4. Етико-правові аспекти гармонізації прав інтелектуальної власності і прав людини в сучасній правовій доктрині.

Українське законодавство та правова доктрина інтелектуальної власності природно вплетені в європейську континентальну правову сім’ю. На вимогу сучасної науки та уявленням суспільства про сучасний науковий етос, українське законодавство в сфері інтелектуальної власності розвивається за двома основними напрямками. Перший має за мету вдосконалення правових механізмів охорони інтелектуальної власності, другий – гармонізацію прав людини і прав інтелектуальної власності.

Парадигма гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності ставить перед правниками низку наукових задач. Їх успішне вирішення безперечно сприятиме науковому поступу в сфері біомедичних та фармацевтичних досліджень на засадах правових гарантій охорони інтелектуального доробку та недоторканності біологічної цілісності людини, поваги до її природних прав.

Серед приоритетних завдань нами виділяються:

- Забезпечення реалізації принципу верховенства природних прав людини над правами інтелектуальної власності.

- Пошук оптимальних правових та економічних механізмів гармонізації інтересів всів учасників процесу створення інтелектуального продукту.

- Просвітницька діяльність у сфері захисту прав людини та прав інтелектуальної власності.

- Аналіз та імплементація на рівні законодавства норм сучасного наукового етосу.

- Сприяння формуванню механізмів громадського впливу на відповідні державні інституції для використання гнучких положень міжнародного та національного законодавства в сфері інтелектуальної власності з метою забезпечення доступу до найкращих наукових досягнень у сфері медицини та фармації.

5. Доктрина квазі-права в сфері інтелектуальної власності.

Извините, но это пиздец какой-то. Гугл не знает даже что это за блеять «квази-право» такое, уже не говоря об интеллектуальной власности. Так что если тебе попался этот вопрос, то смело его пропускай.

6. Паризька конвенція про охорони промислової власності та її вплив на формування сучасного права інтелектуальної власності.

Першим міжнародно-правовим документом стала Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. На сьогодні Паризька конвенція є основним міжнародно-правовим документом, який визначає засади всіх інших міжнародно-правових документів, що стосуються охорони промислової власності. Зазначена Конвенція переглядалася багато разів, останній раз у Женеві в лютому—березні 1984 р. Станом на 1995 р. учасниками Паризької конвенції були 131 держава, у тому числі й Україна.

Об'єктами охорони Паризька конвенція проголосила об'єкти промислової власності в самому широкому значенні — це винаходи, корисні моделі, товарні марки і промислові зразки, комерційні найменування, географічні зазначення і найменування місць походження товарів.

Основні засади Паризької конвенції можна умовно поділити на чотири групи:

1) національний режим;

2) право пріоритету;

3) загальні положення;

4) адміністративні повноваження Конвенції.

За першим принципом національного режиму Конвенція визначила правило, за яким патентовласнику однієї держави-учасниці в іншій державі-учасниці надається така сама правова охорона, як і власним громадянам. За загальним правилом патент, виданий в одній країні, має силу лише у межах цієї країни. Для одержання правової охорони об'єкта промислової власності в іншій країні цей об'єкт треба там запатентувати. Якщо ж об'єкту промислової власності потрібно надати охорону в кількох країнах, то в усіх цих країнах зазначений об'єкт треба запатентувати. Часто це потрібно було робити одночасно, що фізично просто неможливо. Процедура патентування об'єкта промислової власності в зарубіжних країнах досить трудомістка, копітка, тривала і дорога. Це була і є на сьогодні одна із досить серйозних проблем правової охорони об'єктів промислової власності в міжнародному масштабі.

Паризька конвенція зробила лише перший крок у цьому напрямі. Вона визначила національний режим, за яким іноземний патен-товласник в іноземній державі-учасниці користується тими самими правами, що і її власні громадяни. Патент все ж залишається таким, що має територіальний характер. Для одержання правової охорони промислової власності її об'єкт необхідно запатентувати в країні, де передбачається одержати його охорону.

7. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків Мадридський протокол: історія прийняття, основні положення.

8. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS): історія прийняття, основні положення.

9. Угода про асоціацію між Україною та ЄС: частина міжнародно-правового регулювання інтелектуальної власності.

10. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів: історія прийняття, основні положення.

11. Роль ЮНЕСКО та Ради Європи в міжнародному співробітництві в сфері охорони інтелектуальної власності.

У 1952 р. в Женеві на Міжурядової конференції з авторського права була прийнята Всесвітня конвенція про авторське право. Її завдання – не замінити вже існуючі нормативні акти, зокрема Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів, а навпаки, створити загальні юридичні основи для того, щоб країни, абсолютно різні в плані цивілізації, культури та економічного розвитку, могли стати членами міжнародної системи охорони авторського права шляхом. 

Продовженням співпраці ЮНЕСКО з іншими установами системи ООН та міжнародними організаціями в галузі нормотворчості стало прийняття Римської конвенції в 1961 році про охорону прав артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (відомої як «конвенція про суміжні права»). На засіданнях об’єднаних комітетів ЮНЕСКО/ВОІВ неодноразово обговорювалися важливі теми, що торкаються авторського права. Зокрема, піднімалися питання щодо юридичної охорони фольклору, творів, що є суспільним надбанням. При цьому особлива увага приділялася авторському праву в галузі культури та розвитку, які завжди були пріоритетами ЮНЕСКО. 

