3.Складання планів експозиції

Організація експозиції – це процес добору та логічної наукової композиції експонатів, що складається з кількох технологічних етапів.

Створення музейної експозиції - складний дослідницький, творчий і виробничо-технічний процес, що вимагає спільних зусиль наукових співробітників, художників, дизайнерів, музейних педагогів, інженерів. Він має потребу в попередній системній розробці наукового змісту експозиції, її архітектурно-художнього рішення і технічного оснащення. Тому складовими частинами проектування експозиції є: наукове проектування, у ході якого розробляються основні ідеї експозиції і її конкретний зміст, художнє проектування, покликане забезпечити образне, пластичне втілення теми, технічне і робоче проектування, що фіксує місце кожного експоната, тексту і технічних засобів.

Розробка тематично-експозиційних планів, найскладніший та найтриваліший у часі етап формування експозиції.

У практиці української музейної справи історично склалися уніфіковані вимоги щодо побудови тематично-експозиційних планів. Такий план оформляється як таблиця й повинен мати такі обов'язкові розділи:

Зміст експозиції (подається вступне обґрунтування та перелік назв розділів, тем і підтем спроектованої експозиції).

Перелік експонатів (входять назви експонатів й інвентарні відомості про них).

Місцезнаходження експонатів в експозиції (подається "прив'язка" індивідуальних шифрів експонатів до загальної нумерації експозиційних залів і стендів).

Примітки (додаткові відомості та пояснення).

Загалом тематико-експозиційний план містить вичерпний опис майбутньої експозиції із зазначенням її мети, завдань, послідовним переліком тем, підтем, комплексів і груп пам'яток, каталожним переліком затверджених експонатів.

Етап підбору експонатів важливий у плані дотримання принципів атракційності й репрезентативності предметів, що обираються з фондосховища для експонування. Якщо предмети (скажімо, монети) є в кількох екземплярах, для експозиції обирається той з них, який зберігся краще чи яскравіший і привабливіший на вигляд.

Відповідно до розширеної тематичної структури наукові співробітники підбирають у фондах музею необхідні матеріали і групують їх в експозиційні комплекси. Для експонування можуть відбиратися тільки ті предмети, що пройшли необхідну наукову обробку і мають достовірні атрибутивні дані. На цій же стадії роботи готується відповідна документація для виготовлення відтворень і науково-допоміжних матеріалів, вирішуються питання, зв'язані з консервацією і реставрацією предметів. Таким чином, суть тематико-експозиційного плану як документа полягає в тому, що в ньому знаходить висвітлення конкретний склад експозиційних матеріалів із усіма властивими для них характеристиками.

Перед закінченням оформлення тематико-експозиційного плану нерідко здійснюється так названа пробна експозиція або розкладка.

4.Добір і виготовлення експонатів для експозиції

Після затвердження тематико-експозиційного плану розпочинають добір експонатів з двох груп:

             1) оригінали (основна);

             2) допоміжні матеріали.

Група оригінальних пам'яток надзвичайно різнома­нітна і численна. Це - історичні, природні, архео­логічні, етнографічні, меморіальні, науково-технічні, художні та інші пам'ятки найрізноманітніших видів і зразків. Оригінальні предмети мають велике наукове, пізнавальне і виховне значення.

Основна група оригінальних експонатів для історич­ного музею:

 1) археологічні пам'ятки, знайдені на території краю;

2) етнографічні та історико - побyтові речі;

3) меморіальні пам'ятки, які належать окремим осо­бам і стосуються визначних історичних подій;

4) колекції та окремі предмети з нумізматики (мо­нети, ордени, медалі), сфрагістика (печатки), гераль­дика (герби);

5) кращі зразки народної творчості (живопис, скульптура, різьба по дереву, ткацтво, вишивка);

6) оригінальні письмові і друковані документи;

7) рукописні книги, стародруки, книги з автогра­фами та рідкісні видання;

8) оригінальні фото різних часів.

       Основна група оригінальних експонатів для природ­ничого музею:

І. Моноліти грунтів: чорноземи глибокі малогyмусні, чорноземи солонцюваті ..

Моноліт - зразок грунту, вирізаний одним вели­ким непорушним куском, який поміщають у дерев'я­ний ящик розміром 100 х 20 х 6 см.

2. Зразки порід краю.

3. Викопні рештки тварин (кістки мамонта, зубра,. шерстистого носорога ... ).

4. Зразки корисних копалин.

5. Вироби з місцевої сировини (цегла, кахлі, скло).

6. Гербарії рослин.

7. Колекції комах.

8. Опудала тварин, птахів, риб ...

9. Снопики районованих сортів культурних рослин.

10.Зразки насіння.

11. Матеріали про роботу сільськогосподарських, мисливських, рибних господарств, сортовипробуваль­них станцій, природоохоронних товариств (докумен­ти, фото, книги, звіти, листівки, нагороди, особисті речі керівників, учених ..).

      Допоміжні матеріали - це різні предмети, спеціаль­но виготовлені для експозиції: ксерокопії, малюнки, фотокопії, схеми, карти, діарами, макети, муляжі, моделі та інше, Вони потрібні для розкриття тем експо­зиції, роз'яснення першоджерел, показу зв'язків між  подіями. ,

Розміщати зібрані оригінальні експонати у вітри­нах без інвентаризації та взяття на облік не дозволя­ється.