (С. Курганов).

Готуємося до семінарського заняття

Тема: «Школа діалогу культур» В. Біблера

План

1. Зміст поняття «діалог».

1. Школа діалогу культур як цілісна концепція шкільної освіти і відповідна педагогічна практика.

278

3. Базовий зміст навчання у класах Школи діалогу культур.

4. Методичні особливості уроку-діалогу.

5. Роль учителя в організації уроку-діалогу.

Шукаючи опорні точки

1. У чому виявляється логіка проектування особливостей культури і мислення епох на процес навчання?

2. Обґрунтуйте необхідність створення «точок подиву» в навчальному матеріалі.

3. Чому актуальним є формування у дитини здатності до діа­логу?

Перевірте себе