Вже багато років, на прохання ряду країн, що розвиваються, ЮНЕСКО сприяє створенню національних рамок у галузі авторського права – надає юридичну допомогу для розробки законів, технічне сприяння – для розвитку структур із захисту авторських прав. 

Після першого Всесвітнього конгресу з викладання авторського права (середина 80 -х) ЮНЕСКО виступила ініціатором проекту з популяризації та надання сприяння викладанню авторських прав у вузах країн, що розвиваються. У результаті, сьогодні в університетах різних країн світу налічується більше 15 кафедр ЮНЕСКО з авторського права [5, с.89]. Електронний бюлетень з авторського права – єдиний у світі юридичний журнал з питань авторського права, що видається на шести мовах – лише один з прикладів тих засобів для викладання та інформування, які ЮНЕСКО надає кафедрам з авторського права, а також більш широкої аудиторії адвокатів і експертів у цій області. Інше пріоритетне завдання у цій галузі – домогтися більш глибокого розуміння громадськістю важливої ролі охорони авторських прав в заохоченні творчості. Багато авторитетних фахівці з авторського права добре пам’ятають, як свого часу «Абетка авторського права» полегшила їм розуміння принципів авторського права. Такі новаторські підходи, як випущений ЮНЕСКО відеофільм, в якому мім Марсель Марсо жестами пояснює, що таке авторські права, також полегшують роботу з широкою громадськістю [5, с.91]. 

Використання цифрових технологій та інтернету теж пов'язано з охороною прав авторів. Процес копіювання сьогодні значно спростився, він дозволяє отримувати копії чудової якості – як легальні, так і нелегальні ... розширилися можливості як для створення, так і розповсюдження авторських творів. Відповідно розцвіло і піратство, яке загрожує індустріям культури країн, що розвиваються та країн перехідного періоду. З метою сприяння створенню більш юридично гарантованих і сприятливих умов ЮНЕСКО визначила боротьбу з піратством в якості одного з основних напрямків діяльності Глобального альянсу за культурне розмаїття, який був створений в 2002 р. для об’єднання зусиль державного, приватного та неурядового секторів і забезпечення сталого розвитку індустрій культури в країнах, що розвиваються. В якості прикладів ефективних заходів щодо дотримання авторських прав, можна назвати новаторські проекти з розмножувальним ефектом у сфері нагляду за дотриманням авторських прав, і нові форми кампаній з підвищення інформованості про авторські права [6, с.33]. 

У зв’язку з використанням цифрових технологій особливо актуальною стала проблема балансу інтересів авторів та широкої громадськості в питанні про доступ до знань. Один з чотирьох розділів Рекомендацій про розвиток і використання багатомовності та загального доступу до кіберпростору від 2003 року присвячений питанням затвердження потреби у справедливій збалансованості інтересів правовласників і громадських інтересів. Так, державам-членам, міжнародним організаціям і індустріям інформаційних і комунікаційних технологій слід ... надавати підтримку ... стосовно загальнодоступних послуг з автоматизованого перекладу, а також інтелектуальних лінгвістичних систем, які здійснюють пошук багатомовної інформації, резюмування/реферування і розпізнавання мови, повністю дотримуючись прав авторів на переклад [4]. 

Доцільно зазначити, що ще однією міжнародною організацією, яка вносить свій вклад в міжнародне співробітництво у галузі охорони інтелектуальної власності є Рада Європи. 

27 листопада 1963 р. Радою Європи було прийнято Конвенцію про уніфікацію деяких положень патентного права, яка цілком присвячена законодавчому регулюванню видачі патентів на «будь-який винахід, який допускає промислове застосування, є новим і грунтується на винахідницькій діяльності» [3]. 

11 грудня 1953 Радою Європи було прийнято Європейську Конвенцію щодо формальностей, необхідних для оформлення заявок на патенти. У цьому документі, для того, щоб «спростити і уніфікувати формальні вимоги до заявки на патент, що встановлюються національними законодавствами» [1] було визначено основні вимоги щодо оформлення заявок на патент. 

Цифрова революція породила окремі нові проблеми, що пов’язані з правами інтелектуальної власності. Відповіддю на це стало прийняття Радою Європи Конвенції про кіберзлочинність, що являє собою комплексний документ, який містить норми, покликані вплинути на різні галузі права: карного, карно-процесуального, авторського, цивільного, нормативно-правового. Конвенція ґрунтується на головних принципах міжнародного права: поваги прав людини, співробітництва і сумлінного виконання зобов'язань за її рекомендаціями [2]. 

Отже, зазначимо що такі міжнародні організації, як ЮНЕСКО і Рада Європи на протязі багатьох років приділяють увагу проблемам поваги і дотримання прав інтелектуальної власності. Зокрема, у своїй діяльності Рада Європи приділяє багато уваги патентному праву. ЮНЕСКО, у рамках Глобального Альянсу з культурного розмаїття веде проекти з розвитку знань і навичок, інформування, навчання та досліджень в галузі законодавчої діяльності щодо прав інтелектуальної власності. Крім того, ЮНЕСКО та Рада Європи здійснюють діяльністю по боротьбі з піратством.