Урок розвитку мовленнєвих умінь № 4. Основи риторики. Риторика як наука й мистецтво. Риторичні вимоги до мовця. Імідж оратора. Професійний імідж

Мета: ознайомити з відомостями про риторику як науку й мистецтво, зародженням, розвитком риторики, роллю риторики в житті суспільства й окремої людини, домогтися усвідомлення ролі риторики в самореалізації особистості, удосконалювати вміння працювати з довідковими матеріалами, електронними джерелами інформації; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, логічне мислення, збагачувати словниковий запас старшокласників, формувати в учнів уміння самостійно підвищувати рівень знань із предмета, удосконалювати культуру мовлення; виховувати у школярів за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу моральні якості.

Обладнання: роздавальні матеріали, картки з афоризмами, пам’ятка.

Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (терміни), культура мовлення.

Міжпредметні зв’язки: історія, література, географія.

Тин уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь.

Вид уроку: урок-лекція.

Перебіг уроку

І. Організаційно-мотиваційний етап

► Прочитайте афоризми, поясніть їх значення, сформулюйте

за висловами тему, мету і завдання уроку.

1. Є два мистецтва, що можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне — мистецтво полководця, друге — мистецтво вправного оратора (Цицерон).

Усе життя сучасної людини пов’язане зі спілкуванням, бо без нього неможливо вести ділові бесіди, переговори, презентації тощо. Щоб бути успішною людиною сьогодні, потрібно володіти мистецтвом спілкування. Той, хто добре володіє словом, здатен навіть своїх супротивників перетворити на друзів. Красномовство — сила, за допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізуючи власну волю. Тому не випадково сучасна риторика посідає особливе місце серед гуманітарних наук у CШA. Утім, для американців це не просто наука, а предмет державної ідеології. Саме тому риторика — центральний предмет підготовки з рідної мов. Американці енергійно намагаються перетворити знання на практичне вміння.

Саме давня цікавість людей до можливостей слова спричинила виникнення спеціальної науки красномовства — риторики.

Термін риторика походить від грецького («говорю», «ллю», «течу») і означає науку про ораторське мистецтво. Наука про красномовство як спроба осмислити закономірності гарного мовлення прозою виникла ще в античному світі. Отже, риторика — це наука і мистецтво про способи переконання, ефективні форми впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Риторика як наука на сьогодні складається з трьох частин: історія риторики, теорія риторики, практична риторика. Історія риторики описує, як розвивалася ця наука в Давній Греції та Римі, Давньому Єгипті, Індії, Китаї та інших країнах у різні часи. Як наука риторика була розроблена Аристотелем, Цицероном, Квінтиліаном, Сократом, Демосфеном та іншими античними мислителями й ораторами. У Давній Греції основним призначенням риторики було розроблення прийомів переконання. Уже в IV столітті до нашої ери риторика досягла значного ступеня розвитку.

Риторика, за грецьким вченням, складалася з п’яти розділів:

• наука про добір матеріалу для промов;

• його розташування;

• словесне вираження;

• запам’ятовування;

• виголошення.

Достеменно відомо, що більше двох з половиною тисяч років тому, у часи народження і швидкого розвитку риторики, перші теоретики красномовства — давньогрецькі філософи- софісти — проводили час у бесідах. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65 % свого робочого часу. За даними американських учених, витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця Землі складає 2,5 роки. Це означає, що кожний упродовж свого життя встигає «наговорити» близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається під час передавання. Причина цих втрат — невміння донести до співрозмовника повідомлення, схильність говорити самому, небажання слухати.

Теоретики риторичної педагогіки вказували на ту суть, яка робить мовлення ефективним: «Говори, аби я міг пізнати тебе» (Сократ).

що надають мовленню особливої енергетики:

• артистизм;

• упевненість;

• дружелюбність;

• щирість;

• об’єктивність;

• зацікавленість.

У діловому спілкуванні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.