Мса 230 “Аудиторська документація”

Рекомендації з вивчення МСА 230.

1. Поняття “аудиторська документація”.

2. Необхідність своєчасної підготовки аудиторської документації.

3. Цілі використання аудиторської документації.

4. Форма, зміст і об’єм аудиторської документації.

5. Відображення важливих питань в аудиторської документації.

6. Документація про відхилення від основних принципів або важливих процедур.

7. Формування остаточного аудиторського файлу.

Вступ.

1. Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення положень та надання рекомендацій щодо аудиторської документації. Додаток надає перелік інших МСА, що містять вимоги до документації стосовно предмета аудиту та рекомендації.

2. Аудитор повинен своєчасно підготовляти аудиторську документацію, яка забезпечує:

а) достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

б) докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосовних законодавчих та нормативних вимог.

3. Своєчасна підготовка достатньої та відповідної аудиторської документ-тації допомагає підвищити якість аудиту та дозволяє провести ефективну перевірку огляду та оцінку отриманих аудиторських доказів та висновків, зроблених аудитором до остаточного завершення аудиторського висновку. Ймовірно, що документація, підготовлена під час виконання роботи є більш точною, ніж документація, підготовлена в дальшому.

4. Відповідність вимогам цього МСА та іншим конкретним вимогам до документації інших доречних МСА є зазвичай достатньою для досягнення цілей параграфа 2.

5. На додаток до цих цілей аудиторську документацію використовують для багатьох інших цілей, включаючи:

а) допомогу аудиторській групі в плануванні і виконанні аудиторської перевірки;

б) допомогу членам групі, відповідальним за нагляд, в керуванні роботою аудиторів та нагляді за нею, а також виконанні обов’язків з перевірки якості відповідно до МСА 220 (переглянутого) «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації»;

в) надання можливості аудиторській групі звітувати про свою роботу;

г) збереження запису питань постійної важливості для майбутніх аудиторських перевірок;

д) надання можливості досвідченому аудиторові виконувати перевірку та огляд контролю якості відповідно до МСКЯ 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги»;

е) надання можливості досвідченому аудиторові проводити зовнішні перевірки відповідно до застосовних законодавчих, нормативних або інших вимог.

Визначення.

6. У цьому МСА:

а) “аудиторська документація” означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих відповідних аудиторських доказів та висновків, яких дійшов аудитор (іноді також використовуються такі терміни, як «робочі документи» та «документи»);

б) “досвідчений аудитор” означає особу (незалежно від того, чи є він внутрішнім або зовнішнім аудитором для фірми), яка має достатнє розуміння: процесів аудиту; МСА та відповідних законодавчих та регуляторних вимог; середовища бізнесу, в якому здійснює діяльність суб’єкт господарювання; питань аудиту та фінансової звітності, що стосуються галузі суб’єкта господарювання.

Характер аудиторської документації.

7. Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. До її складу входять, наприклад, програми аудиту, аналізи, меморандуми з окремих питань, стислі описи важливих; аспектів, листи-підтвердження та листи-пояснення управлінського персоналу, контрольні листи та листування (включаючи електронне) стосовно важливих питань. Якщо це вважається за необхідне, до складу аудиторської документації можуть входити виписки чи копії документів суб’єкта господарювання, наприклад, важливі та конкретні контракти та угоди. Тим не менш, аудиторська документація не замінює облікові записи суб’єкта господарювання. Аудиторська документація з конкретного завдання з аудиту збирається в аудиторський файл.

8. Як правило, аудитор вилучає з аудиторської документації попередні проекти робочих документів та фінансових звітів, нотатки, що відображають його неповні або попередні міркування, попередні копії документів, в яких були виправлені друкарські або інші помилки, дублікати документів.

Форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

9. Аудитор повинен підготувати аудиторську документацію таким чином, щоби досвідчений аудитор, який не мав попереднього відношення до аудиторської перевірки, зрозумів:

а) характер, час та обсяг аудиторських процедур, виконаних для відповідності вимогам МСА та застосовним законодавчим та регуляторним вимогам;

б) результати аудиторських процедур та отримані аудиторські докази;

в) важливі питання, які виникли від час аудиту, та висновки щодо цих питань.

10. Форма, зміст та обсяг аудиторської документації залежать від таких чинників, як:

• характер аудиторських процедур, які слід виконати; ідентифіковані ризики суттєвих викривлень;

• ступень судження, потрібного під час виконання роботи та оцінки її результатів;

• важливість отриманих аудиторських доказів; характер та обсяг ідентифікованих винятків;

• потреба документувати висновок або основу для висновку у разі, якщо їх важко визначити, розглядаючи документацію про виконану роботу або отримані аудиторські докази;

• методологія та використаний інструментарій аудиторської перевірки.

