1. Фізика-природнича наука. Ця наука появилась в міру накопичення знань, коли людина не могла бути спеціалістом у всіх галузях. Фізика була першою, яка вирізнилась з поміж інших.
Фізика першою використала матиматику, хімія відстала на 2 ст.;біологія на 3 ст.
Коли створювалась квантова механіка наявного на той час обладнання не було і фізики створили елементи так званого операційного обчислення, яке стало
Своїм розвитком фізика прискорила розвиток інших природничих наук.
Фізика створила апаратуру, яка використовувалась і в інших науках.
В останні рокидуже швидко впроваджено техніки.
2. Методи фізичних досліджень:
Споглядальний ;
Теоретичний (вибирається певна математична модель явища, розв’язуються відповідні задачі, висновки використовуються для пояснення експерименту);
Еспериментальний при якому створюються певні особливі умови, коли для виявлення явища можна нехтувати іншими побічними факторами).
Теоретичний і експериментальний методи є взаємно пов’язані.
Виміряти фізичну величину означає порівняти її з однотипною речовиною.
Класична механіка, її основні розділи.Межі застосування класичної механіки.
Класична механіка;
Механіка спеціальної теорії відносності(СВВ),(relative);
Квантова або хвильова механіка.
Кожна нова теорія не має права заперечувати досягнення попередньої теорії, яка правильно пояснює відомі експерементільні дані.
Класична механіка-вивчає переміщення макроскопічних тіл з малими швидкостями.
СВТ-вивчає переміщення з великими швидкостями.
Квантова механіка-вивчає стан мікроскопічних тіл.
3. Кінематика-вивчає закономірності руху тіл не вдаючись у причини, що спричинили цей рух.
Радіус-вектор
– це
вектор, що
з’єднує початок системи координат з
даною матеріальною точкою. Вектор
,
як і координати (x,
y, z), однозначно
описує положення точки в просторі, бо
=
x
+
y
+
z,
де
– орти, вектори одиничної довжини за
напрямами x,
y, z, відповідно.
Зміну
швидкості з часом
характеризує
прискорення
,
що має сенс зміни вектора
за одиницю часу:
,
зокрема, миттєве прискорення
.
Лінію,
вздовж якої здійснює переміщення
матеріальна точка в просторі, називають
траєкторією.
Залежно від вигляду траєкторії розглядають
рух прямолінійний
та
криволінійний.
Приріст радіус-вектора матеріальної
точки – вектор
переміщення
Довжину ділянки траєкторії, що відповідає даному називають шляхом S.
Швидкість
–
векторна величина:
=
,
фізичний сенс якої полягає в тому, що
вона дорівнює приросту радіуса-вектора
за одиницю часу. Розрізняють швидкість
миттєву
=
,
та середню на деякій ділянці шляху <v>=
(остання є величиною скалярною).
Криволінійний
рух
характеризуємо повним прискоренням
,
що має дві взаємно перпендикулярні
складові: тангенціальне прискорення
(описує
зміну модуля вектора
і колінеарне напряму руху) та нормальне
(
перпендикулярне до
і визначає зміну напряму руху):
,
Ці
закономірності наступні. Під час руху
по колу роль шляху відіграє кут повороту
радіус-вектора ,
роль швидкості – кутова швидкість
,
а роль прискорення – кутове прискорення
.
За
напрям вектора
беремо напрям одиничного вектора нормалі
до площини, в якій відбувається рух
(побудованого за правилом правого
гвинта):
,
або
.
Відповідно для кутового прискорення
отримаємо:
.
З лінійними швидкістю та прискоренням матеріальної точки величини і пов’язані наступними співвідношеннями:
,
або
(під час руху по колу,
).
Для
характеристики обертального руху
використовують також період
обертання T
– час здійснення одного повного оберту
та частоту обертання n
–
кількість обертів,
які виконує тіло за одиницю часу.
|
Рух по прямій |
Рух по колу |
Рівномірний рух |
|
|
Рівнозмінний рух |
|
|
Змінний рух |
|
|
