5. Рішення в інноваційному менеджменті та методи їх прийняття

Прийняття рішення є одним з головних інструментів розробки і реалізації ефективної концепції інноваційного менеджменту

Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких рішень, які могли б забезпечити створення конкурентоспроможної продукції, досягнення ефективних результатів інноваційної діяльності

Процес прийняття управлінських рішень

Визначення

проблеми

• збір інформації;

• оцінка ситуації;

• формування проблеми

Формування альтернатив варіантів вирішення проблеми

• визначення критеріїв оцінки;

• встановлення обмежень;

• генерування варіантів

Розв'язок

проблеми

• оцінка варіантів;

• вибір оптимального варіанту;

• контроль виконання

Цільова спрямованість

(досягнення визначеної мети інноваційної діяльності)

)

обґрунтованість (рішення

повинні ґрунтуватись на достовірній та повній інформації)

Методи обґрунтування управлінських рішень

Кількісні методи

Якісні методи

методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності

методи, що застосовуються в умовах ймовірної визначеності

методи, що застосовуються в умовах невизначеності

Експертні методи

Теоретико-ігрові методи

Аналітичні методи

Статистичні методи

Методи математичного програмування

Загальна характеристика кількісних методів обґрунтування рішень

Аналітичні методи

характеризуються тим, що встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами вирішення задачі (факторами) та її результатами (прийнятим рішенням)

Статистичні методи

ґрунтуються на збиранні та обробці статистичних матеріалів; характерною рисою цих методів є врахування випадкових впливів та відхилень

передбачають визначення значення змінних (тобто параметрів управління) так, аби забезпечити максимум (або мінімум) цільової функції за певних обмежень

Методи математичного програмування

використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами, які невідомі або носять випадковий характер

Теоретико-ігрові методи

Загальна характеристика якісних методів обґрунтування рішень

полягає у тому, що кожний експерт позначає ознаки у порядку надання переваги. Цифрою 1 позначається найбільш важлива ознака, цифрою 2 - наступна за ступенем важливості і т.д. Далі визначається середній ранг, тобто середнє статистичне значення S_i і-тої ознаки. Чим меншим є значення S_i, тим вагомішою є ця ознака

Метод вагових коефіцієнтів

полягає в присвоєнні всім ознакам вагових коефіцієнтів двома способами:

- усім ознакам призначають вагові коефіцієнти так, аби сума всіх коефіцієнтів дорівнювала 1 або 10, або 100;

- найважливішій з усіх ознак призначають ваговий коефіцієнт, який дорівнює певному фіксованому числу, а решті ознак – коефіцієнти, які дорівнюють часткам цього числа. Далі визначається середній ранг, тобто середнє статистичне значення S_i і-тої ознаки. Чим більшою є величина S_i, тим більш вагомою є ця ознака.