Однак документування кожного питання, що його розглядає аудитор під час аудиту, не потрібне і не можливе практично.

11. Усні пояснення аудитора самі по собі не є достатнім підтвердженням роботи, виконаної аудитором, чи висновків, до яких він дійшов, але їх можна використовувати для пояснення або уточнення інформації, що міститься в аудиторській документації.

Документація про розпізнавальні ознаки конкретних статей або питань, що перевіряються.

12. Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор повинен записувати розпізнавальні ознаки конкретних статей або питань, що перевіряються.

13. Запис ідентифікуючих ознак має кілька цілей. Наприклад, це надає змогу аудиторській групі звітувати про свою роботу та полегшує розгляд винятків або суперечностей. Розпізнавальні ознаки варіюються залежно від характеру аудиторської процедури та статті або питання, що перевіряється.

Наприклад:

• щодо детального тесту замовлень, зроблених суб’єктом господарювання, аудитор може ідентифікувати документи, обрані для готування, за їх датою або номерами;

• щодо процедури, яка вимагає відбору або розгляду всіх даних статей генеральної сукупності, що перевищують конкретну суму, аудитор може записувати обсяг процедури та ідентифікувати генеральну сукупність (наприклад, всі журнальні записи, що перевищують визначену суму, з реєстру);

• щодо процедури, що вимагає систематичного відбору з генеральної сукупності документів, аудитор може ідентифікувати відібрані документи, шляхом запису їх джерела, вихідної точки та інтервалу вибірки (наприклад, систематична вибірка звітів про відвантаження з журналу відвантажень за період з 1 квітня по 30 вересня, починаючи зі звіту номер 12345 та відбираючи кожний 125-ий звіт);

• щодо процедури, яка вимагає запитів до конкретного персоналу суб’єкта господарювання, аудитор може записати дати запитів, прізвища та посадові обв’язки персоналу суб’єкта господарювання;

• щодо процедури спостереження, аудитор може записати п процес або предмет, які спостерігались, відповідних осіб, їх належну відповідальність, а також де та коли проводилося спостереження.

Важливі питання.

14. Оцінка важливості питання вимагає об’єктивного аналізу фактів та обставин. До важливих питань, крім іншого, відносяться:

• питання, які призводять до суттєвих ризиків (як визначено в МСА 315 “Розуміння суб’єкту господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень”);

• результати аудиторських процедур, які вказують: а) на те, що фінансова інформація може бути суттєво викривлена або б) на необхідність переглянути попередню оцінку аудитором ризиків суттєвого викривлення та дії аудитора відповідно до цих ризиків;

• обставини, що створюють значні труднощі для аудитора у застосуванні необхідних аудиторських процедур;

• отримані дані, що призвести до модифікації аудиторського висновку.

Аудитор може вважати корисним визнати за доцільне підготувати та зберігати у складі аудиторської документації стислий опис (іноді відомий як пам’ятна записка про завершення аудиту), який описує важливі питання, ідентифіковані під час аудиторської перевірку, та як вони вирішувались, або який містить перехресні посилання на іншу підтверджувальну аудиторську документацію, яка надає таку інформацію. Такий стислий опис сприяє ефективним та результативним оглядам та перевіркам аудиторської документації, зокрема, у випадку аудиторських перевірок значного обсягу та складності. Крім того, підготовка такого стислого опису допомагає аудиторові розглядати важливі питання.

16. Аудитор повинен своєчасно документувати обговорення важливих питань з управлінським персоналом та іншими особами.

17. Аудиторська документація містить записи важливих обговорених питань та коли і з ким проводилися обговорення. Вона не обмежується записами, підготовленими аудитором, а може включати інші відповідні запаси, наприклад, погоджені протоколи зустрічей, підготовлені персоналом суб’єкта господарювання. До інших осіб, з ким аудитор може обговорювати важливі питання, відноситься найвищій управлінський персонал, інший персонал суб’єкта господарювання та зовнішні сторони, наприклад, особи, які надають суб’єктові господарювання професійні консультації.

18. Якщо аудитор ідентифікував інформацію, що суперечить остаточному висновку аудитора щодо важливого питання або є несумісною з ним, аудитор повинен задокументувати, як він вирішив проблему суперечності або несумісності при формуванні остаточного висновку,

19. Проте документування того, як аудитор розглядав суперечність або несумісність не означає, що аудитор повинен зберігати невірну або застарілу документацію,

Документація про відхилення від основних принципів або важливих процедур.

