Додаток ж Приклад оформлення висновків

ВИСНОВКИ

Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості готової продукції є однією із основних та найважливіших ділянок обліку діяльності виробничого підприємства.

Відповідно до норм НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» витратами визнається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Нормативне регулювання питань визнання, класифікації та обліку витрат здійснюється П(с)БО 16 «Витрати».

Згідно із нормами П(с)БО 16 «Витрати» та Плану рахунків на рахунках бухгалтерського обліку формується шляхом калькулювання виробнича собівартість готової продукції, саме за цією собівартістю готова продукція обліковується на складах та саме ця виробнича собівартість визнається витратами (собівартістю реалізованої продукції) за фактом реалізації готової продукції.

Складається виробнича собівартість готової продукції з прямих витрат на виробництво і загальновиробничих витрат. Необхідність окремого обліку загальновиробничих витрат пояснюється тим, що не всі витрати на виробництво в момент їх визнання можуть бути віднесені до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом. Саме такі витрати і вважаються загальновиробничими. Типовий перелік таких витрат передбачений п. 15 П(с)БО 16 «Витрати».

Первинний облік загальновиробничих витрат здійснюється на підставі відповідних первинних документів – вимог, нарядів, актів виконаних робіт (наданих послуг) підрядників та відповідних розрахунків бухгалтерів щодо нарахування зносу виробничого обладнання тощо.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат здійснюється за кожним виробничим структурним підрозділом (цехом, ділянкою тощо).

Синтетичний облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Даний рахунок як рахунок, призначений для обліку витрат, є активним; визнання загальновиробничих витрат протягом місяця відображається за дебетом даного рахунку, а розподіл та списання витрат в кінці місяця – за кредитом. Рахунок не має залишку на початок і кінець місяця, адже всі враховані протягом місяця витрати повинні бути розподілені та списані.

Зібрані протягом місяця загальновиробничі витрати даного структурного підрозділу за підсумками місяця розподіляються та включаються до виробничої собівартості тих об’єктів витрат (продукції, деталей, вузлів тощо), які вироблялись саме в даному підрозділі протягом місяця.

Відповідно до норм П(с)БО 16 «Витрати» з метою адекватної організації розподілу загальновиробничі витрати класифікуються на змінні та постійні.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні загальновиробничі витрати – розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Сутність розподілу постійних загальновиробничих витрат (до яких належать витрати, що практично не зменшуються в разі істотного скорочення обсягів виробництва проти звичайного) з використанням бази розподілу за нормальної потужності в тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, що розподіляється на кожний об’єкт витрат, не збільшується внаслідок низького в порівнянні із середнім обсягом виробництва чи простоїв. В іншому випадку вартість незавершеного виробництва та готової продукції, що обліковуються на балансі в якості активів, була б неадекватно завищена, що в свою чергу суперечить такому принципу ведення обліку та формування звітності, як обачність.

Перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат, нормальна потужність виробництва і сума постійних загальновиробничих витрат за нормальної потужності визначаються підприємством самостійно та фіксуються в наказі про облікову політику або додатках до нього. В якості бази розподілу загальновиробничих витрат можуть бути використані фізичний обсяг виробленої продукції або переробленої основної сировини, кількість відпрацьованих годин або нарахована відрядно основна заробітна плата виробничих робітників, вартість основної переробленої сировини, загальна сума прямих витрат тощо. Вид бази розподілу обирається підприємством самостійно в залежності від особливостей технологічного процесу і фіксується в наказі про облікову політику.

Формування адекватного порядку розподілу загальновиробничих витрат є вкрай важливим, адже від цього багато в чому залежить формування виробничої собівартості окремих об’єктів калькулювання, що відповідно має велике значення як інформація для ціноутворення та планування обсягу і структури виробництва на наступні періоди.