20. Основні принципи та важливі процедури МСА призначені для допомоги аудиторові у досягненні загальної мети аудиторської перевірки. Відповідно, за винятком виняткових обставин, аудитор дотримується вимог усіх основних принципів та важливих процедур, які є доречними за конкретних обставин аудиторської перевірки.

21. Якщо за виняткових обставин аудитор вважає за необхідне відхилитися від основного принципу або важливої процедури, які є доречними за конкретних обставин аудиторської перевірки, він повинен документувати, як виконані альтернативні аудиторські процедури досягають мети аудиторської перевірки, та причини відхилення, якщо інакше це незрозуміле. Тому це означає, що аудитор документує, наскільки достатніми та відповідними були виконані альтернативні аудиторські процедури, щоби замінити основний принцип або важливу процедуру.

22. Вимога до документації не застосовується до основних принципів та важливих процедур, які не є доречними за конкретних обставин, тобто коли обставини, передбачені конкретним основним принципом або процедурою, відсутні. Наприклад, для постійного завдання ніщо в МСА 510 “Перші завдання: залишки на початок періоду”, не є доречним. Аналогічно, якщо МСА містить умовні вимоги, вони не є доречними, якщо не існують визначені умови (наприклад, вимога модифікувати аудиторський висновок, якщо є обмеження обсягу).

Ідентифікація особи, яка веде, та особи, яка перевіряє документацію.

23. Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор записує:

а) хто виконав аудиторську роботу та дату завершення цієї роботи;

б) хто перевірив виконану аудиторську роботу, дату та обсяг такої перевірки.

24. Вимога документувати, хто перевіряв аудиторську роботу, не означає потребу включати до кожного конкретного робочого документа докази його огляду. Проте аудиторська документація містить докази, хто і коли перевіряв конкретні елементи виконаної аудиторської роботи.

Формування остаточного аудиторського файлу.

25. Аудитор повинен своєчасно завершити формування остаточного аудиторського файлу після дати аудиторського висновку.

26. МСКЯ 1 вимагає від фірм установлювати політику та процедури своєчасного завершення формування аудиторських файлів. Як вказує МСКЯ 1, 60 днів після дати аудиторського висновку, є як правило достатнім строком для завершення формування остаточного аудиторського файлу.

27. Завершення формування остаточного аудиторського файлу після дати аудиторського висновку – це адміністративний процес, що не вимагає виконання нових аудиторських процедур або складання нових висновків. Однак можна робити зміни в аудиторській документації під час процесу формування остаточного файлу, якщо вони адміністративні за характером.

Прикладами таких змін є:

• вилучення або викидання застарілої документації;

• сортування, упорядкування робочих документів та внесення перехресних посилань;

• заповнення контрольних листів завершення, що стосуються процесу формування остаточного аудиторського файлу;

• документування аудиторських доказів, отриманих аудитором обговорених та узгоджених з відповідними членами аудиторської групи до дати аудиторського висновку.

28. Після завершення формування остаточного аудиторського файлу аудиторові не слід вилучати або викидати аудиторську документацію до кінця періоду зберігання.

29. МСКЯ 1 вимагає від фірм установлювати політику та процедури зберігання документації з завдань. Як вказує МСКЯ 1, період зберігання завдань з аудиту становить не менш п’яти років від дати аудиторського висновку або дати аудиторського висновку групи, якщо вона пізніша.

30. Якщо аудитор вважає за необхідне модифікувати існуючу аудиторську документацію або додати нову аудиторську документацію після завершення формування остаточного аудиторського файлу, він повинен, незалежно від характеру модифікацій або доповнень, документувати:

а) коли й ким вони були зроблені та (якщо застосовне) оглянуті;

б) конкретні причини таких дій;

в) їх вплив, якщо він є, на висновки аудитора.

Зміни аудиторській документації за виняткових обставин після дати аудиторського висновку

31. Якщо після дати аудиторського висновку виникають виняткові обставини, що вимагають від аудитора виконання нових або додаткових аудиторських процедур або приводять до того, що аудитор доходить нових висновків, аудитор повинен документувати:

а) обставини, що виникли;

б) виконані нові або додаткові аудиторські процедури, отримані аудиторські докази та нові висновки;

в) коли й ким були зроблені та (якщо це необхідно) оглянуті остаточні зміни.

32. Такі виняткові обставини включають виявлення фактів, що стосуються перевіреної фінансової інформації, які існували на дату аудиторського висновку та могли би вплинути на аудиторський висновок, якби аудиторові було відомо про них.